У січні цього року нововолинці отримали повідомлення про те, що з лютого плата за воду й каналізацію становить разом 33,94 грн/м куб. Керівництво водоканалу мотивує чергове підвищення тарифу тим, що треба, мовляв, повертати кредити банку, які минула влада брала на реконструкцію водогонів. Та чи так це насправді? Чи дійсно усі кредитні кошти витрачаються за призначенням?
Засумнівалися в достовірності обґрунтування підстав для підняття тарифів і новообрані депутати міської ради на чолі з головою громади Борисом Карпусем, пообіцявши мешканцям міста під час мітингу з цього приводу зробити моніторинг реальних витрат водоканалу й перевірити обґрунтованість підняття тарифу. Для цього була створена депутатська комісія, яка виїхала на підприємство для проведення моніторингу.
Журналісти нашого видання теж вирішили зробити аналіз діяльності водоканалу й перевірити доцільність підняття тарифів, надіславши найперше керівнику підприємства запит про повну собівартість витрат, які входять до складу тарифу, а також перелік послуг, що в платіжках споживачів позначені як «обслуговування внутрішньобудинкових водомереж».
- А ви хоч знаєте, що таке повна собівартість? Яка у вас освіта? Скільки вам років, і де ви були, коли ми міняли труби? До мене навіть зі Львова журналісти приїжджали і брали інтерв’ю, а місцеві це проігнорували, - відразу ж перейшов у наступ начальник підприємства Володимир Озімчук, переглядаючи запит щодо калькуляції витрат.
На зауваження, чому, попри прокладені «нові» труби, пів міста й далі скаржиться на «каву» з кранів замість води, навіть пригрозив судом. Та все це – лірика, а ми перейдемо до арифметики.
Істина пізнається у порівнянні
Для прикладу порівняємо закладені у тариф витрати водоканалу Нововолинська та одного з обласних міст, наприклад, Житомира, де обсяги реалізації послуг, як і кількість населення, у декілька разів більші. І в той же час витрати на зарплату комунальників, закладені в калькуляцію собівартості послуг, у місті гірників на 22 відсотки більші, ніж у житомирян. Зарплата нововолинських комунальників є також основною складовою і в загальновиробничих витратах. Тому напрошується висновок, що «Нововолинськводоканал» - організація, що більше працює на задоволення власних потреб, які оплачують споживачі.
Так, згідно з наданою керівником підприємства Володимиром Озімчуком інформацією депутатам міськради, річний обсяг реалізації послуг з водопостачання для населення у місті гірників на 2021 рік становить 2520 м куб., з водовідведення – 2082 м куб. У Житомирі відповідно – 13604,5 і 12909,2 м куб. Повна річна собівартість витрат водоканалу на водопостачання й водовідведення у Нововолинську – 56257 тис. грн без ПДВ, із яких 63,16% становить зарплата з нарахуваннями, 18,37% - електроенергія і лише 0,8% - матеріали, запчастини, ремонт тощо. Повна собівартість витрат житомирського водоканалу – 298063,8 тис. грн, де зарплата з нарахуваннями становить 121251,8 тис. грн, або 41,1%, електроенергія – 25,8%, а матеріали, запчастини та інші видатки – 11,8%. Загальновиробнича собівартість витрат – 52471,9 тис. грн, або 17,65, в т. ч. зарплата з нарахуваннями – 37424,7 тис. грн.
Особливу увагу в калькуляції витрат водоканалу шахтарського міста привертають так звані загальновиробничі видатки (організація виробництва, управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництв, утримання й експлуатація машин та устаткування, інші витрати, пов’язані з процесом виробництва) – 16251,8 тис. грн, або 28,8% усіх витрат, де основна стаття затрат (12318,8 тис.) – зарплата з нарахуваннями, і 2295,4 тис. – податки та збори. У результаті, згідно з фінансовим звітом, підприємство шахтарського міста минулого року отримало 32342,4 тис. грн прибутку, а з урахуванням курсових різниць – 14892,5 тис. збитку. Тому й не дивно, що нововолинці змушені платити за воду й каналізацію 33,94 грн/м куб. (водопостачання – 16,94 грн, водовідведення – 17,00), тоді як житомиряни – лише 24,14 (14,07+10,07) грн/м куб.
При таких доходах можна й тарифи піднімати
Тепер поцікавимося доходами керівництва водоканалу. Згідно із штатним розписом, станом на 1 січня поточного року тут числиться 197 працівників (161 – робітник і 36 – ІТР). 16 із них – персонал управління, річна сума зарплати якого (адмінвитрати) цього року становить у загальному 4238,2 тис. грн + 932,4 тис. – нарахування (минулого року: відповідно – 3083,15 і 678,3 тис. грн), тобто більше 5 мільйонів. Причому, згідно з поданою декларацією за 2019 рік, середньомісячний дохід керівника підприємства Володимира Озімчука становив 34071грн (353959/12 – зарплата) + (54893/12 – пенсія), у 2020-му відповідно – 41321,6грн (435843 і 60016). Цьогоріч усі наведені вище цифри зросли, зважаючи на те, що приріст зарплати управлінців у порівнянні з минулим роком становить 37,5% і аж ніяк не залежить від результатів роботи підприємства. Мало того, цього року пана Озімчука ще й преміюють у розмірі 30% окладу, хоч виконком визнав роботу підприємства незадовільною.
- Це нормально. Керівники служб повинні отримувати високі зарплати, – заявив міський голова Борис Карпус, якого прошу прокоментувати ситуацію.
Пан Озімчук також щорічно отримує 2746 грн доходу від оренди землі. В «Ощадбанку» Володимир Володимирович зберігає 30010 грн, з яких отримав 28904 грн відсотків на вклади. У володінні родини є автомобіль «міцубісі», вартістю 158535 грн, та три земельні ділянки – у Хотячеві й Устилузі. Досить своєрідний тут і розподіл заробітків. Наприклад, якщо зарплата висококваліфікованого електрозварника 14570 і 12504 грн на місяць, то секретар-друкарка отримує 13247 грн, а бухгалтер абонентського відділу, яка лише вносить у базу дані про спожиту населенням воду, – 17220 грн. Неважко тепер собі уявити нинішній місячний дохід начальника підприємства та його команди.
Реалізація металобрухту і втрати води
Багато хто з мешканців Нововолинська цікавиться, куди ж поділися кошти від зданих на металобрухт старих труб. Відповідь на це запитання знаходимо частково у звіті члена комісії – депутата Олега Попкова. Як з’ясувалося, усупереч законодавству, старі магістральні труби, які були замінені в 2019 році, обліковувалися в бухобліку не за реальною вартістю чи ціною продажу, а по 1 копійці за 1 кг. У результаті на кінець 2019 року на складі підприємства залишалося більше 334,4 тонн металобрухту вартістю 3340,3 грн. Продавали ж той металобрухт у червні 2020 року по 3,54 грн/кг, у грудні – по 6,10 і 6,40 грн при засміченості 4-20,5%. Скільки труб залишилося на складі на сьогодні, куди віднесено прибуток від їх реалізації, у звіті не вказано. До того ж у документах, наданих керівництвом водоканалу депутатам, труби обліковуються в погонних метрах, а на металобрухт здаються в кілограмах чи тоннах. А, як відомо, коефіцієнти переведення погонних метрів у кілограми чи тонни навіть для труб одного діаметра – досить різні.
Ще один із показників, який суттєво впливає на збитки підприємства, а від того і на тарифи, – втрати води. За результатами минулого року, лише в місті втрати води в мережі становлять 1201,8 тис. м куб. (35,6%), на технологічні потреби (витрати підприємств) – майже 175тис. м куб. На поточний рік водоканал запланував, що втрати води становитимуть 1110тис. м куб. (33,69%). Якщо мислити логічно, то після заміни трубопроводів ці втрати мали б суттєво зменшитися, а вони залишаються майже на рівні попередніх років. Пан Озімчук пояснює це зношеністю та аварійністю мереж, що, за його даними становить 67,7%. Але хто з нововолинців не пам’ятає фонтани, які щороку б’ють із каналізаційних колекторів, або випадків, коли на 4-5 м прорваної труби біля одного будинку по декілька разів майже щороку виїжджає аварійна бригада (один із прикладів – будинок на вул. Сонячній, 1) з технікою та кількома працівниками. А це ж – зарплата, витрати на пальне й обслуговування техніки, матеріали тощо. Лише за грубими підрахунками, зарплата одного працівника аварійної служби становить, без врахування пального, більше 300 грн/годину. Тож чи не дешевше було б замінити цей відрізок труби на нову?.. Та керівництву водоканалу це, як кажуть у народі, до лампочки. Свою чималу зарплату воно отримає і без цього. Тому навіщо заморочуватись, якщо збитки завжди можна покрити за рахунок споживачів, учергове піднявши плату за воду. Немає також ніякого контролю і за використанням води промисловими підприємствами та автомийками, які зливають щороку тисячі кубів у каналізацію. Як результат – більше 447,8 тис. грн штрафів. Активісти неодноразово фіксували ситуацію, коли ржава вода зливалася в міське озеро. Комісія міськради також виявила, що в деяких районах приватного сектору взагалі не контролюється об’єм використання води. А це все витрати, за які в кінцевому результаті розплачуються споживачі.
Кредитні гроші витрачаються, а звітів немає
А тепер перейдемо до основної мотивації підняття тарифу – кредиту Світового банку. Нагадаємо, що три роки тому «Нововолинськводоканал» виграв у Світового банку шість мільйонів доларів на реконструкцію водогонів. Рішенням виконкому підприємству були встановлені: кредитний ліміт, який не повинен перевищувати 1млн. грн на рік, та зобов’язання щомісяця подавати міському голові звіт про використання цих коштів. Але, незважаючи на це, жодного такого звіту в документах, зібраних комісією, немає (перевіряючі взагалі не звернули на це уваги).
Словом, моніторинг, проведений представниками влади та депутатської групи, був зроблений просто для галочки у звітах, а тарифи ніхто й не збирався переглядати. Головне – пообіцяти і закрити людям роти.
- Нам треба повертати кредити, - учергове прозвучала з вуст пана Карпуса улюблена фраза попередників, на яких представники нинішньої влади перед виборами «вішали всіх собак» за подібні діяння. І це не дивно, адже перше рішення, яке вони прийняли після того, як зайняли свої крісла в міськраді, стосувалося їхніх немалих зарплат і премій.
Ксеня Лучко, м. Нововолинськ
Список використаних матеріалів: структура витрат на водопостачання і водовідведення обох водоканалів, закладених у тарифи; рішення виконкому Нововолинської міськради від 11.01.2021р. №2; інформація про господарську діяльність КП «Нововолинськводоканал»за 2020р.; звіт про результати перевірки підприємства представниками депутатської комісії від депутата Олега Самкова; інформація керівництва КП «Нововолинськводоканал» про кількість демонтованих трубопроводів і кількість зданого металобрухту.
Коментарі