«Навіть труднощі життя в родині військових не страшні, якщо кохана людина поруч»

У цьому впевнене молоде подружжя майбутніх військових Олександр і Анна Шаптала.
Аня і Олександр народилися і зростали у Володимирі-Волинському. Всього місяць віддаляє їхні дні народження, бо Аня з’явилася на світ 28 грудня 1995 року, а Сашко – 11 січня 1996 року. Змалку вони не знали одне одного, навчалися в різних школах: Аня – у ЗОШ №2, а Сашко – у 3-й міській одинадцятирічці. Та обоє захоплювалися бальними танцями, і саме на заняттях відбулося їхнє знайомство. Тоді вони були ще дітьми. А роки йшли, і вітер юності несподівано увірвався в життя, закружляв у вихорі змін, мрій і планів.
Отримавши атестат зрілості, Олександр Шаптала став курсантом академії сухопутних військ у Львові, бо завжди у мріях бачив себе людиною у погонах. Взірцем був батько Сергій Олександрович – професійний військовий. Ані вибір допоміг зробити тато Роман Ярославович. Саме він підказав доньці, що є військова професія й для дівчат. Анна наважилася вступити до Національної академії прикордонних військ у місті Хмельницькому, та перша спроба виявилася невдалою. Дівчина рік провчилася у Володимир-Волинському агротехнічному коледжі, вивчала правознавство, та все-таки ризикнула ще раз вступити до омріяного військового закладу і… стала курсантом.
Інтернет, як відомо, сьогодні має значний вплив на долі людей. Завдяки йому знаходять один одного загублені родичі, з’являються нові друзі, зустрічаються ті, кого вже давно поєднала доля. Анна і Олександр також відродили своє знайомство «ВКонтакті». А коли юна курсантка приїхала до рідного міста у відпустку, відбулася заздалегідь запланована зустріч з Олександром. І саме тоді відчули, що створені одне для одного. Вони побралися 16 липня 2016 року. Весілля відгуляли у розкішному маєтку «Золота легенда». Звичайно, враження залишилися якнайкращі, а відчуття казковості зберігається й нині. У соборі Різдва Христового молодята перед лицем Всевишнього дали присягу на вірність у коханні.
Поки що Анна і Олександр проживають окремо, бо триває їхнє навчання у військових закладах. Та вже у березні цього року в Олександра випускний, а молодій дружині залишився ще рік навчання. Чи добре розуміють вони, наскільки складним є життя родини військових, особливо сьогодні, коли країна переживає економічну кризу?
-Ми були готові до цього, - відповідають Аня і Саша, - і труднощі життя в родині військових не страшні, якщо кохана людина поруч. Ми знаємо, що можемо не отримати власного житла, але всі труднощі є тимчасовими, і рано чи пізно люди отримують те, чого хочуть, якщо зуміють разом подолати перешкоди.
Олександр мріяв про професію офіцера, але Анна про те, що у неї буде чоловік-військовий, просто не задумувалась. А ось Олександр, як виявилося, мріяв, щоб дружина носила військову форму, і тому схвалював рішення коханої.
Розмовляючи з подружжям майбутніх військовиків, не могла обминути таку важливу тему, як війна, яка нині триває на сході України, адже професія офіцера – це насамперед перший ряд захисників Вітчизни. Чи не лякає молодят те, що хтось із них або обоє опиняться у зоні АТО? Відповідь приємно здивувала.
-Нам навіть цікаво там побувати, побачити все на власні очі, відчути все власним серцем. Сьогодні про АТО говорять багато зайвого, багато неправдивої інформації. Ось чому нам хочеться бути там. Але після навчання поїдемо туди, куди отримаємо направлення.
Хочеться вірити, що перед Олександром та Анною стелиться щасливий шлях життя, йдучи по якому, вони втілять усі свої мрії. А мрії у них такі ж, як у всіх: дати життя дітям, стати потрібними людям, оберігати рідну землю і мир на землі. Нехай щастить вам, Анно і Олександре!
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі