Найсокровеннішою мрією Віки і Вероніки Куценків є здорова мама, яка завжди поруч

Дівчатка, як і їхній тато, дуже надіються і вірять, що здійснити цю мрію їм допоможуть добрі, милосердні люди.
Тетяна народилася в Нововолинську, мешкала на 15-му мікрорайоні і до дев’ятого класу навчалася в п’ятій школі. Після цього перевелася до ліцею з поглибленим вивченням іноземної мови, який знаходився поблизу с. Маяки Луцького району. Отримавши атестат, стала студенткою Житомирського педінституту. Потім вийшла заміж і переїхала до чоловіка в містечко Полонне на Хмельниччині, де прожила 10 років. Там у неї народилося дві донечки – нині 13-річна Вікторія і 7-річна Вероніка. Під час одного з оглядів у Хмельницькому лікарі підтвердили побоювання молодої жінки, яка вже тоді виявила в себе якісь потовщення, діагностувавши мастопатію на лівій груді, й порадили пити валер’янку, виключити з раціону м’ясо і через три місяці приїхати на обстеження в онкодиспансер.
-Та сталося так, що в мене почали хворіти діти, і я не змогла поїхати в лікарню у призначений термін. Вирватися з дому вдалося лише через півроку. Оглянувши мене, лікар сказав терміново, не відкладаючи ні на день, пройти обстеження на УЗД. Результат приголомшив: третя стадія раку лівої груді… Можливо, якщо б мене направили на таке обстеження ще першого разу, такого б не сталося, - згадує Таня. – Лікування, яке мені призначили, як з’ясувалося пізніше, було неправильним. Та перш ніж це виявили, мені довелося пройти обстеження в Рівному в інституті раку та в онкологічному центрі у Києві. В останньому мені дуже сподобався лікар Микола Анікулько. Коли я вперше його побачила, він видався світлим ангелом. Дізнавшись, що я вже пройшла три курси хіміотерапії, Микола Федорович наступного ж дня зробив мені операцію, яка тривала чотири години і обійшлася нам у 10 тисяч доларів. Правда, тоді курс долара був 8, і з грошима допомогли родичі, скинувшись, хто скільки зміг. Мені вирізали 10 лімфовузлів, 6 із яких були заражені. Першу хімію прийняла у свій день народження. Через 10 днів мене виписали додому і призначили медикаментозне лікування, призначивши таблетки, які я приймала п’ять років. Ми переїхали до Нововолинська, і я зажила звичайним життям, час від часу перевіряючись в обласному онкодиспансері на КТ. Старалася їсти здорову їжу, спілкувалася з такими ж хворими у різних групах, свято виконувала всі приписи медиків. А потім відчула, що зі мною щось знову негаразд. Все почалося з болю у спині між лопатками. Згодом боліти перестало, але з’явилася задишка при фізичних навантаженнях і пульс 120, сильне серцебиття. Спочатку я подумала, що маю проблеми з серцем. Тому пішла в лікарню, зробила ЕКГ, здала аналізи, які були ідеальні: онкомаркери – не вище норми. Це мене, звичайно, здивувало, бо вже тоді почувалася не дуже добре, але повірила висновкам медиків. Тому заспокоїлася, вирішивши, що лікарі краще в цьому розбираються. Та під час проходження рентгену в 2013 році, який зробила вже у нашій міській лікарні, лікар Ірина Мединська помітила якісь світлі плями, запідозривши спершу туберкульоз легень, і порадила переробити знімок через місяць. Повторний рентген лише підтвердив підозри лікаря, яка порадила терміново їхати в онкодиспансер на КТ. Кинувши все, я поїхала до Луцька. Те, що я відчула після озвучення результату обстеження, не передати словами: рак легень і печінки. Причому, хвороба вгніздилася там ще рік тому. На моє запитання, чому ж вони не побачили цього ще рік тому, лікар лише знизав плечима. Тобто меншу доньку Вероніку я виносила, вже будучи хворою. І тепер я дуже боюся, щоб моя недуга не передалася у спадок донькам, адже рак вважають спадковою хворобою. Тож отримавши результат КТ, я звернулася до свого маммолога в Києві, який сказав негайно їхати до нього. Там з’ясувалося, що в мене рак третьої стадії. Тепер хвороба перейшла вже у четверту стадію. Ось останній висновок обстежень, які я зробила вже на початку липня цього року: «В обох легенях визначаються множинні вогнищеві тіні округлої форми, розміром 3-12 мм, окремі зливаються між собою, окремі – у формі бронхосудинних пучків. Біфуркаційні і бронхопульмональні лімфовузли справа, 7-9мм. Печінка неоднорідної структури за рахунок множинних утворів зниженої цільності з рівномірним периферичним накопиченням контрасту, більш вираженим у венозній фазі, розміром - 10-20мм, в S6- до 26х13 мм з деформацією контуру печінки, в S7- зі злиттям у конгломерат (єдиний вузол), розміром до 45-50мм» - читає свій діагноз Таня. – Ще один неприємний момент: там, де йдеться про яйники, які мені видалили ще раніше, оскільки в мене гормональний рак, - визначаються поодинокі заочеревинні лімфовузли, 7-9 мм. Коли я запитала, що це означає, лікар пояснив: існує ймовірність виникнення асциту в животі, тобто, там може накопичитися до 20л води, що дуже і дуже погано. Та, слава Богу, цього, немає. Мій лікар зв’язався зі своїм знайомим з клініки «Борис», де зараз практикують новий вид дослідження – молекулярно-генетичне профілювання раку. Такий метод дозволяє не лише підібрати кожному онкохворому індивідуальну максимально ефективну схему хіміотерапії, а й відмовитися від неефективного лікування, що допоможе зекономити кошти і зменшити токсичне навантаження на організм пацієнта. Ми уклали з клінікою угоду, заплатили 6,5тис.грн. (аналіз набагато дорожчий, але мені вдалося потрапити в експериментальну двадцятку), і тепер я з надією очікую результатів зі США, які мають надійти у перший тиждень серпня. Лікарі не хочуть нічого поки казати щодо прогнозу, але я вірю, що за 5 років лікування все-таки щось змінилося на краще. Почуваю себе коли краще, а коли й зовсім погано. Переживають за мене і всі мої рідні, хоч і стараються не показувати своєї тривоги, підтримують мене, допомагають. Навіть кіт, і той не відходить, треться об мої ноги, муркотить і дивиться на мене таким жалісливим поглядом, ніби все розуміє. У мене багато друзів, які створили групи підтримки. Ви навіть не уявляєте, наскільки це важливо для людини, якій випало важке випробування – боротися за своє життя. Коли ти знаєш, що не одна, що поруч є люди, готові підтримати й допомогти, з’являється віра в те, що добро переможе смерть. Мене не покидає надія, що з допомогою добрих людей зможу прожити ще хоча б кілька років, нехай і не дуже повноцінного життя, але ті роки – це так багато для мене і моїх діток. Можливо, далі щось зміниться в онкології і вчені зуміють винайти ліки, які перемагатимуть рак. А ще я хочу звернутися до людей, які зуміли перемогти цю страшну недугу, і попросити їх поділитися своїми методами лікування. Щоб тільки виздоровіти, я ладна перепробувати все можливе й неможливе. Зараз у мене на черзі черговий сеанс хімії паралельно з гормональними препаратами. Не знаю ще, які препарати призначать мені після результатів молекулярного профілювання і скільки це коштуватиме. Лікування раку – довготривале, важке і дуже дороге. Щотижня потрібні чималі суми, як на препарати, так і на плату за процедури, КТ, дорогу та все інше, не рахуючи витрат на дітей, їжу та одяг. Лише за останні кілька тижнів пішло 30тис.грн. Якщо б у мене були долари, я, звичайно могла б поїхати лікуватися за кордон, але таких грошей у мене немає. Я отримую трішки більше1400грн. пенсії як інвалід третьої групи (найближчим часом мають дати другу). На чоловіка вже страшно і боляче дивитися. Він так змарнів і вибився з сил, намагаючись заробити хоч якусь копійку, що ледь тримається на ногах. Днями лікар сказав, що якщо мені не допомагатиме хімотерапія, застосовуватимуть таргетну та імунотерапію. А це, як мінімум, 4200 грн. на місяць. Одна надія на допомогу й милосердя небайдужих людей, які не залишать мене наодинці з моєю трагедією і бідою, за що я їм наперед дуже і дуже вдячна, - закінчує свої сумну розповідь жінка. – Так хочеться побачити своїх донечок щасливими нареченими, поняньчити онуків. Аби хоч трохи розвіятися і забути про недугу, коли настає якесь покращення, стараюся зробити щось корисне для свого будинку: організувала збір коштів на дитячий майданчик, добивалася із сусідкою, щоб нам заасфальтували доріжки, фарбувала лавки, трохи навчала дітей.
Дорогі і друзі! Давайте не будемо сторонніми спостерігачами і надамо Тані будь-яку посильну допомогу. Не відкладайте свою доброту на потім, допоможіть сьогодні. Як океан складається з крапель, так і велика сума неодмінно складеться з безлічі наших маленьких пожертв. Досить маленької іскорки доброти, щедрості – і світ почне змінюватися. Тетяна Куценко дуже потребує вашої допомоги. Кожна ваша копійка на її рахунок важлива та значима для неї самої і її родини, адже на Таню вдома так чекають донечки і чоловік, найсокровеннішою мрією яких є здорова мама та дружина, що завжди поруч!
Гроші просимо переказувати на картку «ПриватБанку» № 5168 7573 3034 6836. Куценко Тетяна Валеріївна, тел. 093-760-66-44.
Валентина Савчук, м. Нововолинськ
Матеріал підготовлений за ініціативи благодійного фонду Олександра Шевченка та українського журналістського фонду

Розділ новин: 

Коментарі