Стверджують учасниці співочого тріо Тетяна Гупало, Марія Бунда і Лариса Таргоній та їхні колеги з фольклорного гурту будинку культури села Суходоли.
Пісня завжди була частиною життя і бездонною душею нашого народу. Вона не залишає українця ні в радості, ні в смутку, крок у крок йде за ним від дитинства до старості, розраджує в тяжку годину смутку, поліпшує настрій і полегшує важку працю. З піснею на вустах українці не лише відзначають свята, проводять народні обряди та звеселяють сірі будні, а й славлять свої перемоги. Народні пісні таять у собі таку силу уяви та багатство щирих переживань, що стали невичерпним джерелом натхнення для поетів і письменників. Майже в кожному маленькому селі чи у великому місті є люди й цілі колективи, для яких пісня стала невід’ємною частиною життя, без якої вони не можуть прожити жодного дня. Серед таких і фольклорний колектив та тріо у складі Тетяни Гупало, Лариси Таргоній і Марії Бунди із села Суходоли Володимир-Волинського району.
Тетяна Гупало – директор сільського будинку культури, Лариса Таргоній – вчитель музики, а нинішній депутат сільради Марія Бунда – колишній керівник Суходільської загальноосвітньої школи. Цих жінок, а також їхніх подруг – учасниць фольклорного гурту Наталію Мельник, Аллу Комарець, Антоніну Бакун, Галину Печінку та Софію Панасюк – понад двадцять років тому об’єднала любов до співу. Тоді й був створений їхній колектив. Відтоді жодне свято, жоден концерт чи конкурс у селі, в районі і навіть в області не відбувається без участі співочого гурту суходільчанок, які радують глядачів своїм різноманітним репертуаром не лише на сцені, а й багато років співають у церковному хорі. Про їхні сценічні успіхи і перемоги свідчать численні відзнаки: грамоти, подяки, дипломи, які займають майже всю стіну в кабінеті Тетяни Павлівни у будинку культури.
-До речі, про наше тріо знято документальний фільм. Я особисто неодноразово бачила його в передачах Володимир-Волинського телебачення, - зазначає керівник колективу.
Пані Тетяна прийшла сюди молоденькою дівчиною 35 років тому після закінчення Луцького культосвітнього училища, де отримала спеціальність бібліотекаря. І ось уже майже 15 років вона очолює сільський осередок культури. Талант до співу в дівчинки Тані проявився ще в дитинстві. Вона була зовсім маленькою, коли колишній художній керівник Любов Бакун, їдучи з концертами в сусідні села, завжди брала її з собою в компанію дорослих. Син Тетяни Павлівни Дмитро в юності теж був учасником команди КВН «Позитивні віруси», яка посідала другі місця в іграх з командами нинішнього шоу «Ліга сміху». В Марії Петрівни – педагогічна освіта, жінка грає на баяні. Має талант до співу і її внучка Вікторія, яка теж бере участь у різноманітних дитячих музичних конкурсах. Лариса Анастасівна – музикант за фахом, окрім того, що віртуозно грає на баяні та бандурі, займається ще й аранжуванням пісенного репертуару колективу та є учасником усіх конкурсів, які відбуваються в районі. Музика і пісня стали невід’ємною частиною життя і для всієї її сім’ї, в тому числі й для дітей, які продовжують родинну династію музикантів: дочка здобуває музичну освіту в аспірантурі Рівненського гуманітарного університету, син навчається в Одеській музичній академії.
У кожної з учасниць тріо, як і в жінок з фольклорного гурту, є сім’я, певні професійні обов’язки, домашнє господарство, дехто вже на пенсії, але вони завжди знаходять час, аби прийти на репетиції, а потім порадувати односельців у свята (День села, День Незалежності, День Соборності, 8 Березня, до Івана Купала і т. д.), поїхати в район чи область.
-Гадаю, що свято День села, яке дуже сподобалося нашим землякам, стане хорошою традицією, - ділиться Тетяна Павлівна. – Наш колектив постійно бере участь у фестивалі «Український коровай-сузір’я», де ми не лише співали на сцені, а й виготовляли снопи та вишивали рушник. Репертуар підбираємо, залежно від свята, у збірниках старовинних і сучасних пісень. Цьогоріч під час новорічно-різдвяних свят разом з культпрацівниками і бібліотекарями нашої нинішньої громади їздили з колядками по всіх селах Зарічанської сільської ради, виступали перед працівниками сільського апарату управління, а також брали участь в районному конкурсі колядок. Запрошували нас і в сусідню Польщу, але, на жаль, не всі учасниці колективу мають закордонні паспорти. Крім того, я керую ще й п’ятьма гуртками: художнього слова, вокальним дитячим, вокальним жіночим, фольклорним і тріо. Маємо також і сценічні костюми для тріо, придбані за кошти сільради. В учасниць фольклорного гурту є лише спідниці. Тож хотілося б, аби і в нас були такі ж умови, які є, наприклад, у дитсадку чи школі. І ми надіємося, що після об’єднання громад трохи більше коштів виділятиметься на культуру, зокрема на ремонт нашого клубу, який не опалюється і капітально не ремонтувався, відколи його збудували. Нещодавно у нас була розмова із сільським головою Ігорем Пальонкою, який запевнив мене, що вже давно виготовлена документація на заміну покрівлі приміщення і цієї весни ремонтна бригада приступить до роботи. А в кінці січня я побувала на семінарі в РДА, де представники обласного центру вчили нас писати громадські проекти на об’єкти культури, на костюми. Тож я намітила для себе деякі плани на майбутнє. Щодо нагород, то найціннішою з них є для нас не грамоти чи дипломи, а любов і відгуки публіки, оплески та піднесений настрій людей після нашого виступу.
Валентина Савчук, с. Суходоли, Володимир-Волинський район
Коментарі