«Обіцяні пільги для учасників АТО та їхніх родин існують лише на папері»

Публікації

Валентина Савчук, Волинська область
1 липня Верховною Радою України прийнято Закон №1547-VІІ щодо внесення змін до п.19 ст.6 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким розширено коло осіб, що є учасниками бойових дій. Він передбачає ряд пільг як для них самих, так і для їхніх сімей. Мається на увазі статус учасника бойових дій, виплати державних допомог, 75-відсоткові знижки при оплаті комунальних послуг, виділення житла та земельних ділянок, влаштування дітей у дитсадок, проїзд у транспорті, лікування, відпуск необхідних ліків, виділення санаторно-курортних путівок і т.д. Також 5 червня Президент Петро Порошенко підписав доповнення до п.1 ст.8, п.6 ст.9 та п.61 ст.18 Закону «Про оборону України», які гарантують грошові виплати учасникам бойових дій (членам їхніх сімей), збереження місця роботи і середньої зарплати, включення терміну військової служби в особливий період до трудового стажу і вислуги років. 27 липня Гарантом підписаний Закон №1542-УІІ «Про внесення змін до ст.37 закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», який підвищує мінімальну пенсію із втрати годувальника з одного до двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Є також ряд законопроектів, які гарантують соціальний захист інвалідів, багатодітних і малозабезпечених родин, дітей-сиріт, прийомних сімей тощо.
Соціальний захист учасників військових дій – дійсність чи чергова казка для довірливих?
Про те, як усі ці закони виконуються і наскільки дієві, ми запитали у людей, яких вони безпосередньо стосуються. Зокрема, у тих, чиї сини, чоловіки або брати загинули на Майдані, на сході, зараз воюють на Донбасі.
Найперше запрошую до розмови активістку з обласного комітету солдатських матерів, яка разом з іншими волинянками всіма можливими і неможливими способами відстоює права воїнів та їхніх родин, Юлію Матвійчук. Цю 28-річну тендітну жінку добре знають не лише всі солдатки Волині, а й посадовці багатьох держустанов і відомств, як місцевих, так і столичних. Разом із чоловіком, якого мобілізували одним з перших, та донечкою Дариною вона мешкає в Луцьку.
-Наскільки мені відомо, всі ці пільги, передбачені названими вами законами для учасників АТО, в більшості випадків існують лише на папері. Можливо, тому, що нікому з тих, хто загинув чи воює на сході, й досі не наданий статус учасника бойових дій. Мало того, в документах, які отримали рідні багатьох загиблих і поранених під Волновахою, було написано, що вони загинули (поранені) не в бою, а взагалі невідомо де. Знаю також, що в Луцьку грошову допомогу (по тисячі гривень) таким родинам виплачував депутат ВР Ігор Палиця, а в Маневичах, де мешкає моя мама, – Ігор Єремєєв. Що стосується надання квартир, виділення земельних ділянок, пільг при оплаті комунальних послуг і т.д., то про це доводиться тільки мріяти. У багатьох чиновників відповідь одна: «От закінчиться війна, чоловіки повернуться додому, отримають статус (як пояснив військовий комісар обласного військкомату Олег Галак, надання статусу – досить тривала процедура, що потребує багато різних документів, які розглядатиме спеціальна комісія в Києві, - авт.), тоді вже можна буде говорити про пільги». А про те, як дбає наша держава про безпеку та життя самих учасників АТО, й казати нічого. Якби не волонтери, рідні та просто небайдужі люди, що віддають на армію останні копійки, загиблих було б у кілька десятків разів більше.
-У нас – троє дітей, найменшому з них 2,5 роки, двоє старших вчаться. Тож маємо 50-відсоткові знижки при оплаті комунальних послуг. Отримуємо також і передбачену законодавством державну допомогу та інші пільги, але як багатодітна сім’я, - каже дружина офіцера 51-ї бригади з Володимира-Волинського Наталія Андріївна (прізвище жінка не назвала). – Хотіла взяти для дітей путівку на санаторно-курортне лікування, але в Центрі адміністративних послуг мені сказали, що в чоловіка поки що немає статусу учасника бойових дій. Путівку допомогли дістати волонтери, за що я їм безмежно вдячна.
Мешканка Володимира-Волинського Руслана Князюк разом із чоловіком Олександром та 3-річним сином Тарасом кілька років мешкають в орендованій квартирі. До того, як чоловіка мобілізували і відправили на схід, Олександр працював на «Герборі». Всі належні за законом виплати від підприємства сім’я отримує в повному обсязі. А от коли жінка звернулася в міську раду із заявою і відповідними документами, щоб їм як родині учасника АТО виділили земельну ділянку під забудову, їй сказали, що у Володимирі поки що не затверджено план відведення землі під будівництво. Пообіцяли розглянути це питання пізніше. Одержує всі належні виплати від Володимир-Волинської птахофабрики, де до мобілізації працював її чоловік Віталій, і Тетяна Сачук, яка з 4-річною донечкою теж проживає у Володимирі. Жінка розповіла, що підприємство не лише вчасно виплачує їй зарплату чоловіка, але й придбало для всіх своїх працівників, які воюють на сході, бронежилети.
-І ми, солдатки, щиро вдячні керівництву фабрики за турботу про життя наших рідних, - каже Тетяна. – А щодо пільг, які нібито гарантують нам прийняті закони, то про них доводиться тільки мріяти. Ми зверталися з цим у міську раду, але відповіді так і не отримали, хоч і в Ковелі, і в Турійську люди їх нібито вже мають. Та що там казати, навіть влаштувати дитину в дитсадок – і то проблематично, не кажучи вже про знижки на комунальні послуги та все інше.
Дещо краща ситуація з виділенням матеріальних допомог від місцевої влади у Нововолинську. Родини мобілізованих двічі отримували по тисячі гривень: першого разу – від міськвиконкому, потім – від створеного тут благодійного фонду «Рідний Нововолинськ». Діти безоплатно харчуються у школах, а рідні дошкільнят звільнені від плати за дитсадок, але тільки при наявності довідки про те, що батьки воюють, загинули чи поранені в зоні АТО або на Майдані. Виплачується середня зарплата і мобілізованим гірникам.
-Оскільки ми з чоловіком, який від початку конфлікту воює на Донеччині, проживаємо з 10-місячною донечкою в орендованій квартирі, я звернулася в міську раду із проханням надати нам земельну ділянку під забудову. Отримала письмову відповідь, в якій повідомляється, що на даний час у межах міста вільних земельних ділянок немає. Запропонували отримати таку ділянку в Поромові, Лежниці або в районі шахти №3 на території Грядівської сільради, - розповідає нововолинянка Світлана Палихата. – Дружині чоловікового брата Каті повернули гроші, заплачені за дитсадок.
Отримала від держави 100 тисяч гривень і мама героя Небесної сотні Сергія Байдовського. А от про обіцяну державою квартиру родині доводиться тільки мріяти.
-Мерія пропонувала нам дві кімнати в бараку поблизу автостанції, але вони в такому стані, що для того, аби там можна було жити, потрібно витратити всю отриману допомогу, - розповідає пані Марія. – Так що ми з чоловіком разом з сім’єю старшого сина (6 осіб) і далі тіснимося в однокімнатній квартирі.
100 тисяч від обласної ради та 609 тисяч від Міністерства оборони отримала також і мати двох малят Леся Грицюк із села Милятин Іваничівського району. Крім того, жінці як дружині загиблого видали посвідчення, згідно з яким вона може безкоштовно їздити на транспорті, та виплачують щомісяця по 949грн. пенсії на кожну дитину.
Отже, якщо рідні загиблих ще отримали якусь компенсацію від держави, то ті, хто за цю державу ризикує життям зараз, поки що залишаються для неї пасинками.
Що стосується інших соціальних допомог (багатодітним, малозабезпеченим, дітям-сиротам, інвалідам всіх категорій і т.д.), то їх виплачують регулярно і у Володимирі, і в Нововолинську, і в районах.

Розділ новин: 

Коментарі