Павло одразу знав, що служитиме в піхоті 14-ої ОМБр

У 16 Павло відреставрував свою першу автівку, у 20 прокладав Інтернет в одному з обласних центрів Західної України. А потім, якогось дня, роззирнувся навкруги… і пішов у військкомат. Це був липень 2016. Відтоді Павло Карпюк – один із нас, і разом із побратимами воює на одному з найнебезпечніших фронтових напрямків Луганщини, де завдання за призначенням виконує наша 14 ОМБр, - повідомляє прес-служба бригади.
-Подивився на оточуючих іншими очима, задумався над тим, що роблю. І чомусь стало прикро за хлопців, які там, за тисячу кілометрів, в окопах, роблять можливе й неможливе, аби ми тут спокійно жили і займалися своїми, не такими вже й важливими, справами, - пригадує Павло. - Через два дні я вже був у військкоматі. Одразу знав, що буду служити в піхоті, в 14-ій бригаді – хотів на передову, аби довести собі та оточуючим, на що здатен. Про нашу бригаду мав певне уявлення, знав, що вона завжди там, де найгарячіше... Тому вибір був однозначним – 14-ка.
Не минуло й кількох хвилин, як нашу розмову перервали ворожі постріли.
-Ваша присутність занепокоїла ворога, - констатує Павло. – Задля вашої ж безпеки краще продовжити розмову в безпечнішому місці. Бо хтозна, що від них чекати - нервові, знаєте, не виспалися, - іронізує побратим. – Вони в нас взагалі не висипляються, бо ми їм щоранку, о 6-ій, на повну потужність вмикаємо Гімн України. Навмисне для цього придбали колонки. Спочатку реагували дуже бурхливо – активними обстрілами в наш бік. А згодом наші методи «виховання» таки подіяли – противник заговорив українською і навіть намагався висловлювати якісь пропозиції щодо того, як нам поводитися. На що отримав чітку і зрозумілу, хоч, може, і не дуже коректну, відповідь щодо того, куди йому зі своїми пропозиціями піти…
Розмову продовжуємо біля нещодавно збудованого бліндажа. Павла, попри його молодий вік (хлопцю всього 23), за талант механіка поважає увесь підрозділ – від побратимів до командирів. Кажуть, немає такої техніки, з якою він не впорався. Нині Павло - механік-водій БМП.
-Про що мрію? Про перемогу… Це найзаповітніша мрія кожного з нас… Вдома на нашого побратима Павла чекають рідні та кохана дівчина, а попереду в нього – ціле життя.

Розділ новин: 

Коментарі