«Не знаю, чи принесе у ваш дім домовичок-бажанчик добро і гроші, але позитив – це точно,» - каже майстриня-лялькарка Лариса Дрозд, яка виготовляє ляльок не для гри.

Ляльки бувають різні, але об’єднує їх одне: усі вони створюють довкола себе казку. Частинку неземного світу вони дарують господареві, у оселі якого поселилися. На жаль, коли у минуле відходить дитинство, разом із ним іде з життя казка. Задумайтесь: скільки казкового у житті пересічного дорослого? Але є ляльки, призначення яких – не розважати дітей, а прикрашати домівку, а значить створювати казку дорослим. Лариса Дрозд – майстриня-лялькарка, своїми ляльками створює казку у звичайному, такому буденному побуті. Під насмішкуватим оком Мадам Фу-фу, Баби Яги, Ляльок-дощечок, Україночки-бару, та таких різноманітних Домовичків-бажанчиків навіть найскромніше житло перетвориться на казкове. І ця незвичайна історія буде тільки вашою, неповторною, адже майстриня впевнена, що двох абсолютно однакових ляльок не буває.
-Я не можу просто дивитись телевізор. Для мене фільм, телепередача – звуковий фон, а руки у цей час мають бути зайняті. Раніше захоплювалася шиттям, в’язанням. А десь близько п’яти років тому захопилась пошиттям ляльок і відтоді не можу зупинитись. Цьому заняттю я тепер присвячую увесь вільний час. Мене воно не втомлює, є запал – хочеться робити їх постійно, ані дня без ляльки. Одночасно можу робити декілька ляльок. Тут ніколи не знаєш, що вийде у результаті. От запланувала одне, а потім зробила голову і бачу, що ці очі цій ляльці не пасують - треба інші, а зачіска має бути теж не для цієї ляльки, а для іншої. Дивлюся на ляльку і розумію, ну не пасує їй руде волосся – мусить бути біляве чи взагалі різнокольорове. Ляльку можна зробити і за декілька годин, а на продумування і створення образу може піти і тиждень. Двох абсолютно однакових ляльок не буває. Над кожною лялькою працюю окремо, ретельно обдумую кожен штрих образу. Зараз дивлюсь на свої перші роботи, і мені вони здаються такими недосконалими. Дуже важливо постійно вдосконалюватися: я шукаю новинки в Інтернеті, переглядаю майстер-класи, читаю відповідну літературу. Найголовнішим і найкращим моїм критиком є донька Марія. Вона теж любить створювати вироби своїми руками і як людина-фахівець у мистецтві завжди дає мені добру пораду, - каже майстриня.
Перший витвір Лариси Антонівни була лялька-попик (мініатюрна лялька, пошита з простого капрону з синтепоновим набиванням). Існує повір’я, що такі ляльки приносять удачу. «Не знаю стосовно удачі, а от позитив вона вам принесе точно», - каже лялькарка. І справді, варто лише глянути на ці дива, як посмішка сама собою з’являється на обличчі. У доробку майстрині вже більше п’ятисот ляльок. Спершу лялькарка давала кожній ляльці ім’я, тепер же – тільки номер.
-Дуже люблю робити «бабок-йожок». Тут можна особливо розгулятися фантазії – і в одязі, і у зовнішності, переборщити майже неможливо: чим більше колориту, тим краще. Існує повір’я, що у кожній домівці має бути така «бабка», щоб на неї не перетворювалася господиня. І вішати її треба напроти вхідних дверей, щоб увійшовши до квартири, вона одразу впадала вам в очі.
Серед ляльок, якими стає модно прикрашати свою оселю та дарувати рідним і друзям - створені по фото людини, такий собі дружній шарж. На весілля і на річницю подружнього життя все частіше дарують ляльок-молодят або пару у подружньому ліжку. Такими ляльками залюбки прикрашають інтер’єр спальні. Взагалі, усі ці ляльки – не для гри, а саме для оздоблення кімнат, створення у них особливої атмосфери. Нещодавно Лариса Антонівна розробила новий вид ляльок – Мадам Фуфу. До такої ляльки, із кумедно прикритим рукою носом, кріпиться шматок тканини із місцем, куди можна покласти освіжувач повітря, туалетний папір. А скільки різноманітних ляльок робить пані Лариса для прикрашення кухні: ляльки-господиньки, до яких кріпиться рушник, ляльки-лопатки «Гроші в дім», а кумедні магніти-дівчатка із попередженням «Досить жерти» мабуть, не залишать байдужим нікого.
Для гарного оформлення подарунку малюкам майстриня робить маленькі шкатулки із прикріпленою зверху головою ляльки-дитини, куди можна класти гроші або прикрасу. Елементом інтер’єру, який особливо люблять діти, є котошарики (пухнасті круглі іграшкові котики).
Лариса Антонівна робить ляльок різних професій. У її доробку лікарі, шахтарі, військові. От саме з військовими пов’язана наступна історія.
-Одна відома у місті волонтерка якось сказала, що вони збирають передачу для хлопців-десантників, які лікуються у шпиталі. Для того, щоб підняти їм настрій я зшила двох ляльок-десантників. Часу було обмаль, але і керівництво, і колеги пішли мені на зустріч і завдяки їхній підтримці я встигла вчасно. Коли хлопці дзвонили і дякували, просто сльози на очі наверталися від напливу емоцій, - ділиться спогадами Лариса Дрозд.
Лялькарка каже, що все популярнішими стають ляльки-українці та україночки у народному вбранні, колоритні козаки. Для оздоблення святкового столу створює майстриня ляльок-бар, усередину яких можна сховати пляшку.
Цього року вже вчетверте Лариса Дрозд представляла свої роботи на «Володимирському Узвозі».
-Чотири роки тому, коли вперше показала на загал свої роботи, було так ніяково, стримувала невпевненість, - каже Лариса Антонівна - але потім я побачила, як люди на них дивляться. Особливо милує око те, як ляльок сприймають діти, як горять їхні оченята.
Тетяна Корнійчук,
м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі