Каже начальник Нововолинського слідчого відділення Юрій Душний, якого напередодні професійного свята ми попросили відповісти на кілька запитань. -Юрію Андрійовичу, не секрет, що наше місто вважають одним із найбільш кримінальних на Волині. Що конкретно, на Вашу думку, слід було б зробити, аби люди не боялися вийти ввечері на вулицю і могли не турбуватися про своє майно? -Я не назвав би нинішній Нововолинськ найбільш кримінальним містом. Кількість правопорушень цього року залишилася на рівні минулого року, а їх розкриття значно покращилося. Найбільша наша біда на сьогодні – це крадіжки і пограбування квартир, гаражів і дач. Та більшість із цих злочинів уже розкрито. Затримані й передані до суду зловмисник, який обкрадав квартири, та любитель чужих велосипедів, а також двоє неповнолітніх, 15 і 17 років, які крали мотоцикли і скутери з гаражів у районі ЦЕМу. Гадаю, надовго сяде і чоловік, який на початку квітня перерізав горло своєму приятелю на вулиці Гагаріна. Двоє «друзів» спочатку добре випили, а потім чогось не поділили. Нами затримана на гарячому також і група «гастролерів» з міста Коростеня, яка скоїла ряд розбійних нападів на громадян по всій Україні. В Нововолинську жертвою їхнього нападу став один із валютників. Так що ситуація під контролем. -А хіба спекуляція валютою перестала бути порушенням закону? Судячи з того, як вільно почуваються валютники на міських ринках, відповідальності вони не бояться. І я, мабуть, не відкрию для Вас Америки, якщо скажу, що в місті ходять чутки, ніби «кришує» їх міліція? -Два роки тому кримінальна відповідальність за торгівлю валютою замінена на адміністративну. Ми цих людей ловимо, всю наявну в них готівку конфісковуємо, а на самих валютників накладаємо досить значні штрафи (30-44 н.м. з конфіскацією готівки). Щодо «кришування», то тепер на міліцію вішають усіх собак, але коли в людей біда, всі чомусь звертаються саме до нас. А з іншого боку, є прокуратура, СБУ, внутрішня безпека… -Чого, на Вашу думку, не вистачає працівникам міліції, щоб повернути довіру народу? -Найперше давайте розберемося, що означає поняття «довіра до міліції». Багато хто ототожнює її з «Беркутом», який розстрілював людей на Майдані. Але яке відношення «Беркут» має до слідчих, до карного розшуку? Коли люди мерзли на Майдані, злочинці теж не спали. Ми їх ловили, карали, і люди нам за це дякували. Згідний також, що окремі наші колеги зрадили присязі та дискредитували себе під час подій у Криму, в Одесі та на сході. Одна частина з них відкрито перейшла на бік сепаратистів, побоюючись, що київська влада не пробачить їм боягузтва і участі в антимайданівських акціях. Інша ж – просто самоусунулася і вичікує, хто переможе. Гадаю, причиною цього є менталітет: східняки вважають себе ніби вищою кастою порівняно з нами, західняками. Але ставити всіх на одні ваги не варто, адже багато міліціонерів зараз виконують свій професійний обов’язок і гинуть у гарячих точках. Інші ж очищають країну від злочинності на місцях. -У Нововолинську неодноразово проводилися наради з приводу корупції та хабарництва. Чи відкриті кримінальні провадження стосовно таких людей? Якщо так, то скільки? -Такими справами займаються СБУ і прокуратура. Знаю лише, що в лютому-березні відділом боротьби з організованою злочинністю через начальника міліції було направлено туди два протоколи. До мене такі справи не потрапляють. -Уявіть ситуацію: Ваші підлеглі з’ясували, що до криміналу причетний високий чин чи мажор, але ця людина має впливових друзів у верхах, і звідти вам надходить вказівка закрити справу. Ви підкоритеся наказу чи дотримаєтеся правила, що перед законом усі рівні? -За 20 років служби в міліції, починаючи від дізнавача і до начальника слідства, жодного подібного наказу до мене не надходило. Ніхто не може вплинути на мою свідомість і совість, а я, у свою чергу, не можу вплинути на підлеглого, щоб за чиєюсь вказівкою «зам’яти» справу чи «спустити її на тормозах». До того ж усім добре відома моя принциповість. -Чи не вважаєте помилкою держави відміну смертного вироку для особливо небезпечних злочинців? -Якщо говорити з професійної точки зору – це помилка, з точки зору людяності – все правильно. Смертні вироки замінені на довічне ув’язнення у переважній більшості цивілізованих країн. -Робота в міліції вимагає певного морального напруження. Як знімаєте стреси? Яке місце у Вашому житті займає спорт? Скільки часу приділяєте власній зовнішності? -Нещодавно ми завдяки спонсорам відремонтували спортзал і закупили туди деяке обладнання. Є секція самбо та аеробіки для дітей. Тож спорт для мене – своєрідний «психолог», який допомагає не лише зняти стрес, а й підтримувати форму, бути підтягнутим і бадьорим. Є в нас також і своя парна баня. Люблю грати у волейбол та футбол. Що стосується зовнішності, то часу вистачає лише на необхідні ранкові процедури. -Жінка-обраниця, з якою Ви готові щодня ділити радість і горе, прожити в багатстві та бідності, яка вона? -Це терпляча і мудра жінка, яка своєю любов’ю, ніжністю і відданістю вміє розрядити будь-які сімейні непорозуміння, вмить погасити назріваючий скандал і не підливати масла у вогонь, коли чоловік повертається з роботи злий на увесь світ. Вона не повинна сердитися і ображатися, коли чоловіка викликають на роботу у будь-який час дня і ночі. Словом, бути хорошим домашнім психологом і лікарем. І, судячи з того, що більшість молодих працівників міліції розлучені, таких жінок, на жаль, мало. -Юрію Андрійовичу, а чому Ви обрали професію міліціонера? Це була дитяча мрія, навіяна романтикою кінофільмів, свідомий вибір юнака чи щось інше? -Стати офіцером я мріяв з дитинства. Коли ж у 1987-88 роках потрапив на військову службу в Київський оперативний полк, уже через два тижні у нас прийняли присягу, видали бронежилети (на той час це взагалі було не заведено) і відправили «на поміч братньому народу» у Вірменію. А після всього у Фергані молодих солдатів зібрав командуючий внутрішніми військами і запропонував вступати у військове училище. Я скористався шансом. Потім закінчив міліцейську академію. -З роками людина аналізує своє життя і часто думає, що, якби можна було повернути час назад, вона дещо переінакшила б. Чи хотіли б щось змінити у власній долі Ви? -Моя доля мене повністю влаштовує. І якщо б довелося вибирати все спочатку, я пішов би тим же шляхом.
Валентина Савчук, м.Нововолинськ
Коментарі