Підслухано в Хобултові: що говорять про сільраду та 125 повісток у військкомат

Щоб стати хобултівцем, треба мислити як хобултівець. Ось і їду в село з наміром дізнатися, які теми підіймають місцеві жителі. Знаю – часу на це шкодувати не треба. Людей на вулицях обмаль, і щоб отримати інформацію, вступаю у розмови із сільськими мешканцями.
То про що говорять у Хобултові? Зав’язалася розмова про діяльність сільської ради: потрібно зазначити, що жителі села не надто задоволені її роботою. Точніше, не помічають суттєвих ознак цієї роботи. «На 9 Травня навіть прапор на раді не вивісили», – обурюється одна жінка. Її підтримують інші. Люди кажуть, що колись освітлювався хоча б центр села, тепер уже багато років поспіль вночі можна йти лише навпомацки. Інша проблема – відсутність смітників. І хтось уже невпевнено пропонує, чи не поставити контейнери самим хобултівцям. Але ж ні – дехто чув, що Оваднівська сільська рада ставила смітники за бюджетний рахунок. «А як у вас тут з культурою?» – цікавлюся. «Її нема», – чую у відповідь. Як виявилося, молодь їздить на дискотеки в інші села, зокрема, у Березовичі. А хобултівський сільський клуб – на замку. «На великі свята у вас заходи відбуваються?» – запитую вже в інших жителів села. Люди принишкли, в очах читаю потуги пригадати. Безрезультатно. Все ж таки хтось позитивний спробував заступитися за сільраду: «А що ви хочете почути? У нас в Хобултові все гаразд».
Іду далі. Інша компанія обговорює питання землі для учасників АТО. Нагадаю, це та, що воїнам поки не дісталася, бо на неї претендує один відомий у Хобултові, а тепер і у Володимирі, церковний отець. «Приїхав на конях – виїхав на «Мерсі», – сміється чоловік.
Намагаюся повернути розмову в потрібне русло й почути свіжі новини. Нарешті щастить. У Хобултівську сільську раду (с.Хобултова, с.Микуличі та с.Підгайці) надійшло 125 повісток. Місцеві жителі дійшли спільної думки, що надто багато. Запитую, скільки було минулого разу. Мені одразу відповідають, наче старій знайомій, що у декілька разів менше: близько 20-ти. Цього разу серед людей невелика паніка. «Та куди стільки чоловіків забирати? Ледь не в кожну хату повістка прийшла», – незадоволена жінка. З розмови розумію, що папірець прийшов навіть двом людям, яких уже немає в живих. «А ще знаєте, що цікаво? Чому це з наших відважних майданівців досі ніхто на війні не побував?» – виливає мені своє розчарування хобултівець.
Враз розмова набуває різких тонів. Розумію, що бесідувати можна багато… Тільки сонце нещадно пече і справ багато. Повільно іду далі.
Думаю, сільській раді, напевно, варто висвітлювати результати своєї роботи, тоді хобултівці не скажуть, що у них нічого не відбувається.
Аліна Зай, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі