Дев’ять років тому у Володимирі-Волинському зареєстрували міськрайонний осередок Федерації мисливського собаківництва України. Подія стала по-справжньому знаковою для міста і району. По суті, Володимир-Волинський на той час став першим містом районного значення з таким підрозділом. Значною мірою ця ініціатива полегшила життя собаківників не тільки нашого району, а й усієї області. Про це свідчить хоча б той факт, що сьогодні серед шістдесяти членів Володимир-Волинського осередку більшість зареєстрованих – із Ковельського району.
Усе почалося у 2007 році, коли Олег Гороть разом з іншими ініціаторами вирішив не їздити в Луцьк, а створити осередок собаківництва у Володимирі. Ще раніше родичі подарували йому західносибірську лайку, давши тим самим початок справжньому сімейному хобі. Про події дев’ятирічної давності розповідає брат нині вже покійного Олега – Григорій Гороть. «Олег знав, що ідея з осередком зацікавить багатьох людей. Питання стосувалося не тільки економії коштів, але й престижу – наш осередок напряму співпрацював із Києвом», - каже Григорій. Звісно, обласному осередку в Луцьку така ініціатива володимирчан не припала до душі. І справа не тільки у гонці за престижем, але й за грішми, які у випадку монополії йтимуть лише в область.
-В історії існування місцевого осередку не все було гладко. Відколи ми, умовно кажучи, потрапили в немилість до області, то з’явилися підбурювачі й серед наших, яким стало вигідно закрити свою ж організацію. Суть цих інтриг особисто мені не зрозуміла. Щось на зразок «Земля наша велика і багата, а порядку в ній нема, прийдіть і володарюйте над нами». Олег активно намагався довести, що діяльність осередку повністю законна, тому про закриття не могло бути й мови. Але написання скарг, доносів на Володимир-Волинський осередок не припинялося. Дійшло до того, що «сепаратисти» створили на озері Лісному свою ланку. Нічого конкретного з цього не вийшло, - розповідає нинішній голова правління осередку Григорій Гороть.
У діяльності Володимир-Волинського осередку Федерації мисливського собаківництва України були й інші перешкоди. Річ у тім, що його членам доводиться їздити по всій Україні, оскільки місця для змагань і випробувань на батьківщині немає. «Ми взялися оформляти в користування мисливські угіддя, але й тут знайшлися недоброзичливці на кшталт «і сам не гам, і нікому не дам». Його всі знають: ходить у вишиванці, прикладає руку до серця, очолює партію націоналістичного спрямування в районі, але шкоди від нього більше, ніж від комуністів», - каже Григорій Гороть.
Утім, за дев’ять років осередок обзавівся і друзями. Зокрема фінансову підтримку йому надавали міський голова Петро Саганюк, бізнесмен Сергій Ковальчук. Ось уже кілька років осередку допомагає депутат Устилузької міської ради Олександр Сидорчук, який зараз є заступником голови правління. Не може не тішити, що з кожним роком в осередок вступає все більше молоді. На це є цілком зрозуміла причина: полювання приносить багато користі людині. Принаймні так вважає голова осередку Григорій Гороть. Насамперед це спосіб ефективного зняття емоційної напруги, азарт. А ще гра – хто кого перехитрить: людина звіра чи звір людину.
«За час існування організації ми дійшли до того, що маємо компетентних заводчиків (тих, хто займається розведенням собак – ред.), до яких у разі потреби звертаються люди. До речі, стати експертом у цій галузі не так просто, як дехто вважає. Інколи людина приходить і заявляє, що хоче ним стати. А коли я показую довгий список навчальної літератури, то дуже дивується», - розповідає Григорій.
Як і кожна група за інтересами, собаківники збираються разом для обговорень. Наймасштабніше це відбувається на виставках, які насамперед слугують місцем спілкування любителів собак. Раз на три роки відбувається Всеукраїнська виставка мисливських собак, у якій бере участь і володимир-волинська команда. Цього року захід відбувся 26 червня. «Майже всі команди були з обласних центрів, тому журналістам, які скупчилися, щоб фотографувати учасників, було легко їх ідентифікувати. Коли ж вони побачили нас, то виникли запитання, де розташоване місто Володимир-Волинський. Мені це запам’яталося найбільше. Хотілося б, щоб про наше історичне місто знало більше людей», - ділиться враженнями Григорій. Традиційно з 2008 року на День міста відбувається аналогічна виставка, тільки меншого масштабу. «Насправді подібні виставки собак проводять не влітку, а у прохолодніші пори року. Просто наша приурочена до конкретного свята. Насамперед такі заходи цікавлять дітей, які тягнуть батьків подивитися на красивих розумних собак. Дехто приходить спитати поради щодо чотирилапого друга не мисливської породи, так би мовити, поспілкуватися з більш обізнаними людьми у цій сфері загалом. Скажу відразу, що взагалі це питання не в нашій компетенції, хоча приємно, що люди довіряють, звертаються. Є така організація «Кінологічний союз України», і її члени можуть допомогти у підборі будь-якого пса, не тільки мисливського. Припустимо, хтось шукає сторожового собаку, а комусь потрібен дитячий улюбленець. Тому перше запитання, яке я й сам ставлю в якості порадника, для чого їм собака», - розповідає любитель чотирилапих. Також потрібно враховувати, в яких умовах живе майбутній власник тварини. Великий активний собака у багатоповерхівці може завдати багато клопоту господарям. Обов’язково потрібно звернути увагу на те, довго- чи короткошерстим є собака. Наприклад, останній не виживе на лютому морозі на вулиці.
«Відвідуваність виставок останнім часом знизилась через кризу. Наприклад, цього року на заході до Дня міста було на десять собак менше, ніж минулого разу. Зараз настав період виживання: впали ціни на цуценят, а їх вивести – справа недешева. Різко ж відмовитися від розведення собак, якщо вже почав це робити, майже нереально», - розповідає голова правління осередку. За його словами, мисливське собаківництво – це набагато ширше поняття, ніж його зазвичай малюють в уяві люди. Це своєрідна субкультура, головне в якій зберігати кодекс честі – бути порядним і відповідальним.
Аліна Зай, м.Володимир-Волинський
Коментарі