У кожної людини є захоплення. В одних воно з’являється в дитинстві і залишається назавжди. Інші протягом життя змінюють його залежно від фізичного та духовного стану. А буває так, що бажання займатися цікавою справою з’являється несподівано. Поштовхом може стати знайомство з талановитою людиною або ж річ, побачена у вітрині магазину чи знайдена в Інтернеті. Кожна особистість обирає те, що їй до душі. І не завжди оточенню відомо, яким талантом володіє людина.
Моя героїня – Поліна Гусюк. Донедавна я знала її лише як сусідку, з якою віталася при зустрічах. Ближче ми познайомились, відвідуючи заняття факультету журналістики в Університеті ІІІ віку. Із слухачів нашого університету утворився дружній колектив, члени якого розповідали про свої інтереси та захоплення. Так ми довідалися, що Поліна займається валянням вовни, з якої виготовляє дуже гарні речі – справжні витвори мистецтва. Деякі з них вона демонструвала на заняттях факультету. І виникло у нас бажання і собі ознайомитися з цим видом захоплення.
Після здачі екзаменів і отримання сертифікатів про закінчення курсу навчання на факультеті журналістики у нас з’явилося багато вільного часу. І Поліна запропонувала нам зустрітися в територіальному центрі соціального обслуговування. Метою зустрічі було проведення майстер-класу з валяння вовни.
До нашого приходу аудиторія була повністю підготовлена. На столі лежала різнокольорова вовна та вироби з неї: квіти, шарфи, писанки, дамські сумочки, мило-мочалки, кілька намист. В захваті від побаченого, ми попросили Поліну розповісти про цей незвичайний світ цього захоплення і про те, з чого це почалось.
Свою розповідь Поліна розпочала з того, що шість років тому їздила в гості в Нижній Новгород. Прогулюючись містом, вона побачила у вітрині магазину різнокольорову вовну, а, відвідавши магазин, була вражена виробами з вовни: квітами, іграшками, сумочками та іншими цікавими речами. З’явилося бажання зробити щось подібне самій. Повернувшись додому, заглянула в Інтернет і дізналася про існування техніки, що називається «валяння вовни». Для того, щоб освоїти цю техніку, потрібно небагато: спеціальна голочка, пухирчаста плівка, вода і, звичайно, багато часу і терпіння. Ще в Інтернеті повідомлялося, що найкраща вовна з Австралії та Нідерландів. Першим виробом Поліни стала сумка, прикрашена квітами. А потім з’явилися і інші речі, зокрема, зимові шапочки.
Майстриня запропонувала нам виготовити власними руками мило-мочалки, використавши туалетне мило і вовну. Виготовлення власного виробу викликало у всіх нас велику радість. Після закінчення заняття ми довго не розходилися, сповнені незвичайних і приємних вражень.
Людмила Гарбуз, м Володимир-Волинський
Коментарі