Будь-яка мама на світі зробить усе, щоб її дитина була здоровою. А що, коли рідна кровиночка втрачає здоров’я? Мама здатна перевернути гори, аби подолати недугу дитини, не спить ночами та шукає порятунку навіть там, де ніхто ніколи не шукав.
Саме так сталося з Вікторією Денисюк. Зараз жінка самостійно виховує шестирічну доньку Катрусю. Дівчинці довелося пережити чимало проблем, пов’язаних із здоров’ям. Одразу після народження маленьку Катю поклали у реанімаційне відділення через ускладнення. Вона з’явилася на світ раніше звичного терміну і пережила кисневе голодування та ураження центральної нервової системи. Тиждень Вікторія не бачила своєї донечки. Потім ще півтора тижні мама відвідувала її у реанімаційному відділенні. Після цього жінка сама потрапила в лікарню.
-На Трійцю для мене трапилося чудо. Мою донечку принесли мені в палату, де ми вже могли бути разом. Відчуття від того були змішані. Катя почала самостійно дихати і їсти. Для мене свято Трійці – як другий день народження Каті, – розповідає Вікторія.
Уже через сорок днів перебування в лікарні жінку з дитиною відпустили додому. Маленьку Катрусю після всього пережитого поставили на облік в обласній дитячій лікарні і сказали час від часу з’являтися на огляд. Як розповідає Вікторія, Катя розвивалася добре, вчасно і набирала вагу, була грайливою дитиною. Нічого не віщувало біди, допоки у дівчинки не піднялася висока температура. Як виявилося пізніше, це просто в дитини прорізався зуб. Але мама, щоб не сталося біди, викликала швидку. Тоді Вікторія проживала в селі Туропин Турійського району. Довелося поїхати разом з лікарями в районну лікарню, де, за словами жінки, Каті призначили курс антибіотиків, не дочекавшись результатів аналізів.
-Після цього у нас почалися проблеми. Катя почала витягувати ніжки, перестала тримати голову, перевертатися. Зникла будь-яка опора в ногах, – каже жінка. - Ось тут і почалися наші муки. Потрібно було знову лікуватися.
Коли Катрусі було 10 місяців, Вікторія звернулася в київську приватну клініку «Добробут», де жінці лікарі пообіцяли, що її донечка ходитиме. Проте повідомили, що у дівчинки розвивається перез і вона буде накульгувати. Після такого діагнозу дитину вдалося пролікувати в центрі реабілітації Козявкіна. Як розповідає жінка, результати були досить непоганими. Та після цього родині знову не пощастило…
-Ми десь потрапили на протяг і отримали отит, – продовжує Вікторія. – Одразу ж звернулися в лікарню, але нам не заглянули вчасно у вухо.
За словами жінки, лор, побачивши дівчинку, сказав, що «там просто купа неврології». Через тиждень жінка вже вимагала направлення в обласну лікарню. Після огляду довелося Катрусі знову приймати антибіотики, через що її стан погіршився. Далі жінка почала шукати місце, де зможуть поставити на ноги її доньку. Це коштувало досить великих грошей, але результату особливого не було.
Через деякий час Вікторія познайомилася з жінкою, в якої дуже схожа проблема. Проте та жінка вже водила свою дитину за руку. І Вікторія дізналася у неї про лікаря в Чернівецькій області. Поїздка до нього коштувала мамі Каті дуже дорого. Потрібно було туди приїхати за два тижні, заплатити за житло, харчування. А потім ще пробути там під час реабілітації і процедур. Жінка згадує ці поїздки зі змішаними емоції. Каже, важко було дивитися на Катрусю. Під час масажу і процедур їй було дуже боляче і вона голосно плакала. Але результат цих мук став очевидним, коли Катя стала на ноги вією ступнею. Але згодом Вікторія перестала туди їздити, адже лікар був похилого віку і вже не міг справлятися з великою кількістю пацієнтів.
Пізніше Вікторія разом з Катрусею переїхали у Володимир, де колись жила її сестра. Довелося винаймати квартиру, аби частіше їздити до лікаря у Нововолинськ. Про нього вона також дізналася від знайомої. Проте постійні поїздки в автобусах були стресом і шкодили здоров’ю Каті. Через часті потрясіння до проблем, що були, додалися судоми в тілі. Тому Вікторія вирішила зробити перерву, щоб Катя могла відпочити від усіх болючих процедур і важких поїздок.
У Володимирі Вікторія разом з донечкою знайшли нових друзів. Багато з них дуже добре розуміють проблему мами, адже самі свого часу таке пережили чи переживають зараз. Її із Катею радо прийняли у місцевій громадській організації «Берег надії». Тут їй запропонували заняття для Катрусі з педагогом. Дівчинка також подружилася з іншими дітками цієї організації. Вікторія раніше намагалася потрапити до інклюзивно-ресурсного центру у Володимирі, але там їй відмовили через відсутність міської прописки.
Також через спілкування із мамами-подругами Вікторія дізналася про одного реабілітолога, який, за її словами, творить чудеса. Номер Тетяни Іванівни Зими жінка отримала перед Різдвом та наважилася подзвонити.
-Я дуже рада, що знайома з цією людиною. Вона змінила моє і Катрусине життя, – розповідає мама.
Тетяна Іванівна у цей час перебувала в нашому місті, і Вікторія без вагань вирішила з нею зустрітися. Ця зустріч була недаремною. Лікар погодилася допомогти жінці і взялася за реабілітацію Катрусі. Це також був непростий шлях для мами і доньки. Але лікування допомогло. Разом з реабілітологом Вікторія з подругами повезли своїх дітей на лікування катанням на лижах. Це досить дивний спосіб для України, проте, як запевняє жінка, він розвинений. У США та Росії давно таким методом лікуються люди з проблемами опорно-рухового апарату. За порадою Тетяни Іванівни, крім катання на лижах, Вікторія періодично їздить на термальні води і чани. Це дає змогу добре прогріти тіло дитині, розслабити м’язи, які постійно в тонусі.
Усі ці поїздки з реабілітологом хоч і дуже дорогі для Вікторії, але ефективні. Катруся вже почала дуже добре говорити. Мама каже, що донька вже стала «говорухою».
-Коли я дала Каті мандаринку, вона стала її чистити правою рукою, – радо розповідає жінка. – До реабілітації з Тетяною Іванівною вона не могла цього робити. Тепер Катя може самостійно сидіти на стільчику і слухати улюблену музику.
Окрім процедур, масажів і поїздок у гори, Тетяна Іванівна постійно коригує і харчування своїх хворих. Вікторія разом з Катею почали їсти більше правильних продуктів. Це важко, адже потрібно не лише вживати відповідну їжу, а й у відповідний час, і щоб вона була завжди свіжою. А це також немалі гроші.
Але Вікторія з упевненістю заявляє: чого б їй це не коштувало, вона зробить все, щоб її донька могла одужати і бути щасливою.
Також кожен може приєднатися, аби допомогти одужати Катрусі, надіславши кошти на картку мами Вікторії Миколаївни Денисюк:
Картка для збору коштів «Ощадбанку» - 5167 4910 0002 7960
Картка для соцвиплат «ПриватБанк» - 5168757315558470
Олексій Біянов, м. Володимир-Волинський
Матеріал підготовлений за ініціативи благодійного фонду Олександра Шевченка та українського журналістського фонду.
Коментарі