«Перш, ніж вимагати поваги і взаєморозуміння від інших, навчіться поважати себе самі»

Що таке самоповага, кожен має усвідомити для себе сам. Це одне із базових понять у житті людини, від якого залежить відчуття внутрішньої гармонії та стабільності, вихід зі складних життєвих ситуацій, досягнення успіху, відчуття щастя і задоволення. Із самоповагою тісно пов’язане таке поняття, як завищена або занижена самооцінка. І зазвичай вважають, що мати завищену самооцінку значно краще, ніж занижену. Та і в першому, і у другому випадку це зовсім не так.
Для переконливості наведу приклад однієї з нещодавніх консультацій: дружина подала на розлучення після семи років спільного подружнього життя. За консультацією до психолога звернувся її чоловік, який хоче зберегти стосунки. Він чомусь вирішив, що ймовірною причиною такого кроку з боку дружини є його надмірна емоційність, хоча жінка й сама не могла чітко сформулювати причину розриву подружніх стосунків. Опрацювавши запропоновані психологом методики, через два місяці щоденної праці над собою чоловік почав відчувати суттєві зміни. У нього з’явилося відчуття душевного комфорту, покращився настрій, а головне - він навчився управляти “вибуховістю” свого характеру. І передусім це стало благом для самого ж чоловіка. Дружина теж побачила зміни, і тільки після цього змогла відкрити свою душу й розповісти те, що наболіло. Виявляється, за сім років вона жодного разу не зауважила чоловікові, що боїться, коли той починає розмовляти на підвищених тонах. У такому випадку вона, мовляв, відчуває скованість і просто відмовляється виконувати його прохання. Словом, жінка переставала реагувати на чоловіка. А він у ще більш категоричній формі починав доводити їй свою правоту. Хоча часто це було щось справді корисне для їхньої сім’ї.
Як бачимо, утворилося замкнене коло, і негативна реакція подружжя на цю ситуацію лише підсилювала непорозуміння між близькими людьми. Обоє вони по-своєму праві, але в той же час і самі винні в тому, що ситуація зайшла у глухий кут.
На запитання спеціаліста: “Чому ви відразу не пояснювали коханому, що розумієте, про що він говорить, але не сприймаєте його тону?”, жінка розгубилася і відповіла, що навіть не задумувалась про це. Мовляв, боялася, що він образиться, і це призведе до чергової сварки. Тому й вирішила, що нехай краще їй буде погано. На жаль, такі випадки не рідкість. Багато подружніх пар живуть саме в такому режимі, думаючи, що все утрясеться саме собою, якось стерпиться, що він-вона колись зрозуміють одне одного. Зазвичай в таких випадках жінка думає: “Він сам має здогадатися”, а чоловік: “Якщо нічого не говорить, значить усе гаразд”. І коли через декілька років цей тягар “енергетичного сміття” починає переповнювати обох, пара бачить лише один вихід, нераціональний і необдуманий - розлучення. Подружжя не розуміє, що з допомогою спеціаліста можна знайти конструктивні шляхи виходу із ситуації. Звичайно, за умови, що в родині є любов, самоповага і взаємоповага. Бо саме відсутність самоповаги й занижена самооцінка наштовхують людину на непродумані вчинки, навіюють відчуття, що всі її використовують, не зважають на її думку, прагнуть образити. Людина не розуміє, що відбувається, адже вона ж така добра і привітна, слова поганого нікому не скаже, всіх любить, а в результаті - повне непорозуміння і неприязнь... У такому стані внутрішньої напруги і сум’яття багато хороших порядних людей потрапляють на консультацію до психологів. А до такого стану їх доводить відсутність самоповаги. Є ще один варіант думок: “Така вже моя жіноча (чоловіча) доля, всі терплять, і я маю змиритись” і т.д. Але ж це не терпіння, а якесь “псевдомучеництво”. Людина просто милується своїм мазохізмом. І як наслідок, нервова система повністю відмовляється її слухатися. А це вже пряма дорога до психіатра. Гадаю, тут є над чим замислитися.
Виникає запитання: що ж таке самоповага, у чому вона проявляється і до чого призводить? Не знайшовши пояснень і жодної інструкції про її прояви в Інтернеті, я вирішила написати про цю актуальну проблему. Отже, самоповага - це коли:
Pне акцентуючи увагу на тому, що про це подумають інші, відразу відверто говорите про все, що вас гнітись і нервує;
Pможете аргументовано донести свою думку іншим, навіть, якщо вони з нею поки що не згодні;
Pне боїтеся видатися комусь неосвіченим і знаходите в собі мужність признати, що чогось не знаєте;
Pзаймаєтеся улюбленою справою, а не просто міняєте час на гроші;
Pнайбільшою цінністю для вас є самі люди, а не їхні статуси і статки;
Pне “зависаєте” на авторитети;
Pвідповідально ставитеся до дорученої вам роботи, навіть якщо за це поки що немає достойної винагороди;
Pвмієте просити підвищення зарплати, якщо вважаєте, що справді на це заслуговуєте.
Цей список можна продовжувати далі, але хочу, щоб ви самі поміркували над цим питанням і написали нам свої відкриття. Ще більше інформації з цієї теми можете прочитати на сайті www.mirpoznanija.ru.
З найкращими побажаннями пізнавати свій внутрішній світ
Наталія Рахель.

Розділ новин: 

Коментарі