Інколи життя дарує нам зустріч з цікавими людьми. Кілька років тому до музею завітав пан Кшиштоф - інженер з Варшави. Чоловік з цікавістю оглянув музейну експозицію і запитав чи знаємо ми щось про монастирський притулок, який знаходився по вулиці Островецькій. Ми вирішили звернутися до знаної жительки цієї вулиці Наталії Назарівни Грабарчук-Цинкаловської, яка проживає там з дитинства. Пані Наталя пригадала, що в дитинстві – наприкінці 30-х років 20 століття, перед Другою Світовою війною вона стояла поблизу хвіртки батьківського будинку і дивилася на вулицю Островецьку, по ній ходили люди – то в один, то в інший бік. Раптом увагу Наталі привернули гарно вбрані дівчатка – у чистеньких платтячках з бантиками на голові. Хтось зі старших розповів дівчинці, що ті дівчатка – сироти, яких монахині супроводжують до костелу святих Якима і Ганни, щоб помолитися. О, як і їй захотілося бути сиротою, щоб і собі мати такі гарні бантики! Маленька Наталя ще не розуміла значення слова «сирота».
Через багато років – понад 80 літ минуло відтоді й до її затишного будиночка на Островецькій завітали дві монахині з Польщі, пан Кшиштоф і телеоператор, щоб записати спогади Наталії Назарівни.
Пані Наталя розповіла, що притулок знаходився по Островецькій вулиці (колишня 20 липня), у ньому був сад, город, тож дівчатка змалку вчилися працювати, займалися рукоділлям, вирощували квіти, а щонеділі ходили молитися до костелу Якима і Ганни.
Неймовірно, але через 80 років до Володимира завітали монахині з того самого чернечого ордену, який і до Другої Світової війни допомагав бідним і знедоленим людям у нашому місті! І в наш час католицька церква допомагає тим, хто потребує допомоги, соціальне служіння відіграє дуже важливе значення у її доктрині.
Старожили розповідали, що у костелі святих Якима і Ганни ченці-капуцини зберігали скарби, які ніхто не міг знайти. Але найбільший скарб – це людська доброта, допомога ближнім – як вчив Ісус Христос.
Інколи скарб - це добре слово, підтримка ближніх, слова втішення і надії, підбадьорення. Так чинить і нинішній настоятель костелу отець Лєшек Кошляга, який звертається до усіх парафіянин костелу зі словами любові та добра, які так важливі у наш час, коли довкола так багато зла…
«Прийдіть до Мене усі засмучені і страждені і Я заспокою Вас», - говорив Ісус Христос. Ці слова будуть актуальними завжди.
Ось такі цікаві історії і зустрічі з людьми дарує нам життя.
Богдан Янович, науковий співробітник Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького
Коментарі