Після гарячих суперечок село Жовтневе запропонували перейменувати на Вересневе

19 травня український інформаційний простір сколихнула новина, що Верховна Рада проголосувала за перейменування у рамках декомунізації 500 населених пунктів держави. Але розмови та суперечки з цього приводу не вщухають, адже якщо в одних населених пунктах закон сприймають позитивно, то в інших категорично не згодні з таким рішенням. Причини різні, але здебільшого люди звикли до старих назв, не хочуть проблем з оновленням документів та пов’язаних з цим матеріальних витрат, хоча й обіцяють владнати це питання за державний кошт.
На Волині під перейменування потрапили три населені пункти. Так віднині с.Маяки Луцького району називається Княгининок, селище Жовтневе Іваничівського району – Благодатне, а с.Жовтневе Володимир-Волинського району перейменували на Сусваль, аби увіковічнити пам’ять 24-річного уродженця села Петра Сусваля, який, будучи військовослужбовцем за контрактом, після отриманого поранення у бою за Савур-Могилу помер у дніпропетровському госпіталі. В Оваднівському професійному ліцеї, де навчався герой, встановили меморіальну дошку.
Але незважаючи на це, мешканці Жовтневого протестують та обурені, що народні депутати не врахували думку місцевих мешканців, яку вони висловлювали не раз. У Жовневому проводилися сходи селян, де обговорювалося можливе перейменування населеного пункту та повернення назви «Могильне». Також був здійснений збір підписів. і щоразу люди висловлювалися проти. Тим більше, що назва села не має нічого спільного з Жовтневим переворотом, адже населений пункт перейменовувався у 50-ті роки минулого століття. Було це у жовтні, ось і вирішили дати селу нову, більш оптимістичну назву, співзвучну з осіннім місяцем, періодом збору врожаю. Принаймні, так стверджують старші люди.
Однак центральна влада не сприймає подібних доводів, називає їх спекуляціями. Схожий прецедент був у Дніпропетровську, коли противники перейменування пропонували залишити стару назву міста, оновивши значення другої її частини «петровськ» - на честь апостола Петра замість комуніста Петровського – ініціатора голодомору. Словом, не вийшло - і пристрасті вщухли. Але цього не скажеш про Жовтневе.
Як повідомили редакцію активісти, у неділю, 22 травня, у центрі села зібралася більша частина жителів Жовтневого, місцеві депутати, аби мирно поспілкуватися та порадитись, як боротися з рішенням парламенту. Однак хтось повідомив поліцію, що люди заблокували дорогу, хоча нічого подібного не було. У цьому пересвідчилися поліцейські, коли приїхали на місце події. Прибув у Жовтневе і сільський голова Сергій Панасевич. Він повідомив, що подібна акція не матиме юридичної сили, та запропонував провести загальні збори за всіма правилами, з протоколом. Вирішили зібратися у приміщенні школи у вівторок, 24 травня.
Був серед односельчан і батько Героя Остап Сусваль, який заявив, що ні він сам, не рідня не хочуть, щоб село носило їхнє прізвище, і попросив не чіпати у цьому контексті імені покійного сина. Чоловік пообіцяв, що прийде на збори і напише відповідну заяву.
І ось 24 травня на подвір’ї Жовтневської школи знову багатолюдно. Жителі села прийшли сюди, щоб ще раз висловити свій протест проти перейменування села. Під «обстрілом» сільських активістів депутати Костянтин Зінкевич, Олексій Панасюк, Олег Тимосевич, Ігор Антощак. Люди не стримують своїх емоцій і перед мікрофонами журналістів:
-Хай закінчують війну швидше, щоб матері спокійно спали, - кажуть крізь сльози Марія Сиротюк та Галина Саганюк, син якої служив в АТО.
-Навіщо перейменовувати село іменем загиблого хлопця? Краще б нещасних батьків-інвалідів завезли на лікування! І так у нас забрали все, що могли: пільги, субсидії, а тепер ще й село хочуть забрати, - каже Валентина Тріль і тут же сердито звертається до присутніх депутатів. – Ви ще гірші за комуністів!
У центрі великого кола людей молода жінка. Це Олена Трояк. Вона каже про те, що люди не відступлять від свого бажання і не дозволять перейменовувати село.
Та справжні пристрасті розпалюються у залі школи, де розпочинаються збори. Обирають голову і секретаря. Головою зборів стає Володимир Луцюк, юрист за фахом, а секретарем – учитель місцевої школи Раїса Сьомка. В невеликій доповіді сільський голова Сергій Панасевич нагадує, що 23 листопада 2015 року та 21 січня 2016 року відбулися збори селян, які прийняли рішення село не перейменовувати. Це нагадування присутні зустріли бурхливими оплесками. Та коли Сергій Панасевич повідомив, що село, згідно з чинним законодавством перейменовано на «Сусваль», емоції залу пересилив розпачливий крик Остапа Сусваля, батька загиблого воїна АТО.
-Я вас перезву, мать вашу! Я вам дам «Сусваль»!
Стару хвору людину підкосив нервовий зрив. Щосили ударив він костуром по столу головуючого, затим кинувся до сільського голови. Люди намагалися заспокоїти нещасного батька, вивели на свіже повітря, та знайшлися й такі, які на свій лад використали душевний стан Остапа Сусваля. Хтось сказав йому, що Олексій Панасюк є депутатом обласної ради. З костуром Остап Сусваль накинувся на депутата. На захист старого односельчанина стали місцеві чоловіки. Знову завирували емоції.
-Хіба наші хлопці за Україну воюють? За ваші гроші!
-Чого ви самі не воюєте? Волонтерством прикриваєтесь?
-Якби не послали воювати, то й не треба було б і вашого волонтерства!
Молодий хлопчина, який разом з друзями стояв осторонь і спостерігав за словесною перепалкою, з помітним сарказмом сказав:
-І навіщо стільки шуму та крику? Назвали б місяць жовтень якось інакше, і тихо було б! От дався їм той жовтень!
Можливо, в якусь добру хвилину сказав юнак ці слова, тому що пристрасті стали стихати, збори пішли за планом і 70% голосів присутніх підтримали пропозицію про те, щоб село перейменувати на Вересневе.
-Сьогоднішні збори стали уроком того, - сказав Ігор Антощак, - що ніхто не може вирішувати за всю сільську громаду.
Добре все те, що добре закінчується, та все ж мимоволі закрадається думка, що за пристрастями в Жовтневому хтось стоїть, комусь вигідно, щоб простий народ сперечався між собою. Займався не насущними проблемами, а відволікався на щось інше, не настільки суттєве, щоб не думав про високі ціни та тарифи, про те, чим займається уряд та депутати. Зрештою, щоб навіть не думав про те, що скажуть наші захисники, коли повернуться додому. Чи не спитають вони нас: «То за що ж ми проливали кров?»
Міла Сергєєва, Антоніна Булавіна, с.Жовтневе, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі