В Україні День пасічника традиційно відзначається 19 серпня і збігається з яблучним Спасом. Напередодні свята ми завітали на пасіку, де секретами бджільництва поділився Микола Дзюба із Чесного Хреста.
Вулиця плавно і звивисто тягнеться вниз, аж до лісу, де родина створила свій райський куточок для відпочинку. Тут пахне духмяним ароматом меду. Бджілки-золотокрилки, відчувши, що до них завітали непрохані гості, затривожилися-загули. Та незабаром вгамувалися і не заважали моїй бесіді з гостинними господарями. Доки привітна господиня Людмила Михайлівна ставить на стіл мед, свіжий білий хліб, каву та різноманітну смакоту (так заведено у пасічників, і не дай Боже відмовитися), Микола Вікторович розповідає про себе і своє захоплення. «У нашій сім’ї пасіку тримав дід, поки після війни його не вислали до Сибіру. Я все життя вчителював, дружина була вихователькою у дитячому садочку. Діти хворіли, мед був дорогий. Тому і не дивно, що і я почав займатися бджільництвом за покликом душі, так сказати. На перші свої відпускні та два мішки картоплі купив вулик у сусіда. Ця спроба виявилася вдалою: була чудова погода, рясно цвіли сади, тож золотокрилки добре попрацювали, порадувавши нас, новачків-бджолярів. Ми тоді з Людою вперше ціле відро травневого меду накачали. Відтоді й зрозумів, що це захоплення – на все життя. Згодом став пасіку розширювати», - розповідає Микола Вікторович.
Уже чверть століття і половину свого життя чоловік разом із сім’єю присвятив бджолам. Справжній мед – то найкращі солодощі для дітей. Тому й не дивно, що онуки Дмитрик та Назар – часті гості на пасіці. Із задоволенням допомагають дідусеві. Невістка Оксана також допомагає, адже і вона в дитинстві часто їздила на пасіку з дідом.
Людям є чого повчитися у бджіл, вважає Микола Вікторович. Крилаті комахи працюють на одну мету, логічні у діях і дуже відповідальні. Їхня сім’я подібна до королівства, на чолі якого матка. Вони вилітають у путь, у розвідку, шукають пергу, воду, прополіс, мед. Потім прилітають і розповідають матці. Матка випускає бджіл, кого по що. Це дитячий садок. Тут молода бджола кормить черву. Є й трутні. За добу матка червить 1200 таких личинок. Маленька бджола вилуплюється за 21 день, трутень – за 28, матка – за 21. Є різні сім’ї: одна матка думає про мед, друга – про чистоту, третя – ні про що не думає.
На своїй пасіці у Чесному Хресті чоловік має вже чимало вуликів, які виготовив власноруч. Відкачують мед, складають гнізда ще до Спаса – на весну буде сильніша сім’я і більше меду. Вулики на зиму утеплюють, на даний час мають і зовсім нові, утеплені зверху і з одного боку. Мед лікує десятки захворювань і має цілющі властивості. У бджолиному вулику – стерильна чистота. Зараженню запобігає прополіс. Його комахи використовують як будівельний матеріал для замазування щілин і полірування стінок домівки. Якщо до вулика потрапить миша, бджоли жалять її, а потім замуровують прополісом у гробницю. Продукти бджільництва ще у давнину використовували для муміфікації.
Краплина меду – це море роботи. Щоб зібрати кілограм, бджолі потрібно зробити 150 000 вильотів, налітати 300 000 кілометрів, відвідавши при цьому 10 мільйонів квітів. Приклад золотих комах надихає, і Микола Вікторович працює, як бджола, бо коли пасічник довго не заглядає у вулик, підопічні можуть розлютитися. Збирати мед хоч і важка, але найулюбленіша справа пасічника. Без неї він себе вже не уявляє.
Про своїх улюблениць чоловік може розповідати годинами і дуже цікаво:
-Бджілки – невтомні трудівниці, вони взагалі не сплять. Вулик постійно – і вдень, і вночі – гуде, бо ж утомлена Божа комаха (так ще називають у народі бджілок) ніби завмирає на кілька хвилин і знову береться за якусь роботу. Цього вони вимагають і від людей. Коло бджіл треба поратися цілий рік. Звичайно, найбільше роботи, коли качаєш мед. Тоді і дружині, й синові Олегові клопоту вистачає. І біля вуликів, і біля рамок роботи багато, словом, нудьгувати ніколи. Але то приємні турботи. Одна бджола меду не наносить.
-Як бджоли ладнають між собою, як дорогу до свого «будиночка» знаходять, і чи правда, що жалять тільки злих людей?
-У бджіл, як і в людей, – своя «держава» з чітко сформованим устроєм, - каже Микола Вікторович. – Тут є королева-матка, охорона, робітники, няньки, годувальниці, розвідники. Відлітаючи на п’ять-сім кілометрів, вони прицільно точно повертаються у вічко вулика.
-А скільки ж їх живе у «будиночку»?
-У середньому у вулику може бути від 60 до 120 тисяч бджіл. А стосовно того, що бджоли жалять тільки злих людей, бо відчувають їх, – вигадки. Вони нападають тільки тоді, коли чимось невдоволені, збуджені, голодні. Можуть і масово нападати. Якщо одна із них укусить, інші відчувають специфічний запах людської крові та бджолиної отрути. Учені переконані, що після трьохсот укусів у людини виробляється своєрідний імунітет.
-А як правильно вибирати мед?
-Одне можу сказати напевно: купуйте мед тільки у перевірених пасічників. Інакше вас можуть легко обдурити. Мед повинен бути у кожного на столі. Діти щодня його мають їсти, а не цукерки, тоді матимемо здорове покоління. Мед попереджає багато хвороб, на лікування яких потім доведеться витрачати чимало грошей. Коли слабке серце, краще вживати мед акацієвий, бо він стимулює серцево-судинну систему, корисний для печінки, заспокоює і внормовує нервову систему. Коли мучить безсоння, розчиніть у склянці теплої води столову ложку меду. Прополіс – це найкращий антибіотик, бджолино-маточне молочко покращує імунітет, лікує від багатьох хвороб.
Наостанок Микола Вікторович поділився рецептом «еліксиру життя» – настоянки бджолиної молі.
Бджолина міль у своїй біології тісно пов’язана із самими бджолами. Її личинки живуть у вуликах і харчуються практично всіма продуктами, які виробляють бджоли: медом, воском, пергою і навіть личинками. Бджолину міль прописують для лікування хвороб легенів, серцево-судинної та сечостатевої систем, нервових розладів, алергій, хвороб шлунково-кишкового тракту, онкологічних захворювань. Важливо тільки врахувати, що офіційна медицина цей засіб не визнає і лікарі настойку бджолиної молі з усіма її цілющими властивостями ніколи не прописують.
Настоянка бджолиної молі готується досить просто: необхідну кількість личинок заливають 40%-им спиртом у співвідношенні 1:10 для 10%-ого розчину або 1:5 – для 20%-ого розчину. Вживають їх з розрахунку 2-3 краплі на 10кг ваги людини три рази на день. Потрібну кількість настоянки для вживання розчиняють у будь-якій рідині.
Юлія Оберук, с.Чесний Хрест, Володимир-Волинський район
Коментарі