Станом на 11 жовтня 2016 року Кабінет Міністрів України затвердив постанову про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення. У ньому йдеться про набори для дітей, для працездатного населення (кілограмів на одну особу на рік), для осіб, які втратили працездатність, мінімальний набір предметів гардеробу для чоловіків працездатного віку та чоловіків, які втратили працездатність; для жінок працездатного віку та жінок, які втратили працездатність. Мінімальний набір предметів гардеробу для дітей віком до 6 років. Для дітей віком від 6 до 18 років. Мінімальний набір текстильної білизни, предметів першої потреби, санітарії та ліків. Мінімальний набір товарів культурно-побутового та господарського призначення. Набір житлово-комунальних послуг та зв’язку, набір побутових послуг та послуг закладів культури.
Проаналізувавши дану постанову на прикладі середньостатистичної сім’ї, яка проживає у Володимирі-Волинському, можна сказати, що пляшечки корвалолу для володимирчанина на цілий рік точно замало.
У багатьох розвинених країнах світу рівень життя громадян давно визначається вартістю їхнього споживчого кошика, тобто, того, без чого людина обійтися не може. Іншими словами, це набір товарів і послуг, необхідних для задоволення наших першочергових потреб в середньому за рік. Але важливо також і те, що за вартістю цього набору визначається прожитковий мінімум, і як наслідок – мінімальна зарплата і пенсія.
Формує споживчий кошик українців уряд. На сьогоднішній день там налічується 296 товарів і послуг (постанова Кабміну №780). На думку чиновників, склад кошика дозволяє українцям не голодувати, стежити за зовнішнім виглядом, більш-менш пристойно одягатися і навіть долучатися до прекрасного – в «кошику» врахований похід на концерт або в театр (6 разів на рік). А тепер пройдемося по списку. Ви уявляєте собі, щоб депутати носили один костюм 5 років чи їли 65г м’яса на день? В Україні вартість мінімального споживчого кошика розрахували так, що життя перетворюється на виживання. Зазвичай до мінімального споживчого кошика входять продукти, непродовольчі товари та послуги. Американці мають у кошику тютюнові вироби та горілчані напої, а також витрати на мобільний і комп’ютерний зв’язок. У Великобританії включили до споживчого кошика електронну книгу. А от в Україні все набагато економніше. Вартість мінімального споживчого кошика залежить від суми прожиткового мінімуму. Вартість українського споживчого кошика на сьогодні для працездатних осіб 1218грн. (приблизно 42 євро). Отож, шановні мешканці Володимира-Волинського, в Україні вважають, що жінка має купувати собі сукню раз на 7 років, а чоловік може носити одну куртку 5 років. На середньостатистичну сім’ю на місяць виходить 3,5 шматки туалетного мила та півпляшки шампуню (125мл), 2 пачки прального порошку, 1,4 тюбика зубної пасти і 3 рулони туалетного паперу. Холодильник можна замінювати раз на 15 років, телевізор – раз на десять. Виходячи з «кошика», працюючому населенню України на роботу треба ходити не тільки голодним, але і частково одягненим. Наприклад, для чоловіків передбачено одні штани на чотири роки, светр – на три роки, одні плавки на 10 років, пара чобіт – на п’ятирічку. Передбачено п’ять пар нижньої білизни на два роки та річний запас шкарпеток з цілих 10 пар. Жінки ж, згідно з переліком, можуть обійтися на рік всього двома бюстгальтерами, трьома парами колготок, парою чобіт на три роки, а не на п’ять, як у чоловіків. Шапку ж належить мати одну протягом чотирьох років. Діти, згідно з нормами споживчого кошика, обділені памперсами та іграшками. Виходячи з «кошика», українські діти в принципі не ростуть. Такий висновок можна зробити з того, що норми одягу для них практично такі ж, як і для дорослих. Добре хоч знову не забули про необхідність шкільного приладдя.
Отже, достатньо один раз глянути на список продуктів, товарів і послуг, включених у кошик, щоб зрозуміти – українці живуть тільки для того, щоб їсти найдешевші продукти, доїхати до роботи і померти в молодому віці через неможливість заплатити за лікування. З усього перерахованого вище у прожитковий мінімум в Україні входять продукти харчування, проїзд і покупка мила з шампунем, а також мінімальний набір найдешевших лікарських препаратів, напевно, для того, щоб середньостатистичний українець не лікував свої хвороби, а просто заглушав біль за допомогою анальгетиків.
Не будемо акцентувати увагу на кожному пункті споживчого кошика в Україні – їх 250, але всі вони мізерні й смішні порівняно з іншими державами. В основному більшість пунктів – це найдешевші продукти харчування, а ось в інших державах перелік харчових продуктів набагато менший, однак у продуктову корзину входить зовсім інша їжа – дорожча і поживніша. У Франції, як і в Україні, споживчий кошик налічує 250 пунктів, в Росії – трохи більше 150, у Сполучених Штатах – 300, у Великобританії – 350, проте рекордсменом є Німеччина, де кошик налічує майже 500 пунктів. Усі вони вважаються обов’язковими для громадян, тобто, без цього людина прожити не може.
Уряд Великобританії піклується про громадян країни дуже цікаво. В кошику є такі обов’язкові пункти, як товари для дому, алкогольні напої, плеєри, виплата заробітної плати домашньому персоналу. Влада Франції пішла ще далі та включила в обов’язковий перелік оплату таксі, сухий корм для домашніх вихованців, рідке мило та засоби для укладання волосся, послуги перукаря і багато іншого.
«Найвинахідливішими» виявилися американці. У цій державі споживчий кошик змінюється щороку, і при його складанні враховується не мінімальна, а ринкова вартість продуктів, послуг і товарів. Розрахунки робляться, виходячи із середньостатистичної американської сім’ї – подружжя і двох дітей. Відповідно до цього кожен американець повинен отримувати медичну допомогу та освіту, оплачувати комунальні послуги, Інтернет, стільниковий зв’язок, купувати спиртні напої й сигарети, і на це кожному американцеві повинно вистачити прожиткового мінімуму. У прожитковому мінімумі закладено 23 відсотки коштів на різноманітні послуги та товари, 47 відсотків – на непродовольчі товари та ще 30 відсотків – на продукти харчування. Для порівняння: в українському кошику більшість пунктів – це лише продукти харчування.
У постанові уряду, датованій далеким 1999 роком, йдеться, що у прожитковий мінімум включено все необхідне для того, щоб українець жив нормально і почувався комфортно.
І варто додати, що українці все охочіше переходять на товари вітчизняного виробництва. Багатьох не бентежить і наявність на полицях переоціненої російської продукції, адже їсти хочеться завжди. Про те, що ціни на продовольство, а тим більше на одяг і взуття знизяться, ніхто не каже. Тому поки уряд декларує безпідставність підвищення цін і обіцяє стримати його шляхом інтервенцій борошна і цукру на внутрішній ринок, українці активно змітають з полиць супермаркетів усе, що по кишені. Можливо, з тим, що запасів продовольства вистачає, не посперечаєшся. Ось тільки немає запасів грошей.
Юлія Оберук, м.Володимир-Волинський
Коментарі