Воїни Володимир-Волинського 90-го і Любомльського 98-го прикордонних загонів першими вступили в нерівний бій з німецько-фашистськими загарбниками. Прикордонники бились до останнього патрона. Серед них не було зрадників.
Із 485 застав західного кордону, які першого дня вступили в бій за Батьківщину, 16 було в 90-му прикордонному загоні. Фашистське командування, готуючи війну проти Радянського Союзу, дало своїм військам 30 хвилин для того, щоб знищити прикордонні застави. Але вони прорахувалися. Дві доби вели героїчну боротьбу 1-а і 2-а застави під командуванням лейтенантів К. Араф’єва і М. Артамонова, до 27 червня – група А. Левінцова в Устилузі, 11 діб – 13-а застава під командуванням О. Лопатіна і П. Гласова.
11-а застава на чолі з лейтенантом Ю.Уткіним билася з фашистами до 13-ої години 22 червня, хоч о 9-ій отримали наказ відійти зі своїх рубежів. Кілька ворожих атак відбили, знищивши не одну сотню гітлерівських солдатів, але були оточені. Начальник застави отримав 17 багнетних ран. Командування заставою очолив політрук В. Кафтаров, який дав наказ бійцям прориватися крізь оточення, але біля с.Грибовиця прикордонники зустріли новий загін ворога. Майже всі загинули, поранений політрук потрапив у полон, був вивезений у місто Замостя (Польща) і там розстріляний.
Інструктор службових собак Василь Шершов захищав підступи до застави з південного сходу. Жителі села знайшли біля його тіла чотирьох загиблих окупантів, а підійти собака не пускав. Лише на сьомий день війни, коли собака знесилів, інструктора поховали.
Дев’ята прикордонна застава знаходилась на захід від с.Кречів. 22 червня о 4год. 15хв. за густою завісою мінометно-артилерійського вогню і бомбардування з повітря дві ворожі групи розвідників по десять чоловік кожна перейшли вбрід Західний Буг. Засідка, очолювана помічником начальника застави лейтенантом П. Коршенком, пропустила фашистів до лісу, що прилягав до лівого берега річки, закрила пастку, в якій ворог і був знищений. У вбитого офіцера знайшли карту з маршрутом руху військ на Володимир-Волинський і бойовий наказ дій групи. Не дочекавшись результатів розвідки, передовий ударний загін намагався форсувати Західний Буг, але прикордонники зірвали переправу і завдали ворогу великих втрат.
Після нового артобстрілу фашисти форсували ріку та намагались оточити заставу. І знову невдача. Влучно били по фашистах старшина Володимир Кариков, сержант Григорій Мурашко, єфрейтор Сергій Молодцов та інші.
О 9-ій годині ворог почав переправу по всій лінії кордону. Прикордонники не мали сил і вогневих засобів, щоб стримувати ворожий наступ на всьому 18-кілометровому рубежі. Фашистські підрозділи проникли в тил. Прикордонники зберігали опорний пункт біля дороги, що вела у Володимир-Волинський, щораз відкидали ворога.
О 12-ій годині фашисти пішли в атаку. За наказом Кузьміна прикордонники чекали, поки ближче підійде ворог. І ось 100, 50 метрів… Пролунала команда: «Вогонь!» Гітлерівці не витримали щільного залпу, залишаючи вбитих і поранених, поповзли назад. І за командою лейтенанта Кузьміна прикордонники пішли в контратаку. В цьому бою відзначився боєць застави П.Конюхов, який знищив 8 загарбників і захопив кулемет. Через дві години гітлерівці кинули батальйон собі на підмогу. Першу атаку було відбито, але у прикордонників закінчились патрони, а ворог продовжував обстріл з мінометів, намагався оточити воїнів. За наказом начальника штабу капітана В.Зернова лейтенант Кузьмін вивів з оточення особовий склад, вивіз усе майно застави, в тому числі трофеї, і, маневруючи на місцевості, знищуючи дрібні групи ворога, о 20-ій годині 22 червня привів своїх бійців у Володимир-Волинський. Так закінчився перший день війни на 9-ій заставі, яка витримала жорстокий бій проти переважаючих сил ворога протягом 16 годин. А вранці наступного дня прикордонники збили фашистський бомбардувальник пострілами з рушниць. Начальник 9-ої застави Ф.Кузьмін під Коростенем загинув у бою.
Дві доби на смерть стояли бійці 6-ої прикордонної застави старшого лейтенанта Анатолія Неєзжалова. У перший день відбили 7 ворожих атак, знищили майже батальйон фашистських солдатів, підбили танкетку. Анатолій Неєзжалов не залишав поля бою, тільки 21-е поранення зупинило його серце. Старшина Мананников, маючи 16 поранень, продовжував вести вогонь із танкового кулемета. На заставі загинули майже всі. Кількох поранених бійців фашисти взяли в полон.
Трагічною була доля 12-ої застави лейтенанта О.Лук’янова. Загинув весь особовий склад – 67 чоловік разом із групою снайперів (80 чоловік), якою командував старший лейтенант Н.Поздєєв. За 1,5-2 години бою застава перетворилася на руїни, частина прикордонників так і залишилась під розвалинами будівель, а ті, хто вискакував через вікна, гинули на подвір’ї застави або на вулицях села Великі Жджари, тепер с.Заставне Іваничівського району.
На ділянці 13-ої застави на кожного бійця припадало 15 німців. Штаб 3-ої комендатури з підрозділами під командуванням Федотова відійшов в село Бубнів і вів бої з ворогом чисельністю до роти. Штаб округу зв’язку із загоном не мав.
У перші дні боїв з 22 червня по 4 липня Володимир-Волинський прикордонний загін вивів зі строю більше 2300 солдатів і офіцерів гітлерівської армії, з них 1400 – вбито. Разом з воїнами 87-ої стрілецької і 40-ої танкової дивізії, 2-го укріпрайону прикордонники зірвали плани фашистського командування швидко оволодіти територією Волині.
Поряд з датою 22 червня 1941 року завжди будуть стояти ті, хто йшов на смерть заради життя на землі, заради щастя живих.
Остап Малиновський, с. Дігтів, Володимир-Волинський район
Коментарі