«Найбільша наша мрія – виростити саджанці із європейської зони, які б акліматизувалися до наших умов»

Каже садовод-експериментатор із села Хобултова Андрій Вієру, який разом із дружиною Інгою зумів виростити у своєму саду чимало екзотичних дерев та рослин.
У кожної людини є своє хобі. Хтось любить щось колекціонувати, хтось – вишивати, плести, будувати… Словом, багато що може принести людині радість і задоволення, коли вона бачить плоди своєї праці, адже головне – кінцевий результат. Однак у будь-якій справі для досягнення успіху потрібно докласти чимало зусиль. Хобі родини Андрія та Інги Вієру із села Хобултова, про яких ми вже розповідали в одному з попередніх номерів газети, - садівництво і виведення нових екзотичних сортів дерев та рослин, які ростуть лише в теплих краях. Нагадаємо, що Андрій та Інга – уродженці Хотинського району Чернівецької області. Чоловік за спеціальністю – агроном, його дружина – юрист. На Волинь вони переїхали до родичів Андрія, батьки якого і зараз мешкають на Хотинщині. Спочатку подружжя оселилося у Володимирі-Волинському, а три з половиною роки тому купили стару хатину в Хобултові. У родині Вієру Андрій – найменший із трьох дітей. Старша його сестра вже тривалий час живе в Португалії, тож брат час від часу буває у неї в гостях. Мама Інги переїхала на Волинь разом з дочкою та зятем, допомагає доглядати онуків – 14-річного Владика і малого Іллюшу, якому виповнився рік і два місяці. А в гарячу пору жінка працює разом з дітьми у полі. До речі, познайомилися Андрій з Інгою теж завдяки своєму захопленню садівництвом, коли продавали вирощені ними саджанці на базарі в Хотині. З роками це захоплення переросло у справу всього життя, яка до того ж дає родині фінанси на прожиття. Обоє дуже люблять експериментувати, схрещуючи, здавалося б, зовсім різні види саджанців дерев та рослин. Особливо часто цим займається Інга. Зараз на обійсті Андрія та Інги на невеликій ділянці землі у 30 соток рівними рядами ростуть біля 4-х тисяч саджанців плодових та декоративних дерев і до 300 кущів вічнозелених та квітучих екзотичних насаджень. Тут чудово почуваються такі види декоративних  рослин  і кущів як зелена і сиза сантоліна (поширена в середземномор’ї), скумпія (квіти нагадують пух кульбаби), форзиція (росте переважно на Балканах і зацвітає ранньою весною), юка (американська гостя із сімейства агавових), тамариск, самшити, плодоносний барбарис, квітучий мигдаль, пізня ожина, а також штамбові троянди (ростуть у вигляді деревця), смородина, порічки, аґрус тощо. Є й плакуча модрина на штамбі, уже третій рік цвіте призвичаєна неодноразовим щепленням до наших погодних умов японська сакура. Найбільша гордість Інги Вієру – плантація різнокольорових троянд (15 кольорів), саджанці яких вони з чоловіком розмножують самі, висаджуючи по два кущики в лунку, щоб потім не щеплювати. У день мого візиту подружжя якраз закінчувало висадку щеп королеви квітів у грунт. А нещодавно у їхньому саду з’явилися ще й деревця інжирного персика, який зазвичай росте в Іспанії, Португалії та інших країнах півдня Європи. В Україні, за словами Андрія, він цього деревця поки що не знайшов, хоча й побував у багатьох розплідниках. Цьогоріч господарям уже навіть вдалося скуштувати його смачні плоди.
 -Після кількох щеплень дерево доволі добре розвивається, а головне – стійке до морозу, - розповідає Андрій. – Є у нас і дуже ранній сорт яблуні «Ерлі Женева», кілька гібридних зимових сортів яблуні «Мутсу», абрикоси, колоновидні персики, черешні та інші нові саджанці. Батьківщиною «Мутсу» є Японія. Виведений цей сорт у результаті схрещування сортів «Індо» і «Голден Делішес». Характеризується високою стійкістю до шкідників саду – борошнистої роси та середньою стійкістю до парші. Всі, хто хоч раз куштував ці яблука, дуже їх хвалять. У холодильнику жовті соковиті плоди зберігаються аж до травня. Цього року яблуня вже плодоносила, і ми дуже нею задоволені. Правда, купити саджанці «Мутсу» на ринку буває досить проблематично, оскільки деякі продавці обманюють покупців, підсовуючи їм зовсім інший сорт. Ми навіть пробували розмножувати хурму, але вона не дуже підходить для клімату Волині, тому експериментуємо і  шукаємо способи її адаптації у нашому краї. Плануємо також зайнятися  щепленням на штамб і розмножуванням плакучих дерев: яблунь, слив шовковиць, червонолистого клена і т. д. Модрини є і в наших волинських лісах, виростають до 15-ти метрів із кроною, схожою на шапку, але вони не плакучі. Вирощена нами модрина, хоч і вважається хвойним деревом, має м’які й приємні на дотик голки, які на зиму скидає. Пізньої осені ми викопуємо всі щепи і заносимо у підвал, де створені всі умови для їхнього зберігання аж до весни. А ми тим часом готуємо грунт для нових насаджень. Які конкретно умови потрібні для того, щоб деревця у підвалі не засохли? Найперше треба поставити їх одне біля одного, пересипати і обгорнути корені тирсою та постійно змочувати, щоб було достатньо вологи. Підвал у нас досить великий – 48 квадратних метрів, тож місця для саджанців вистачає. Так само зберігаємо і троянди, а ті, що висадили, щільно обгортаємо землею. У результаті щеплень різних сортів ми змогли  виростити навіть троянди із двома кольорами квіток на одному штамбі: темно вишнева і жовта або ж біла і червона. Кожна з троянд має і свій запах. Крім того, маємо також щепи голландських сортів із крупними квітами. Селекціонери створили квіти навіть із трьома різними відтінками пелюсток або, наприклад, сині троянди чи троянди кольору неба. Мені пощастило знайти таку триколірну троянду, яку ми прищепили на штамб. Назви її я не знаю, але сподіваюся, що наступного року вона порадує нас своїм різнобарв’ям, - посміхається господар садово-квіткового царства. – Хочемо також зайнятися розведенням хвойних дерев, наприклад, голубих ялинок. Але найбільша наша мрія – виростити сорти насаджень  із європейської зони, які б акліматизувалися  до наших умов, наприклад, хурму. Нещодавно я був у сестри в Португалії і привіз звідти саджанці, які хочемо прищепити на штамб, щоб навесні висадити у ґрунт. Хочеться вірити,  що доб’ємося успіху.
Валентина Савчук, с.Хобултова, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі