Ольга Подворнюк і Наталія Поліщук: «Нашим скромним музеєм «Інформація на перетині епох» вражені гості з інших областей»

Публікації

Викладачки Володимир-Волинського педколеджу з власної ініціативи і власними силами створили цікаву колекцію старовинних засобів інформації.
Людське суспільство ніколи не існувало без інформації. Потребу інформувати мали навіть первісні племена. Від наскальних малюнків та глиняних дощечок через папірусні рулони та берестяні грамоти, а згодом через перфокарти та грамплатівки людство прийшло до сучасних комп’ютерів та мобільних телефонів. Та все ж десь на горищах, в комірках і просто в ретро-куточках люди зберігають перші телефони з ручками, бабусині грамофони, перші радіоприймачі. Чи мають ці речі якусь цінність для суспільства? Звичайно, мають, і неабияку.
- Давно відома істина про те, що ніщо не береться з нічого. Людство впродовж своєї історії практично нічого не створювало нового, лише удосконалювало те, що було винайдено раніше. Старовинні перфокарти – це перші спроби сучасного комп’ютера. Від звичайних рахівниць ми прийшли до калькуляторів. А, отже, людському розуму, його прагненню удосконалювати те, що вже існує, немає меж, - говорить Ольга Подворнюк, викладач кафедри діловодства Володимир-Волинського педагогічного коледжу.
Ольга Олександрівна народилася в селі Селець в 1985 році. Після закінчення у 2000 році місцевої школи стала студенткою відділення початкових класів Володимир-Волинського педколеджу. Навчаючись у коледжі, була впевнена, що вчителем працювати ніколи не буде, але доля вирішила по-своєму. Закінчивши коледж, вступила до Волинського національного університету на факультет «Документознавство та інформаційна діяльність». З 2008 року стала працювати у педагогічному коледжі. Активна та енергійна, Ольга не обмежувалась лише викладацькою діяльністю. ЇЇ захопила робота з молоддю. Отож залюбки проводила практичні семінари, тренінги, конкурси, складали спільні проєкти. Проте хотілося чогось більшого, незвичайного.
Ідея створити музей «Інформація на перетині епох» належала не тільки Ользі, а й її подрузі, викладачу комп’ютерних дисциплін Наталії Поліщук. Обидві викладачки вирішили вивчити історію розвитку носіїв інформатики. Старі засоби інформації шукали, де тільки могли: в підвалах навчального закладу, у знайомих.
Механічна друкарська машинка і широкоформатний фотоапарат датуються серединою минулого століття, такі показують у фільмах про Другу світову війну. Величезні дерев’яні рахівниці швидше нагадують масажер, ніж пристрій для арифметичних обчислень. Є арифмометр – «дідусь калькулятора». Вдалося знайти цікаві носії інформації періоду електронно-обчислювальних машин (ЕОМ: 1960 - 1980 рр.): гігантські диски, матриці на феритових сердечниках, перфокарти, бобіни з магнітними стрічками. У великій кількості представлено носії для персональних комп’ютерів різних років і розмірів: дискети, диски, вінчестери, флешки.
Підключилися учні, яких також захопила ця ідея. Зацікавилася і дирекція коледжу. Майбутньому музею виділили окреме приміщення, а директор закладу Микола Савельєв особисто подарував відеокамеру випуску початку 60-х років минулого століття. Експонати музею постійно поповнюються. Тут зібрані грампластинки, касети, відеофільми, старі калькулятори, магнітофони, друкарські машинки. Для історії збереження графічних зображень зібрано зразки фотоальбомів, негативні і позитивні плівки, слайди, повний комплект обладнання для фотосправи, адже сучасна молодь майже не уявляє процесу створення фотографії у темній кімнаті під червоним ліхтарем. Знайшовся й один із перших у світі цифрових фотоапаратів, схожий на відеокамеру, із пам’яттю на 12 знімків. Гордість колекції - стереолистівки і пристрій для перегляду стереослайдів
– Ви помітили, що вже і розвиток комп’ютерної техніки має власні моменти, які можна назвати історією, - каже Наталія Поліщук, - Так, вже відійшли у минуле дискети, диски, на порозі «відставки» флешки, так як вже знайдені нові засоби збереження і передачі інформації. Відживають і деякі операції на мобільних телефонах. Все рідше, наприклад, використовують SMS, Skype.
На відміну від інших музеїв, тут експонат можна взяти в руки і ретельно розглянути. Пошуки нових старих експонатів захоплюють все більше і породжують нові ідеї. Якось у підвалі коледжу жінки знайшли книги на марксистко-ленінську тематику. Та якщо для більшості людей сьогодні це непотрібний мотлох, то пані Ольга та пані Наталія придумали цікаву акцію під назвою «Друге життя старої книги». Із сторінок книг вони створюють оригінальні картинки на природну тематику. А з використаних дисків вийшли досить оригінальні жалюзі для вікон в музеї. Своєрідною окрасою музею стала стара кафедра, яка збереглась ще з 1927 року.
Музей «Інформація на перетині епох» діє трішки більше року. Однак тут уже побували численні відвідувачі. Найпершими екскурсантами стали учні володимирських шкіл. Школярам було дуже цікаво побачити технічні засоби зв’язку минулих часів. Приймали творці музею і солідних гостей – своїх колег з інших коледжів України.
- Один з наших колег з Рівненщини також створив подібний музей. Він гадав, що в цьому плані є унікумом, але, побачивши наші експонати, приглядався до них, наче мала дитина, бо у нього нічого подібного нема. Взагалі нашим музеєм вражені гості з інших областей, - розповідають Ольга та Наталія. – Один гість подарував нам кіноапарат «Україна», який був досить популярним в школах в середині 60-х років.
Окрім музею, в обох молодих викладачок є ще одне захоплення. Це створений ними «Піар-класс» - спільнота у Фейсбуці. Спільнота є згуртуванням найбільш активних студентів. Студенти рекламують свої досягнення, проводять різні конкурси, рекламні акції на соціальну теми.. Народження «Піар-класу» відбулося з ініціативи групи студентів, якою керувала Наталія Поліщук. Це був перший набір діловодів з додатковою кваліфікацією «Менеджер зв’язків з громадськістю». Група проводить акції по боротьбі з курінням та наркоманією, за чистоту міста, співпрацює з Товариством Червоного Хреста, бере участь у створенні та реалізації проєктів. Учасники групи нагороджені відповідними дипломами. Отож, задумів та планів – непочатий край. То ж, хай щастить тим, хто хоче і вміє жити активно та мислити позитивно.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський
Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно, живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.

Розділ новин: 

Коментарі