Терпець працівників ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» от-от увірветься. Обурені люди змушені будуть вийти на вулиці й відстоювати своє право на роботу, на отримання зарплатні. Необхідність годувати сім’ї стане рушійною силою, яка виведе сотні людей для боротьби за свої права. 80 осіб (кістяк підприємства), які трудяться на заводі на постійній основі, з першого жовтня змушені були піти у відпустку за власний рахунок… Сотні сезонних працівників чекають на виплату заборгованості й на можливість надалі працювати без проблем. Революція гідності змінила владу в країні, змінила свідомість багатьох… Здавалося, от-от розпочнеться нове життя – без корупції, тіньових схем, де країна дійсно для людей, де влада дбає про свій народ… Та поки цього не сталося.
З нетерпінням цих змін чекає ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор». Про те, з якими проблемами зіткнулося підприємство, ми розповідали у номері 39 нашої газети від 25 вересня 2014р. Тема роботи, чи, якщо можна так сказати, «нероботи» цукрового заводу близька багатьом володимир-волинцям. Це одне з тих великих підприємств міста, яке ще може запрацювати, погасити борги та отримувати прибуток. На заводі хороше обладнання, кваліфіковані спеціалісти, хороше територіальне розташування… Є змога виготовляти не лише цукор європейського стандарту (володимир-волинський завод – єдиний в Україні, що має першу категорію), а й великий асортимент іншої продукції: сироп товарний, сироп ароматизований, сироп з додаванням концентрату, цукор на паличці «Кандіс», цукор пресований, цукор природній, цукрову пудру, ванільну пудру.
Наразі завод стоїть, проте активно готується до пуску. З’явився новий власник та інвестор, який хоче працювати, забезпечити роботою від 600 осіб, переробляти спочатку тростинний цукор-сирець, а з наступного року перейти на буряки. За останні місяці для цього зроблено багато: обладнання підготовлене для роботи, зібрані всі необхідні документи для пуску заводу з переробки сирцю, під митний контроль прийняті складські приміщення, ТОВ «Україна-2001» уклала з іноземними постачальниками контракт на закупку тростинного цукру-сирцю з Європи, і уже 30 тисяч тонн сировини чекають дозволу на ввіз в Україну. Бюрократична тяганина призупинила весь процес. Для того, щоб почати переробку цукру-сирцю, потрібно, щоб Міністерство економічного розвитку та торгівлі України видало погодження на отримання ліцензії на імпорт тростинного цукру-сирцю (згодом в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі України потрібно отримати саму ліцензію). Міністр Ігор Швайка, який, до речі, є свободівцем, чомусь ставить палки в колеса. Місцеве керівництво заводу та трудовий колектив кілька тижнів тому зустрілися з народним депутатом України Євгеном Мельником та депутатом Володимир-Волинської міської ради Сергієм Кобою, обговорили проблему детальніше та намагалися знайти шляхи її вирішення. Наступного дня (17 вересня 2014р.) Євген Мельник, як представник місцевої громади на загальнодержавному рівні, переслав місцевому керівництву заводу копію депутатського звернення до прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, в.о. міністра економічного розвитку і торгівлі України Анатолія Максюти, міністра аграрної політики та розвитку України Ігоря Швайки. На відповідь чекають.
Як повідомили у прес-службі народного депутата України Євгена Мельника, 6 жовтня він збирався зустрітися зпредставником власника цукрового заводу ЮріємПаращуком, щоб намітити план подальших дій.
Депутат Володимир-Волинської міської ради Сергій Коба каже, що цікавився ситуацією, яка склалася з заводом. Як виявилося, підприємство зареєстроване у смт Теофіполь на Хмельниччині, оскільки входить у ТОВ «Україна-2001». У міський бюджет сплачує лише податок на землю. Піднімати питання, що склалося з заводом, на сесії міської ради немає сенсу, адже депутати місцевого рівня вплинути на його вирішення не можуть. Це питання на контролі в народного депутата України Євгена Мельника.
Зараз Євген Мельник складає своєрідний іспит перед громадою, перед тими, хто за нього голосував. Чи вдасться нардепу допомогти у вирішенні проблеми з пуском заводу, чи зможе він відстояти інтереси своїх виборців на державному рівні?
Вікторія Чаос, м.Володимир-Волинський
Коментарі