«Подруга розіграла маленьку виставу, аби ми освідчилися одне одному в коханні».

Тетяна Марчук із селища міського типу Любленець, що на Ковельщині, і Степан Костючко із Нового Загорова Локачинського району разом навчалися у Володимир-Волинському педагогічному коледжі. Степан, який народився в 1997 році, вступив до закладу раніше, а Тетяна, на рік молодша, трішки пізніше. Навчалися вони на різних відділеннях. Тетяна опановувала фах педагога дошкільного закладу, а Степан навчався на відділенні « Початкова освіта і педагог-організатор». Долі їх пересіклися завдяки спільному захопленню спортом. Зустрілися Тетяна і Степан на тренуванні з волейболу. Це було ще в 2014 році, а знаменним для молодих людей став день закоханих 14 лютого 2016 року. Саме з цього дня вони почали зустрічатися. Тетяну приваблювала мужність юнака, його впевненість в собі, у власних силах, готовність взяти на себе відповідальність за кохану дівчину. Подобалась також і галантність, призабута в значній мірі теперішніми чоловіками. Степана вабила і врода Тетяни, і її доброта, і ніжність, і, головне, відсутність гордовитості, яка нічого спільного з жіночою гордістю не має.
Той весняний день – 28 квітня 2016 року – запам’ятався обом на все життя. Подруга Тетяни вирішила розіграти виставу, аби молоді люди освідчилися одне одному в коханні. Вона зателефонувала до Тетяни і сказала, що дуже погано себе почуває і їй потрібна підтримка. Подруги домовилися зустрітися в парку. Щойно Тетяна підійшла, як подруга міцно обняла її і раптом… позад неї з’явився Степан. З букетом в руці він стояв на одному коліні і просив Тетяну стати його дружиною. В такій ситуації, напевно, здригнулося б серце навіть найбільш гордовитої дівчини, але в глибині душі Тетяна чекала цієї миті і тому пропозицію коханого прийняла не роздумуючи.
7 серпня 2016 року у кафе «Вояж», що у селі Заріччя, Тетяна і Степан відсвяткували своє весілля. Церковний шлюб молодята брали у Любленці в Хрестовоздвиженському храмі. Нині подружжя проживає на орендованій квартирі, а тому найзаповітніша мрія на даний час – це власне житло. Сімейне щастя бачать не лише в коханні, а й у взаєморозумінні, в нормальних умовах життя. Велику роль в тому, щоб сім’я була щасливою, відіграє і професія.
- Я виросла в робітничій родині, - каже Тетяна, - але з дитинства мріяла про професію педагога, який виховує маленьких дітей. Ось чому після закінчення педколеджу хочу працювати в дитсадку. І в особистому житті щастя не уявляю без дітей.
Не утримуюсь від запитання, чи не важко Тетяні поєднувати навчання з обов’язками дружини. Виявляється, ніскільки не важко, бо Степан підтримує дружину, допомагає їй. Не відмовилися вони і від спільного захоплення – спорту. Степан займався східними єдиноборствами, нині відвідує заняття з боксу. У Тетяни багато часу займає навчання, але у вільну хвилину вона дозволяє собі пробіжки на свіжому повітрі.
Селянські гени Степана спонукають молодого чоловіка дбайливо підходити до проблем сім’ї. Він вважає, що нині зарплата вчителя не дає можливостей для нормального функціонування родини. А тому нині Степан Костючко працює на Володимир-Волинській птахофабриці.
- Нам, звичайно, допомагають батьки, мої і Тетянині. Однак у фінансовому плані я намагаюсь не залежати від батьків. Все-таки я створив сім’ю і повинен її забезпечувати. Нам потрібна власна домівка, мріємо про автомобіль, хочемо побувати на відпочинку за кордоном. Розраховувати на когось не варто. Потрібно лише покладатися на власні сили.
Хай щастить молодому подружжю! Хай Бог допоможе у здійсненні всіх їхніх планів і мрій!
Антоніна Булавіна м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі