Неоголошена війна. Спільний біль згуртував Україну і зробив нас сильнішими

Публікації

Неоголошена війна. Спільний біль згуртував Україну і зробив нас сильнішими
Неоголошена війна. Спільний біль згуртував Україну і зробив нас сильнішими

Сьогодні, як ніколи, більшість наших співвітчизників, де б вони не проживали, об’єднує одна велика мета: якнайшвидше знешкодження терористів, повернення до мирного життя та розбудова якісно нової, вільної, демократичної і заможної держави. Нині Україна переживає важкі часи. Перебуваючи у стані реальної, хоча й офіційно не оголошеної війни, яка ведеться у військовій, економічній та інформаційних сферах з боку Росії, українці змушені захищатися, щоб відстояти свою свободу, незалежність і право вільного вибору, куди і з ким їм іти. Майже щодня на сході України гинуть люди, причому не лише військові, а й мирні жителі – жінки і діти. Лише за офіційними даними Міноборони, станом на 7 липня вбито більше 210 силовиків, майже 640 поранено. Загинули також понад 160 мирних жителів. Українська армія очистила від терористів більшу частину Донеччини та Луганщини, в тому числі й оплот бойовиків – міста Краматорськ і Слов’янськ. Зараз туди завозять продукти і воду, виплачують людям пенсії та зарплати, відновлюють сполучення між населеними пунктами, шукають міни та вибухівку. У понеділок в Луганську горіли асфальтовий завод, заправка, кафе та супермаркет, у вівторок був підірваний міст із товарним потягом неподалік Донецька, знову гинули люди. Війна на сході продовжується… Необхідно вирішувати не лише військову ситуацію на Донбасі, а й з допомогою достовірної інформації змінювати думку людей щодо України Цікаво, як сприймають ці події люди, які впродовж двох останніх місяців змушені безпосередньо жити в епіцентрі протистоянь, зокрема луганчани. Дізнатися про це ми спробували, сконтактувавшись з нашою колегою – фотокореспондентом луганської газети «Свободный репортёр» Марією Варфоломієвою. Марія народилася і виросла в Луганську. Зараз їй 29 років. Крім російської та української мов, дівчина вільно володіє ще й трьома іноземними: англійською, італійською та французькою. Смішно і водночас гірко, як пише вона на своїй сторінці в соцмережі, «бачити обличчя людей з ЛНР і чути про їхні цілі та прагнення». Сама ж дівчина вважає, що перемога України в АТО і закриття кордонів з Росією зробить нашу державу кращою і чистішою. Зі слів моєї співрозмовниці, думки її земляків стосовно того, яким жителі регіону бачать Донбас і з ким їм по дорозі, розділилися: 75-80 відсотків луганчан, особливо старшого віку, підтримують «ополченців», тобто ЛНР, менший відсоток (переважно молодь) – за єдину Україну, хоча більшість одних і других просто хочуть миру. -Та що там казати, якщо я сама не можу знайти порозуміння навіть із власними батьками. Вони абсолютно переконані, що з Росією нам жилося б значно краще, - розповідає Марія. – Мовляв, там і зарплати більші, і пенсії. Переконати їх у протилежному практично неможливо. Я не раз пропонувала батькам поїхати за сто кілометрів від Луганська в одне з міст Ростовської області і подивитися на «рай», в якому живуть самі росіяни. Та все марно… Подібне, за словами моєї колеги, відбувається майже в кожній родині: найрідніші люди через політику стають ворогами. З іншого боку, слід віддати належне російським ЗМІ (з українських у місті транслюється лише «Новий канал»), які не перестають лякати людей «Правим сектором» і «бандерами», що «прийдуть сюди і будуть убивати всіх, хто розмовляє російською, забиратимуть у людей житло і майно тощо». Біда в тому, вважає Марія, що події на Донбасі – це вибух проблем, які існували тут упродовж багатьох років. Не змінилася ця ситуація й після повалення режиму Януковича. Люди практично не відчули, що таке держава Україна, не побачили ні соціальних, ні економічних її переваг навіть у порівнянні з СРСР. Багатьох пов’язують з Росією спільний бізнес і довготривалі родинні та партнерські зв’язки. Розпіарені слова «децентралізація» і «федералізація», якими кидаються політики, вважаючи це панацеєю від усіх бід, для звичайної людини нічого не означають. Більшість простих мешканців сходу навіть не знають, чим одне поняття відрізняється від іншого. Для них це просто слова без якогось конкретного змісту, оскільки ні пакета соціально-економічних реформ, які б враховували регіональну специфіку Донбасу і менталітет його жителів, ні реальних кроків до порозуміння не зроблено. Невдоволення багатьох жителів сходу викликає і те, що київська влада не прислухається до їхньої думки і призначає на ключові посади олігархів, які діють винятково на догоду власним і партійним інтересам, зовсім не переймаючись інтересами регіону та простих людей. -Тому сьогодні необхідно вирішувати не лише військову ситуацію на Донбасі, а й змінювати думку людей про Україну як державу, - підсумовує нашу розмову Марія, – адже Донбас – це теж Україна, хоч і російськомовна. Коли ми 7 липня спілкувалися з Марією по телефону, дівчина разом із друзями їхала на двотижневий відпочинок. На запитання про ситуацію в Луганську на даний час відповіла, що навіть з автобуса вони чують канонаду «Граду» і бачать дим від пожеж у різних частинах міста. Прощаючись, Марія висловила надію, що, коли повернеться з відпочинку, рідне місто буде тихим і мирним.

Розділ новин: 

Коментарі