Поезія – це споконвічна мова богів, якою володіє Богдан Янович

Восьмого лютого у приміщенні територіального центру соціального обслуговування відбулася зустріч з Богданом Яновичем – поетом, нашим земляком, талановитою людиною – та слухачами університету ІІІ віку. Зустріч організувала і провела Оксана Бистричан, соціальний педагог центру.
Богдан Янович – науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею. Народився 1980 року в нашому місті. Тато – вчитель, мама – юрист. В сім’ї Богдан (Богом даний) був довгожданою дитиною. З самого дитинства батьки багато приділяли уваги для всебічного розвитку свого синочка. Особливо мама Марія Іванівна. Це вона прищепила Богданові любов до літератури. Постійні відвідування бібліотеки, музеїв, спостереження за природою дали свої паростки. У школу №4 Богдан прийшов учнем, який читав. І свій перший вірш він написав у 7 років. Мама Марія всебічно сприяла розвитку у дитини таланту до поезії. Тому перший вірш був опублікований у дитячому журналі «Малятко». Навчаючись у школі, Богдан продовжував писати вірші, які часто публікувались у місцевій газеті «Слово правди», а згодом і в газеті «Місто вечірнє». Після закінчення школи він вступив до Луцького національного університету імені Лесі Українки, який успішно закінчив. До речі, Богдан Степанович з особливою шаною, повагою і теплотою згадує усіх своїх педагогів.
Після закінчення навчання почалися робочі будні, але заняття поезією Богдан не покинув, бо поезія – це мова серця, стан душі, біль тіла, а вірші – то духовні діти, які не зникають безслідно. Про що ж пише поет?
Богдан Янович – лірик у підборі звуків і слів, виразу і образів власного поетичного сприйняття. Теми найрізноманітніші: історичні, про батьків, про видатних і шанованих людей, про рідний край і, звичайно ж, про кохання.
Поети – люди з душею і серцем вищого порядку, гідні шанування, але дуже часто не захищені. Тому їм важко пробитися до читача. Їм потрібен, як тепер кажуть, спонсор. Так за допомогою видавництва «Каменяр» (м.Львів) вийшла збірка Богдана Яновича «Лебедина любов».
Поет читає вірші: «Вино кохання», «Успенський собор», «Молитва», «Цвіте бузок».
Я люблю
Я люблю, як на світанку рожевіє неба край,
А роса блищить у травах, мовби рай, неначе рай.
І люблю я плесо неба, синє-синє і ясне,
Воно манить, вабить, тішить, зачаровує мене.
Я люблю людей не підлих, в них є сонячна душа,
«Щоб було їх в світі більше!» - думка ця не полиша.
Я люблю, коли кохані, зустрічають зорепад,
Але час – мов швидка річка, не повернеш все назад.
Колесо життя кружляє: смуток й радість знов і знов,
Все іде і все минає, залишається любов.
Слухачі аплодують, а мені згадалися слова Івана Франка: «Поет розширює зміст нашого внутрішнього «я», зворушуючи його до глибини».
Є у Богдана Яновича і ряд поезій, які покладено на музику. Так вірш «Я – українка» покладено на музику відомого у Володимирі-Волинському композитора Володимира Музиченка. Цю пісню поет присвятив дуже шанованій у нашому місті людині – Ользі Шліхті, яка очолювала «Союз українок» міста.
На сьогодні вже є касета пісень на вірші Богдана Яновича. Особливе місце у творчості поета займають вірші, присвячені мамі. Один з них «Молитва матері». Надихає поета на написання віршів і тема рідної мови.
Безцінний скарб
…Сину, донько, пам’ятайте,
Мова рідна – скарб з скарбів,
Ви її не забувайте,
Слово прадідів й дідів.
Мов на світі є багато,
Та свою нам не забуть,
Кожне слово - мовби свято,
Мово рідна, завжди будь!
Особливо шанобливе ставлення поета до старшого покоління, до ветеранів: «Ветерани», «Батьків заповіт». А з народженням синочка Тихона був написаний вірш: «Чи є у сонечка тато?»
Пише поет й іншими мовами. Зокрема вірш «Варя» написаний російською і присвячений народженню сусідської дівчинки, яку він називає «маленький цветочек». Є вірші, написані польською мовою.
Про таких поетів, як Богдан Янович, влучно сказав Віктор Гюго: «Видатні поети, як і високі гори, мають численне відлуння. Їхні пісні повторюються усіма мовами».
У Володимирі в січні 2017 року вийшов восьмий випуск альманаха «Коло» (самвидат під редакцією Володимира Тулупова). Це збірка віршів наших земляків, одним з яких є Богдан Янович.
Поезія відкритого людського почуття завжди знаходила і буде знаходити свого відданого та вдячного читача. Такими, безперечно, є і вірші Богдана Яновича, його сповнені ліризму пісні про головне.
Слухачі залишилися дуже задоволені, зворушені почутим. А поет, у свою чергу, подарував присутнім свій вірш «Я люблю» із власним автографом.
Ніна Березіна, слухачка університету ІІІ віку, факультет журналістики, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі