Під загрозою здоров’я і навіть життя маленького хлопчика. А рідним батькам байдужа доля сина…

Якщо у проблемній сім’ї страждають діти, то це вже не особиста справа родини. Кричуща історія безвідповідальності, яка шокує всіх, окрім влади.
-Треба негайно рятувати маленького Іванка Борисюка! Дитині лише рік і місяць. За останні півроку у хлопчика сталося вже чотири напади епілепсії, кожен з яких міг стати фатальним. Це страшно, коли малюка трясе, він синіє, не може дихати і здається, що ось-ось обірветься його життя… Дитині потрібне серйозне обстеження та лікування. Однак батьки хлопчика не хочуть визнавати, що він хворий, і нічого не роблять задля його спасіння. Їм взагалі байдуже, житиме дитина чи ні. Здається, якби сталося непоправне, вони б не дуже засмутилися.
Про це розповіла наша редакційна гостя Наталія Костенко, родичка сім’ї Борисюків, де росте і мучиться маленький Іванко. (Ім’я заявниці та головних фігурантів її розповіді змінені з етичних міркувань).
Подробиці цієї історії ще приголомшливіші та моторошніші, ніж її початок. Пані Наталія – хрещена мама хворого малюка і до недавнього часу частенько відвідувала свого похресника. Зізнається, що кожен візит у приміське село, де проживає родина Борисюків, для неї був шокуючим. Жінка сама мама двох дітей і просто не розуміє, як можуть рідні батьки малюка Сніжана і Василь так знущатися зі своєї кровиночки. Вона не могла не втручатися, всіма силами старалася вмовити подружжя взятися за розум і повернутися обличчям до дітей. А натомість стала ворогом №1 та персоною нон-грата в їхньому домі. Від безвиході пані Наталія була змушена звернутися в редакцію газети по допомогу заради спасіння маленького похресника.
Велика родина
Сім’я проживає у с.Федорівка Володимир-Волинського району у будинку, нині розділеному на дві частини.
Цю хату колись звели батьки Василя – Лідія Микитівна і Петро Павлович Борисюки. Подружжя виховувало трьох синів, але вже минуло чверть століття, як їхній шлюб розпався. Кажуть, через пиятику пана Петра. Колишні чоловік із дружиною після розлучення залишилися проживати під одним дахом, але всі турботи з виховання дітей лягли на плечі матері. Жінка важко працювала і, як могла, сама тягнула дітей. Сини виросли, і настав час, коли кожен з них потребував власного простору. Тож кожному дісталося по кімнаті.
Спочатку одружився старший Антон і привів до хати свою дружину Марію. Працьовите молоде подружжя поступово звело прибудову до своєї частини житла, зробили окремий вхід, ремонт. Їхнє житло виглядає ошатно, виблискує новими пластиковими вікнами і дверима. Нині у подружжя в хороших умовах, створених власними руками, підростає четверо діток. Вони ж забрали до себе жити батька Антона – пана Петра, хворого пенсіонера, за яким доглядають.
А інша частина будівлі стоїть у первозданному вигляді, добре попсованому часом і безгосподарністю мешканців. Наводять сум прогнилі вікна з брудними шибками та облупленою фарбою, що покосилися і давно не тримають тепла, та мальовничий безлад на подвір’ї. Як ви здогадалися, там проживають інші члени родини Борисюків. Одну невеличку кімнату займають брат Антона Василь з дружиною Сніжаною, їхнім маленьким сином Іванком і 6-річною Олею – дочкою Сніжани від першого шлюбу. Також по кімнатці мають неодружений молодший брат Віктор та мама Лідія Микитівна. За традиціями комуналки, там загальна на всіх кухня і щось середнє між коморою та ванною кімнатою. Житло опалюється газом, а воду носять з криниці.
Спосіб життя
Але проблема не лише в тісноті та відсутності всіх вигод. За словами пані Наталії, господарі довели свою оселю до стану, що нагадує стихійне сміттєзвалище. Особливою антисанітарією вирізняється кімната, де хазяйнує Сніжана. Пікантні подробиці навіть гидко описувати. А якщо загалом, то там зовсім не прийнято прибирати, вчасно прати брудні речі, користуватися постільною білизною, дбати про елементарну особисту гігієну та хоч якийсь порядок. У вкрай захаращеному приміщенні, де проживає молода сімейна пара з двома дітьми, в тому числі маленьким хворим Іванком, хаотично розкидане все, що треба і що давно проситься на смітник. Як наслідок – нестерпний сморід. До того ж приміщення не провітрюється, бо все у шпаринах старе вікно затягнуте целофаном (щоб не дуло), який не знімається роками.
Виникає запитання: що цілими днями робить мама? Як молода здорова жінка могла так опуститися? Може, куховарить на всю сім’ю чи десь підробляє? Або ж присвячує час розвитку дітей? Та нічого подібного! За словами очевидців, старшу дочку хоч нерегулярно, але возять у дитячий садочок, а матуся вдома вмикає потужний обігрівач і сидить, чи то мріє, чи «охороняє» свою купу «пожитків». А щоб урізноманітнити життя, бере Іванка та їде чи йде пішки у Володимир, де мешкає її мама. Сама бабуся лише раз відвідала Федорівку, і більше не приїжджає.
-І при цьому Сніжана лідер у сім’ї. Жінка – без шкідливих звичок. Коли її не чіпають, корчить із себе «білу і пухнасту», виглядає доброю, спокійною, усміхненою. Але варто комусь піти проти її волі – випускає кігті, стає агресивною, тим самим демонструючи свою справжню сутність. Ще й постійно бреше. До виходу у декретну відпустку працювала прибиральницею в одному із закладів міста. А вдома вона патологічно лінива, байдужа до всього «королева», яка не обтяжує себе нічим. Молода матуся забуває, що в хаті немає прислуги та гувернерів, а якщо народила дітей, то треба їх регулярно годувати, доглядати, виховувати, - продовжує розповідь пані Наталія.
Оля, дочка Сніжани від першого шлюбу, дівчинка невихована і агресивна, кажуть, шмагає сусідніх хлопців та нечемно поводиться у садочку. Матуся її б’є, але такі «методи виховання» мають лише негативний ефект.
Непривабливу характеристику дає пані Наталія і Василю, Сніжаниному чоловікові:
-Він – брехун і п’яничка, людина гонорова та конфліктна. Сидить без роботи: де не працював, ніде довго не затримувався через перелічені риси. Має сина від першого шлюбу та заборгованість з аліментів. Раніше мав проблеми із законом, відбував умовний термін покарання. Разом з тим Василь іноді готує їжу, возить прийомну доньку в садочок. А тим, що треба заробляти і забезпечувати сім’ю, не надто переймається.
Подружжя постійно скаржиться на відсутність грошей. На що ж вони живуть? Єдиним джерелом доходу сім’ї є державна допомога при народженні дитини, яку отримує Сніжана, перебуваючи у декретній відпустці. Але жінка зовсім не дає грошей ні на харчування, ні на інші сімейні потреби. Щодо використання коштів каже різне: то «сплачує кредит», то «купує собі одяг». Мабуть, забуває, кому що збрехала.
-Більш імовірне друге, адже кредити беруть для придбання дорогих речей, а сім’я Борисюків ніяких великих покупок не робила, - констатує родичка. – Як би там не було, а грошова допомога на дитину використовується не за призначенням. Інакше як пояснити, що в Іванка немає найнеобхіднішого, наприклад, памперсів. Дитина весь час у переповнених підгузках. Але найстрашніше те, що хлопчик не отримує повноцінного харчування, необхідного для нормального розвитку та яке б відповідало віку малюка. Батьки уже давно годують сина тим, що їдять самі. А улюблена страва сім’ї – смажена картопля, яку вперше скуштував крихітний Іванко через півроку після народження, і це ледь не коштувало йому життя…
Але про наслідки такого харчування і догляду – трошки згодом, адже залишилося без відповіді запитання, де примудряються молоді Борисюки брати безплатні продукти. А все просто, бо за стіною проживає мама Василя пані Лідія. Жінка, яка давно на пенсії, не може собі дозволити перепочити. У неї на шиї оплата комунальних послуг та ще й сімейство середнього сина, яке без неї помре з голоду. Є ще і власні потреби. От і мусить бабуся крутитися. Лідія Микитівна щодня трудиться на госпрозрахунковому ринку у Володимирі продавцем, а вдома обробляє город, пере речі обох молодших синів, бо більше нікому, і, звісно, на всіх куховарить. Більше ні на що не вистачає ні часу, ні сил.
Крик душі і благання про допомогу
Останньою краплею став для Наталії Костенко випадок, що трапився з маленьким Іванком о п’ятій ранку 10 березня. У малюка розпочалися сильні судоми, він посинів і не міг дихати. Василь викликав швидку. Медики приїхали вчасно, надали першу допомогу і наполягали на терміновій госпіталізації дитини. Однак мама сказала, що не готова їхати в лікарню, мовляв, їй треба час, щоб спокійно зібратися, і написала письмову відмову. Завезти їх у лікарню на власному авто зголосився Антон, старший брат Василя. Чоловік довго чекав їх на подвір’ї, але Сніжана не квапилася, бо стан дитини трошки стабілізувався і вона взагалі не хотіла їхати. Погодилася тільки тому, що цілу годину її настійливо вмовляла це зробити завідуюча ФАПом с.Федорівка Людмила Волошинська, яка після повідомлення медиків швидкої допомоги свій робочий день розпочала з візиту до Борисюків. Пізніше стало відомо, що в дитяче відділення ТМО малюк з мамою потрапив тільки о 10.45 ранку, майже через шість годин після нападу.
За словами пані Наталії, за останні півроку в Іванка це вже четвертий напад, за симптомами схожий на епілепсію. Перший стався у вересні минулого року після того, як хлопчика нагодували недосмаженою картоплею і дитя вдавилося. Тоді малюка дивом врятувала Марія, дружина Антона, яка негайно прибігла на допомогу.
Занепокоєна хрещена вважає, що таких батьків як Сніжана і Василь треба позбавляти батьківських прав, поки не пізно, бо з ними малюк просто загине. Тому жінка й звернулася у редакцію, аби ми посприяли, щоб сім’ю Борисюків як неблагополучну негайно поставили на облік у районний відділ у справах дітей.
-Ними повинні зайнятися фахівці, тримати на контролі та проводити відповідну роботу. Може, адміністративні заходи впливу примусять недбайливих батьків переглянути свій спосіб життя і належним чином виконувати обов’язки стосовно дітей. У будь-якому разі мовчати не можна, треба діяти.
Звісно, редакція не могла не відгукнутися і розпочала проводити власну перевірку.
«Якого чорта ви лізете туди, куди вас не просять?!»
Перше, що я зробила, то отримавши дозвіл головного лікаря ТМО, відправилась у лікарню, аби поспілкуватися зі Сніжаною та лікарями. У палаті побачила молоду жінку, яка з пляшечки годувала гарненького малюка і водночас говорила по телефону з чоловіком. Дізнавшись, що я з редакції, вона стрепенулася і сказала, що не бажає зі мною спілкуватися. Одразу ж доповіла про мій візит Василю і передала мені слухавку. Борисюк поцікавився, що мені треба, і, отримавши відповідь, запитав, хто написав заяву в газету. Почувши ім’я, він не зразу пригадав куму, і сказав, що жодних коментарів вони давати не будуть. Те саме після вказівки благовірного промовила і Сніжана, тільки англійською, аби блиснути ерудицією. Згодом, уже після спілкування з медиками і відвідин села, я зателефонувала Сніжані, аби через неї запросити до розмови Василя, бо номер його мобільного не знайшла.
-Він не буде з вами розмовляти! – на підвищених тонах відповіла жінка. – Якого чорта ви лізете туди, куди вас не просять?!
Жодних доводів вона слухати не стала і зрештою «послала» мене ненормативною лексикою.
«Лікарня – не в’язниця»
Натомість предметним було спілкування з медиками, які відверто відповіли на всі мої запитання. Завідуюча дитячим відділенням ТМО Наталія Шилова повідомила, що малюк поступив у стаціонар у стані середньої тяжкості. Напад судом, що був вранці, припинився, але спостерігалася підвищена температура, кашель, було діагностовано запалення легень. Застудне захворювання в Іванка розпочалося тиждень тому, однак батьки до медиків не зверталися, лікували сина самотужки жарознижуючими препаратами.
Крім цього, у лікарні дитині поставили попередній діагноз – судомний синдром та призначили лікування, яке проводиться в основному за рахунок ТМО, бо мама скаржилася на відсутність грошей. Судоми більше не спостерігалися.
-Після аналогічних нападів хлопчик госпіталізується уже втретє. Судоми – дуже тривожний симптом. Аби встановити причину, точний діагноз і призначити оптимальне лікування, необхідно зробити енцефалограму. Через відсутність обладнання у Володимирі треба їхати на обстеження в Луцьк. Перше направлення виписали ще у грудні 2015р., однак батьки їхати відмовилися, – констатує Наталія Василівна. – Примусити їх до цього ми не маємо права. А тим часом хвороба прогресує і може призвести до летального наслідку.
Також лікарка пояснила, що причиною хвороби може бути нестача кальцію та вітаміну D в організмі. З молоком дитина цього недоотримує. Іванку потрібна їжа, збагачена кальцієм, вітамінами, залізом. Необхідні відповідні до віку прикорми з м’ясом і жовтком. А годувати дитину смаженою картоплею неприпустимо.
У медичній картці зазначено, що малюк поступив у лікарню недоглянутий, у брудному одязі, у мами – педикульоз. Іванко відстає у розвитку: самостійно не ходить, не говорить, лише бормоче. А ще на 20-30% посилює негатив у розвитку дитини і перебігу хвороби антисанітарія вдома, що була зафіксована фельдшером.
До нашої розмови приєдналася районний педіатр Інна Барбосова, яка добре інформована про стан хлопчика і також переймається його здоров’ям. Більше того, Інна Іванівна повідомила, що перше подання вона направила у відділ у справах дітей РДА ще 25 лютого після того, як отримала письмову заяву від фельдшера Людмили Волошинської. Тоді Іванко уже вдруге потрапив у лікарню із судомами, а батьки відмовилися везти його на обстеження. І не лише відмовилися, а просто втекли з дитиною з відділення, не долікувавши її. Така ж історія була і раніше, в грудні..
-Соціальна служба району працює вкрай погано. Чого вони не реагують, не ставлять сім’ю на облік? Їм недостатнього звернення з ТМО?! А якщо дитина помре, хто буде за це відповідати? – обурюється районний педіатр. – Друге звернення я віддала 14 березня особисто в руки головному спеціалісту відділу у справах дітей Аллі Дідун. Побачимо, які будуть результати.
Також Інна Барбосова поділилася своєю точкою зору щодо стану маленького пацієнта:
-Доки не проведена енцефалограма, не можна стверджувати, вроджена у дитини хвороба чи набута внаслідок поганого догляду, харчування та умов проживання. За словами завідуючої ФАПом, перші симптоми з’явилися у грудні. Якщо малюка не лікувати, захворювання прогресуватиме і настане смерть. А батьки не хочуть визнавати дійсного стану речей і своєю безвідповідальністю наражають дитя на небезпеку. Зараз Іванко з мамою в лікарні. Ми далі наполягаємо на обстеженні. Цього разу напишемо направлення, надамо автомобіль, який завезе дитину з мамою в Луцьк, там безкоштовно зроблять енцефалограму і привезуть назад. Усе, що залежить від нас, ми зробимо. Але це буде можливо, якщо Сніжана погодиться, адже немає ніякої впевненості, що вона знову не збере речі й не забереться геть. А лікарня – не в’язниця, ми не маємо права насильно тримати пацієнтів, якщо вони цього не хочуть.
Поїздка у село
За попередньою домовленістю у місцевому ФАПі зустрічаюся з Людмилою Волошинською, яка спостерігає малюка від народження і найкраще з медиків знає цю сім’ю.
-Як і належить, на першому місяці життя Іванка я раз на тиждень відвідувала його вдома, - розповідає медик. – Мама більш-менш справлялася зі своїми обов’язками, але умови утримування малюка були не ідеальними. Сім’я із 4-х осіб проживає у маленькій кімнаті, то яка там чистота. Але ж це село, люди різні, і в таких умовах діти ростуть. Потім до року Сніжана приходила раз на місяць з дитиною у медпункт, хлопчика зважували, робили необхідні щеплення. Випадок, коли дитина подавилася картоплею, стався не у вересні, а пізніше. Тоді я була у них, рекомендувала лягти в лікарню, адже стан малюка був загрозливий. Але мама відмовилася. Тоді справді врятувала дитя Марія.
Також пані Людмила розповіла, що після цього вдома у Борисюків бувала часто, багато разів розмовляла з мамою, а пізніше – переважно з батьком, переконувала їх, що дитину треба обстежити, знайти причину недуги і лікувати. Вони щоразу обіцяли, але нічого не робили. Житло зовсім запустили, живуть у бруді. У ФАП приносили малюка у відносно чистому одязі, а вдома дитя було зовсім недоглянутим.
На запитання, чому за понад рік часу фельдшер написала лише одне звернення районному педіатру, Людмила Юріївна відповіла наступне:
- Сподівалася домовитися з батьками, щоб ті переглянули ставлення до дитини. Бачила невеличкі зрушення: стан хлопчика був відносно стабільний, з ним гуляли, годували, ніби гляділи. У січні Борисюки сказали, що їздили у Луцьк на обстеження, але документів з результатами не показали ні мені, ні в лікарні. Отже, збрехали. А коли ситуація погіршилася, то усно повідомляла і в ТМО, і у сільську раду. Також спілкувалася з жінкою – фахівцем з відділу у справах дітей РДА (прізвища не пригадала – авт.), однак реакції не побачила. Загалом соціальна служба працює погано, проблем із дітьми у селах вистачає, але не всім приділяється належна увага.
Також фельдшер повідомила, що на початку тижня (наша розмова відбувалася у п’ятницю, 18 березня) почула від Василя чергову маячню. Він сказав, що возив сина (малюк, до речі, тоді лежав у лікарні!) до бабки-знахарки у Нововолинськ, яка спалювала льон…
-Не знаю, що сталося з цим чоловіком. Раніше він займався спортом, їздив на змагання. А зараз… Так трапляється, що батьки вважають свою дитину найкращою і не хочуть вірити в якісь негаразди.
Також, будучи у Федорівці, заходила до Борисюків, але всередину приміщення, що цікавило, не потрапила – було зачинено. А що побачила, уже зазначила вище. Пізніше дізналася, що хата тоді не була порожньою, просто не захотіли пускати кореспондента.
У ході журналістського розслідування
На жаль, обсяг газети не дозволяє поділитися всією інформацією, отриманою в результаті журналістського розслідування, яке тривало досить довго. Скажу лише, що зустрічалася і розмовляла з багатьма людьми, аби виконати прохання пані Наталії й допомогти врятувати дитину.
За відсутності начальника відділу у справах дітей РДА Олександра Смоляра, який перебував у відпустці, двічі мала розмову з головним спеціалістом структурного підрозділу Аллою Дідун. Вона пояснила, що після подання з ТМО сім’ю Борисюків не поставили на облік, бо для цього потрібне звернення з сільради, а такого не надходило. Разом з тим зазначила, що проблемних сімей у районі дуже багато, а у неї та її колег немає можливості охопити одразу всіх.
-Це ж треба їздити по селах на обстеження умов проживання і для роботи з батьками, а в РДА лише одна машина – у голови, тож вибити транспорт дуже важко – автомобіль часто зайнятий, - пояснила чиновниця, хоча громадський транспорт, який теж можна використовувати для відряджень, ніхто не відміняв.
Через тиждень Алла Дідун повідомила, що відвідала лікарню, спілкувалася зі Сніжаною, зустрічалася і з Василем. Про суть розмов не сказала нічого. Також додала, що перевіряла, чи відвідує садочок старша дочка Сніжани Оля, адже була інформація, що дівчинку з ДНЗ вижили за погану поведінку. З’ясувала, що ніхто її не виганяв.
Відверта розмова відбулася з Марією, братихою Василя, яка, нагадаю, врятувала Іванкові життя. Жінка сама прийшла у редакцію, адже після мого візиту в лікарню невідомо чому Василь її звинуватив, що розпускає інформацію про їхню сім’ю. Принаймні, до нас Марія не зверталася. Принагідно наша гостя цілком підтвердила подробиці розповіді Наталії Костенко, сказала, що шкода їй свекруху, якій живеться дуже тяжко, а Сніжана зовсім не допомагає. А от на моє запитання, на що витрачає Сніжана дитячі гроші, відповісти не змогла, лише сказала, що для сина ніби нічого дорогого не купувала, а ліжечко та дитячі речі у доброму стані вона їм подарувала.
Хотілося поговорити і з бабусею Лідією. Я знайшла жінку на базарі, а от розмови не вийшло. Вона була налаштована агресивно, як левиця, захищала свою сім’ю і висловила протест будь-яким втручанням ззовні у їхні сімейні справи. Лідія Микитівна прийняла сторону сина і невістки: «Мої діти росли ще в гірших умовах – і нічого».
Проблему маленького Іванка я ставила на обговорення на засіданні громадської ради при РДА, що відбулося 7 квітня. Представник райдержадміністрації Сергій Романюк взяв це питання на замітку, а рада проблему захисту прав дітей району внесла у план подальшої роботи.
Зарічанський сільський голова Ігор Пальонка повідомив, що на початку березня, після усного повідомлення Людмили Волошинської щодо ситуації, яка склалася у сім’ї Борисюків, на засіданні виконавчого комітету сільради було прийнято рішення провести обстеження їхніх житлових умов і, в разі необхідності, поставити дітей на облік. Однак минуло вже понад півтора місяця, але рішення виконкому залишається невиконаним. Ігор Анатолійович пояснив це великим обсягом іншої поточної роботи. Також сільський голова повідомив, що ситуація у сім’ї Борисюків ніби покращується, Василь влаштувався на роботу.
Наприкінці минулого тижня вдруге спілкувалася з районним педіатром. Інна Барбосова зазначила, що обстеження хлопчика у Луцьку проведено так і не було, бо Сніжана з дитиною знову втекла з лікарні. За іншою, неофіційною інформацією, їх на початку квітня зі скандалом забрала бабуся Лідія.
Останні новини повідомив начальник відділу у справах дітей РДА Олександр Смоляр. За його словами, у відділ з ТМО надходило лише одне відношення щодо Іванка Борисюка, датоване 25-м березня. Ніяких інших заяв від районного педіатра не поступало. На документ зреагували. 29 березня соціальні працівники відвідали лікарню і взяли письмову заяву від Сніжани Борисюк, в якій вона зобов’язалася належним чином доглядати за дітьми. У разі невиконання цієї обіцянки готова понести адмінвідповідальність. В усній формі жінка зобов’язалася-таки повезти дитину на обстеження. А ще висловила своє невдоволення рівнем лікування у Володимирі та сказала, що лікуватиме дитину в Луцьку.
-За законом органом опіки і піклування в першу чергу є сільрада, у даному випадку – Зарічанська. Але жодних звернень від них до соціальних служб не надходило, - запевнив Олександр Анатолійович. – Проте поставити на облік дітей, які потрапили у складні житлові умови, можна і за відношеннями інших інституцій, у тому числі ТМО. Отже, 6 квітня комісія у складі Алли Дідун та представників районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді виїжджала у с.Федорівка та провела обстеження житлових умов сім’ї Борисюків. В акті обстеження зазначається, що немає підстав ставити дітей на облік, адже умови проживання не загрожують їхньому життю і здоров’ю. На момент проведення обстеження обоє батьків були вдома, діти виглядали доглянутими.
Як соціальні працівники не побачили того, що цілком очевидно для свідків нашого розслідування, залишається загадкою. Тим більше, житлові умови – це тільки частина загальної проблеми. У даному випадку ціна питання – здоров’я і життя малюка.
Залишається лише надіятися, що подружжя Борисюків замислиться, змінить ситуацію на краще і не допустить того, щоб їхні діти почувалися сиротами при живих батьках. Та й самим батькам варто переглянути свою поведінку по відношенню до тих, кому небайдужа доля їхніх дітей і хто, помітивши небезпеку, став бити на сполох. Нам достеменно відомо, що Василь усіх цих людей зачислив до категорії особистих ворогів, телефонував їм, погрожував, безпідставно закидав, що зводять на них наклепи. А після звернення у редакцію Наталії Костенко Лідія Микитівна сказала жінці прямим текстом, що поб’є і її саму, і її машину, якщо та надумає хоч раз відвідати свого похресника. Василь же хизувався своїми впливовими друзями, які захистять його, якщо «з дитиною щось трапиться», і йому «нічого за це не буде». Напевно, у душі все ж відчуває свою провину.
* * *
Якщо у проблемній сім’ї страждають діти, то це вже не особиста справа родини, а спільна відповідальність громадськості та влади, адже діти – найдорожче, що у нас є. І якщо малюки з’являються на світ, то мають право на життя, на радісне безтурботне дитинство, яке запам’ятовується на довгі роки. І, як би не було важко, цю життєву філософію треба зрозуміти, прийняти і зробити так, щоб малеча ніколи не знала, що таке дитячий будинок, щоб донечки і сини зростали біля батьків у повних та щасливих сім’ях. Тож захистіть їх, подаруйте їм усю свою нерозтрачену любов, огорніть увагою, турботою, ласкою, теплом – і будете віддячені сторицею.
Міла Сергєєва, с. Федорівка, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі