Кожен, хто проходить у сквері поблизу історичного музею помічає стару муровану стіну, пофарбовану у темно-рожевий колір. Її вік – понад 200 років, але не всі знають, що колись там знаходився монастир, де жили брати капуцини.
Капуцини – католицькі ченці, їх орден був заснований у 1525 році в італійському місті Урбіно, а засновником був Матео Бассі.
Одяг капуцинів складається з туніки коричневого кольору, мотузяного поясу з вузлом, що символізує непорушність чернечих обітниць і сандалів на босоніж.
З часу заснування капуцини відзначаються своїми доброчинними справами й аскетизмом – відреченням від світських утіх.
Перший монастир Ордену Братів Менших Капуцинів в Україні було засновано у Львові в 1709 році. До кінця XVІІI ст. на території сьогоднішньої України постало 16 монастирів, які належали до Польської Провінції Капуцинів.
Після Другої Світової війни Західна Україна була приєднана до Радянського Союзу і всі монастирі, котрі знаходились на її території, були закриті радянською владою. Деяких братів було засуджено і вислано до Сибіру.
В Україну капуцини повернулись в 1988 році.
У Володимирі капуцини проживали вже у 18 столітті, їх монастир знаходився у сквері за костелом Якима і Ганни, у самому костелі вони мали окремий вівтар. Там здійснювали Богослужіння.
У середині 19 століття, після повстання поляків проти Російської імперії, яка в той час окупувала Україну, Польщу, Литву і Білорусію, монастир закрили, а ченці виїхали до Кракова і забрали з собою архіви. Багато переказів здавна було у нашому місті щодо + ++ +скарбів польських королів, які ніби-то зберігалися в костелі і пов’язувалися з капуцинами.
Брати Вацлав і Себастьян Сєраковські, які були хранителями книг у бібліотеці, яка знаходилася у соборі замку Вавель в Краркові, писали, що 48 років скарби польських королів пролежали у володимирських капуцинів.
Історія зі скарбами була настільки популярною, що у 1842 році до Володимира із Санкт-Петербургу приїхав імператорський флігель-ад’ютант у супроводі трьох інших осіб. Після прибуття він звернувся до місцевої влади і наказав призначити йому будинок для тимчасової квартири та приставити для нього військову охорону. Він ходив по місту тільки в супроводі осіб, які з ним приїхали. Він особливо цікавився трьома закритими монастирями - домініканів, василіан та капуцинів. Домініканський і василіанський монастирі були дуже давніми, і вони повністю збереглися, а ось монастир капуцинів, хоч і не настільки древній, був майже повністю зруйнований. На поверсі, в одній із зруйнованих частин монастиря, жив священик-вікарій, а в іншій частині, приєднаній до костелу, жив парафіяльний священник. Тоді це було відділення поліції.
Після двох тижнів огляду цих монастирів та костелів флігель-ад’ютант наказав вилучити Пресвяте Таїнство з костелу домініканів. Тоді він викликав кількох ремісників і з ними робив деякі загадкові обшуки в костелі та монастирі, в стінах, що до них примикали. Були зроблені проломи, а стіни - просвердлені. По них били молотками. І хоча у жодному костелі не залишилося недоторканого місця, було очевидно: те, що вони шукали (скарби польських королів?) - не знайшли. По двох тижнях пошуків флігель-ад’ютант, залишивши міській владі гроші для ремонту костелу, виїхав на світанку з Володимира, разом зі своїми помічниками, так само несподівано, як і приїхав. Ця інформація стала доступною завдяки книзі «Доля королівських регалій», яку сто років тому назад видали у Кракові, а українською мовою її переклала наукова співробітниця заповідника “Стародавній Володимир”, Світлана Федосєєва.
Відомо, що капуцини у Володимирі займалися благодійною діяльністю, допомагали хворим, бідним, і людям, котрі страждали від інфекціних хвороб, які були дуже поширені в минулому.
Є припущення, що капуцини забрали скарби з собою, коли виїздили до Кракова у середині 19ст. А, можливо, то просто гарна легенда, якими так багата наша історія.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею.
Коментарі