Роками у Володимирі залишається невирішеним питання безпритульних тварин, які безконтрольно вештаються вулицями, несуть загрозу жителям міста та страждають самі від жорстокого поводження окремих людей. У місті створена громадська організація «Дай лапу», члени якої за підтримки небайдужих громадян роблять усе можливе, аби допомогти чотирилапим, що потрапили в біду. Але, зрозуміло, для повного розв’язання даної проблеми потрібен притулок. Питання його будівництва обговорюється в місті вже не перший рік. На заклики волонтерів відгукнулася міська рада, яка пообіцяла виділити кошти на будівництво притулку та пропонувала декілька варіантів його розміщення, але всі вони з тих чи інших причин виявилися неприйнятними. Тоді міська влада звернулася до громадян із проханням висувати свої ідеї.
І ось до редакції нашої газети надійшов лист від пенсіонера Петра Веремеєнка, який пропонує поглянути на дану проблему ширше, адже безпритульні тварини дошкуляють не лише мешканцям міста, а й цілому району. «У селах бродячі собаки завдають ще більшої шкоди, ніж у місті. Мені відомі випадки, коли голодні чотирилапі загризали кіз, овечок і курей. У районі є чимало захисників тварин, які одноосібно намагаються допомогти собакам і котам, створюючи міні-притулки у себе вдома. Так у с.Льотниче проживає жінка Алла Юріївна. Вона всі свої зароблені кошти витрачає на чотирилапих, яких підбирає на вулицях і утримує. Місцева влада все це бачить, але нічим не допомагає. Уже декілька років поспіль я звертаюся з листами в райдержадміністрацію і районну раду, висуваю свої пропозиції, але вони ігноруються. Як не добивався, але так і не отримав жодної відповіді», - пише Петро Петрович.
А пропонує Петро Веремеєнко наступне. Оскільки проблема є загальною для міста і району, то, на його думку, треба думати про будівництво міськрайонного притулку. Розміщувати його не обов’язково у Володимирі, де бракує місця. Чому б не розглянути варіанти у Льотничому, Поничеві, Острівку, Володимирівці чи інших населених пунктах. «Звісно, для цього потрібна згода і участь районної влади, але вона мовчить», - констатує пенсіонер.
Небайдужий Петро Петрович і до проблеми жителів с.Селиськи, які потерпають від зруйнованої інфраструктури. Зокрема у селі в жахливому стані дорога. Розбита вона внаслідок того, що по ній постійно їздить важкий транспорт – фури птахофабрики (адже у селі розміщений один із пташників підприємства) і лісовози лісомисливського господарства. Водночас місцеві мешканці не мають нічого проти цих підприємств, бо вони дають роботу людям і суттєво поповнюють місцевий бюджет. Разом з тим руйнація дороги негативно впливає на сільський водогін. Він старий, труби не витримують навантаження, стаються часті пориви, у результаті люди залишаються без води. На оновлення водопроводу немає коштів, тому мешканцям пропонують робити власні артсвердловини. Але це недешеве задоволення, і не кожен селянин може собі його дозволити.
На ремонт дороги регулярно виділяє кошти птахофабрика, лісгосп сплачує податки і в районний, і в міський бюджет. На думку Петра Веремеєнка, дану проблему можна розв’язати лише у радикальний спосіб: громада села має згуртуватися і вголос заявити про свої проблеми перед владою.
До речі, проблему села обговорювала громадська рада при РДА під час позачергового засідання 23 вересня. Було вирішено подати пропозицію керівництву адміністрації, аби дане питання поставили на розгляд і на ремонт дороги у Селиськах залучили всі можливі резерви.
Міла Сергєєва, Володимир-Волинський район
Коментарі