4 роки тому подружня пара Толстих – Катерина і Георгій – несподівано приїхала у село Селець Володимир-Волинського району. Гості з Голландії не привернули до себе великої уваги, тому що цікавилися місцями, пов’язаними з Оленою Полонською. Катерина працювала над книгою про нашу славетну землячку.
Мені тоді випала честь бути екскурсоводом подружжя. Не думала, що доведеться ще раз зустрітися з цією привабливою і приємною жінкою. І ось пані Катерина знову на Волині, цього разу в Луцьку. Зустріч відбулася в затишному холі готелю «Світязь».
Катерина Толстая народилася у 1970 році в Санкт-Петербурзі (тоді ще Ленінграді) в інтелігентній сім’ї. Її родовід безпосередньо пов’язаний з великим російським письменником. Прабабуся доводилася племінницею Льву Толстому. Вона настільки пишалася своїм родом, що, одружившись, не забажала змінювати прізвище. Ця тенденція збереглася і в наступних поколіннях «толстовського» жіноцтва. Бабуся Катерини, Ольга Михайлівна, працювала лікарем. Їй довелося лікувати Олену Полонську. Жінки подружилися, та дружба не тривала довго. І Полонська, і Ольга Толстая зазнали репресій.
Хоч у Каті Толстої було радянське дитинство, ореол нащадка дворянського роду вона відчувала завжди. У родині були культурні відносини, шанувався етикет, галантність. І ще сім’я була дуже релігійною. Всі разом молилися, сідаючи до столу, без молитви не відходили до сну, відзначали свята, хоч за стінами будинку шаленів войовничий атеїзм.
У 1995 році Катерина Толстая закінчила філософський факультет Ленінградського університету. Темою її дипломної роботи було східне православ’я з точки зору наукового атеїзму. Тепер жінка чесно зізнається, що писала далеко не те, що думала.
Це був час, коли перестав існувати Радянський Союз. В Росії знову заговорили про відродження дворянства. В Ленінграді з’явилися досить сумнівні нащадки аристократичних родів, які претендували на старовинні особняки. Катерина відчула себе незатишно, а головне – непотрібною тому суспільству, яке її оточувало. Зникав престиж знань, падала культура, освічені люди не були в пошані. Катерина вирішила емігрувати з Росії, але не могла визначитися з країною. Їй допоміг з вибором син друга сім’ї Георгій Лєтишев. Він збирався до Нідерландів, де мешкали його далекі родичі. Молоді люди покохали одне одного і, одружившись, виїхали до Голландії.
-Ми наче опинились на іншій планеті, - пригадує Катерина. – Страшенних труднощів, якими нас лякали, не було. Не було й легко, звичайно. Довелося шукати роботу, брати кредити. Та життя налагодилось, коли я стала працювати у професора Гурда Юхансона. Це відомий в науковому світі Нідерландів теолог. Згодом я захистила дисертацію, тепер працюю у відділенні східного православ’я інституту теології Амстердамського університету. Про Олену Полонську згадую у своїй науковій роботі, оскільки ця видатна жінка-астроном була ще й релігійною діячкою.
На Волинь пані Катерину привів науковий пошук. Цього разу дослідницю цікавить маловідома постать Матіаса Зайдмана. Він жив у 17 столітті. Ставши православним, навертав до православ’я німців-протестантів, які жили в Західній Україні. Деякий час Зайдман мешкав у Луцьку. Катерина Толстая, сподіваючись на допомогу людей, хоче знайти його сліди.
Як ця жінка, нащадок славетного російського роду, а нині мешканка країни Євросоюзу, сприймає Україну і складні події, що відбуваються в нашій країні?
-Я в Україні вдруге, але ця красива країна мене чарує. У вас добрі, привітні та дуже гостинні люди. Звичайно, на вашому шляху до життя за європейським рівнем багато складнощів і перешкод, але я впевнена, що ваш народ подолає їх. Війна на сході України – це і наш біль, бо вся Голландія здригнулась, коли був збитий малайзійський літак, що летів з Амстердама. Політика сьогоднішньої Росії – це політика агресора. Але це не політика тих прогресивних росіян, які нині живуть за кордоном. Їхня мрія – миролюбна, заможна і культурна Росія, яка разом зі своїми сусідами крокує в Європу. І я вірю у щасливе майбутнє і України, і Росії.
Антоніна Булавіна, м.Луцьк
Коментарі