Стилізований двосторонній хрест буде встановлено біля церкви Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії.
-Кожна друга-третя родина у Володимирі-Волинському має зв’язок з Холмщиною, - каже заступник міськрайонної голови громадської організації культурного товариства «Холмщина» Галина Борбелюк. – Це люди, які особисто пережили протягом 1944-46 років болісний процес депортації українців зі споконвічних українських земель, що належали Польщі, або їхні нащадки. Протягом жовтня 1944 — серпня 1946 року, за даними польських джерел, до УРСР було переселено 482 тисячі осіб.
Пам’ять про минуле
Кажуть, якщо людина не цікавиться минулим свого роду, вона не має майбутнього. Трагічна сторінка в історії етнічних українців, що проживали на території Польщі, розпочалася 1918 року, коли була проголошена незалежність сусідньої держави. Відтоді Польською державою стала вестися політика стосовно українського населення, спрямована на окатоличення та ополячення, фактичне духовне та фізичне знищення українців, які на той час були найбільшою національно свідомою меншиною в країні. Польські уряди періоду 1918-39 років вважали, що українці заважають побудові нової мононаціональної Польщі з єдиним віросповіданням.
Програмний документ «Державна політика Польщі щодо українців Холмщини та Підляшшя» передбачав заходи, спрямовані на те, щоб за 10-20 років усі українці забули свою національну приналежність. Для цього закрили всі українські школи, культурно-просвітницькі товариства, зруйнували або переобладнали на католицькі костели понад 400 православних храмів. Під час і після ІІ Світової війни сотні представників української інтелігенції, священиків, тисячі мирних українців внаслідок нечуваного за жорстокістю масового терору стали жертвами збройних нападів та кривавих розправ, що здійснювалися Армією Крайовою та підпільними польськими націоналістичними формуваннями. Польські шовіністи змушували українців покидати свої споконвічні землі і перебиратися за Буг, адже своїм головним ворогом вважали не німецьких окупантів, а українських націоналістів, долучаючи до них всю українську спільноту.
-Аби залишитися вдома, треба було виконати головну умову: поміняти православну віру на католицьку, що було неприйнятним для більшості свідомих українців. Наших священиків, які не хотіли переходити в католицизм, знищували, - продовжує розповідь Галина Борбелюк, яка ще маленькою дівчинкою разом із всією родиною потрапила до числа депортованих.
Найбільшими знущанням для українців стали таємні угоди 1944 року між Польським комітетом національного визволення та урядами СРСР і УРСР про польсько-радянський державний кордон та переселення українського населення до УРСР і поляків з УРСР до Польщі. Внаслідок цих угод було примусово виселено в Радянський Союз 482 тис. українців. Ще 150 тис. було депортовано в 1947 році в ході спеціальної військової акції «Вісла» — етнічної чистки, здійсненої за рішенням партійного і державного керівництва СРСР, Польської республіки та ЧСР. Акція полягала в примусовому, з використанням військ цих держав, виселенні українців з їхніх етнічних територій —Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, що до 1945р. належали Німеччині, так званих «повернених територій», з метою обмеження підтримки українського підпілля місцевим населенням.
Зрозуміло, що переселення і масові репресії викликали закономірну рішучу протидію національно-патріотичних сил — Української повстанської армії, створеної на протидію польській Армії Крайовій, та націоналістичного підпілля Організації українських націоналістів, що становило серйозну загрозу для існування тоталітарного режиму в цілій Польщі.
У результаті антиукраїнської політики польського керівництва люди змушені були залишати обжиті будинки, оброблені землі та їхати в нікуди. Думали, що це тимчасово, адже раніше століттями жили на цій землі, підтримували чудові стосунки з поляками, дружили, одружувалися, кумували. А довелося облаштовуватися на нових місцях назавжди. Волинь стала рідною домівкою для багатьох холмщаків. А за Бугом залишилися їхні землі та минуле, що нагадує про себе храмами і цвинтарями, де спочивають предки.
Плекати історичну пам’ять…
У Володимирі в 1993 році була створена громадська організація культурного товариства «Холмщина». Першим його головою став Володимир Гуковський. Його справу протягом 10 років продовжувала Ніна Щіпа, а з 2013 року і дотепер організацію очолює нащадок холмщаків Юрій Грицюк. Члени товариства, яких на сьогодні налічується 150 осіб (із них 50 активістів), покликані зберігати історичну пам’ять про буремні події минулого українських родин та дбати про могили тих українців, які навіки залишилися спочивати на території Польщі. Задля цього громадська організація проводить велику суспільно значиму та просвітницьку роботу, про яку розповідають гості нашої редакції Галина Борбелюк та Юрій Грицюк.
-Ми щороку їздимо на літургії у православні храми, що нині діють на території Польщі. Щоразу 10 березня організовуємо поїздки в Сагринь, де у цей день вшановується пам’ять замордованих у 1945 році українців. Серед них тільки офіційно знайдених 1240 людей, а насправді їх було значно більше. На Покрову відвідуємо нині відреставрований храм у с.Турковичі Грубешівського повіту, в якому були закатовані наші співгромадяни. Другого травня у Грубешові відзначається День святих землі Грубешовської. В Успенському соборі цього міста проводиться поминальна служба за знищеними українськими священиками. На Пречисту традиційно відвідуємо Хелм.
Члени організації за період її існування розчистили не одне українське кладовище і навели лад на чисельній кількості могил наших пращурів.
На території Волині Володимир-Волинське товариство бере активну участь в організації фестивалю «Ти не згасла, зоре ясна», ініційованого обласним ветеранським громадсько-культурним товариством «Холмщина», який проводиться в Луцьку.
Яким буде історичний знак
Аби увіковічнити пам’ять про трагедію українців, Володимир-Волинське товариство «Холмщина» ініціювало встановлення в нашому місті біля церкви Віри, Надії Любові і матері їхньої Софії історичного знака пам’яті переселенцям з землі Холмської. Ідея належить голові ГО Юрію Грицюку. Проект розробив Тарас Дукельський. Пам’ятник ніби замикатиме собою огорожу храму в південно-східному куті (ближчому до запасного входу в історичний музей з боку скверу).
Знак пам’яті буде двостороннім і представлятиме собою стилізований хрест. На зовнішній стороні об’єкта розміщатиметься меморіальна дошка, а з боку церковного двору – ікона Холмської Божої Матері і текст молитви під нею. Знак буде виготовлений з червоного та сірого граніту.
Галина Михайлівна зазначила, що вже зроблені всі необхідні проектно-кошторисні і дозвільні документи. Вартість проекту – 110тис. гривень, не враховуючи витрат на перевезення і встановлення.
Члени товариства оголосили збір коштів на реалізацію проекту як всередині своєї організації, так і серед небайдужих меценатів. Уже зібрано 50 тис. гривень, які передані на придбання матеріалів.
Зробити благодійний внесок може кожен бажаючий. Гроші (у гривнях) слід перераховувати на поточний рахунок ГО Володимир-Волинське культурне товариство «Холмщина»: код ЄДРПОУ № 26000300719026 в ТВБВ №10002/097 філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк». МФО 303398.
Долучайтеся!
Міла Сергєєва, м. Володимир-Волинський
Коментарі