.Наші діти долучаються до спорту змалечку.

Цю сім’ю добре знають у нашому місті, адже вони дуже спортивні, талановиті та активні. Юрій і Тамара Костюки – багатодітні батьки. Вони виховують п’ятьох дітей: 17-річного Самуїла, 15-річну Олександру, 9-річного Мирослава, 5-річного Філіпа та 2-річну Ніну. Сім’я тісно пов’язує своє життя зі спортом, хоча кожен із них має ще багато захоплень! Ми вирішили познайомитися з ними ближче.
Тричі представляли Волинь у фіналі Всеукраїнського спортивного фестивалю
Вперше сім’я Костюків взяла участь у спортивному фестивалі «Мама, тато, я – спортивна сім’я» ще у 2005 році. Оскільки того часу подружжя працювало тренерами ДЮСШ для дітей-сиріт і їх власні діти були ще маленькими, то вони на змаганнях брали участь разом із вихованцем інтернату - 10-річним Ігорем Котильчуком. Перемігши суперників, володимирчани здобули перше місце на обласному етапі конкурсу. Ця перемога їх надихнула й вселила віру у власні сили. З’явилося бажання перевершити цей результат й підкорити нові висоти уже зі своїми дітьми.
У 2012 році команда Костюків (батьки та старший син Самуїл) здобули перемогу на місцевому та обласному етапах фестивалю. Цього року вони вперше представляли рідну Волинь на всеукраїнських змаганнях. Серед кращих команд зі всіх областей України Костюки з донечкою Олександрою зайняли почесне друге місце. Та й цей результат невгамовні Костюки вирішили перевершити. Потренувавшись, наступного року вони досягли мети й таки стали чемпіонами - здобули перемогу у фестивалі «Мама, тато, я – спортивна сім’я».
Та на цьому ніхто й не думав зупинятися… Костюки живуть спортом й отримують задоволення від того, чим займаються. Тому на цей фестиваль вони повернулися ще раз. Уже з молодшенькими...
З сином Мирославом брали участь у змаганнях, коли йому було лише 6 років. Для хлопчика це були перші змагання і він показав досить непогані спортивні навики. На міському етапі конкурсу команда Костюків зайняла почесне 3 місце. Наполегливості їм не позичати… Минулого року спробували свої сили знову й покращили результат. Костюки вибороли перше місце на міському етапі, потім - на обласному, а на Всеукраїнському рівні зайняли почесне друге місце.
Цьогорічними результатами змагань Костюки дуже задоволені. У них першість на міських та обласних змаганнях. Мають завзяття й намір знову виграти Всеукраїнські змагання.
- У нас підростають найменшенькі... Ще маємо чимало можливостей перемогти на Всеукраїнському рівні, а то й не один раз, - з усмішкою каже голова сім’ї Юрій Володимирович.
Спорт як частина життя
Юрія й Тамару доля звела у стінах Володимир-Волинської школи-інтернату.
Спільні інтереси, погляди на життя та сімейні цінності, захоплення спортом посприяло тому, що вони вирішили бути разом. Вони такі різні за темпераментами, тому чудово один одного доповнюють.
Тамара Анатоліївна захоплювалася спортом змалечку й мріяла з ним пов’язати життя. Вона була однією з кращих спортсменок у школі й тому після 11 класу поступила в Івано-Франківський коледж фізичного виховання. У певні періоди свого життя грала хокей на траві, футзал (командна спортивна гра з м'ячем у залі за участю двох команд: 5 гравців у кожній, один з них воротар), баскетбол. Має чимало спортивних досягнень та нагород.
Юрій Володимирович же завжди був активістом в іншому – більш творчому напрямку. Займався у драмгуртках, був учасником команди КВК, займався музикою, писав пісні. Його вабила професія режисера. Однак, не склалося й після школи він вирішив поступати на факультет фізичного виховання ВДУ ім.Лесі Українки. Це рішення вплинуло на його подальшу долю.
Першим місцем роботи чоловіка була дитячо-юнацька спортивна школа для дітей-сиріт, яка діяла на базі володимир-волинської школи-інтернату. Там він працював тренером баскетболу та футболу, згодом почав тренувати команду дівчат з баскетболу і мініфутболу.
Певний час подружжя Костюків працювало тренерами у ДЮСШ для дітей-сиріт разом. Серед їхніх досягнень – започаткування жіночої команди з футзалу. Ідея була втілена у життя й зараз продовжує існувати й розвиватися у нашому місті. Потім Тамара Анатоліївна пішла у декретну відпустку й присвятила себе вихованню дітей та облаштуванню сімейного затишку, хоча зі спортом й надалі лишилася нерозлучною.
Коли ДЮСШ для дітей-сиріт закрили, Юрій Володимирович деякий час не працював за спеціальністю, однак спортом займався активно й впроваджував у життя нові проекти. У той час він створив сімейний спортивний клуб «Едельвейс».
У 2013 році, коли сім’я Костюків здобула перемогу на Всеукраїнському фестивалі «Мама, тато, я – спортивна сім’я», Юрій Володимирович почав працювати у місцевих школах. Спочатку вів лікувальну фізкультуру у ЗОШ №5, а згодом два роки працював вчителем фізкультури початкових класів у Володимир-Волинській гімназії.
Костюки організували одноденні спортивні табори у селах Володимирівка, Житані, Хмелівка. Протягом 2-3 годин займалися фізичними вправами разом із місцевими дітлахами, вели тренінги.
Минулого року вирішили розвивати діяльність сімейного спортивного клубу «Едельвейс» й на базі ЗОШ №5 ім. Анатолія Кореневського організували гурток спортивних ігор для учнів початкових і середніх класів. У гуртку займається дві групи дітей: хлопці та дівчата. Грають футзал, баскетбол та інші рухливі ігри. У неділю на гру в волейбол приходить християнська молодь. Тренерами тут працюють і Юрій Володимирович, і Тамара Анатоліївна.
- За все пережите ми дякуємо Богу і всім небайдужим до справ дітей та молоді, які нам допомагали і допомагають у місті й селах, де ми працюємо з дітьми, - каже Юрій Костюк.
- Наші діти долучаються до спорту змалечку. Наша професія і стиль життя тісно переплелися, тому дітлахи, завжди з нами: коли ми тренування проводимо, чи виїжджаємо велосипедами в табори, - продовжує Юрій Володимирович. - Нас часто питають, у чому секрет нашого успіху на спортивних змаганнях. А секрету немає – дітлахи ростуть у цій атмосфері й як губка всотують усе. Ми не хочемо, щоб усі були спортсменами. Прагнемо роздивитися талант кожного й розвинути його.
Сім «Я» Костюків
Сім’ї Костюків вже майже 19 років. Зараз їх семеро… І кожен – особистість й повинен розвиватися та займатися тією справою, до якої лежить душа.
Старший син подружжя Костюків Самуїл з дитинства захопився баскетболом. Спочатку тренувався вдома (тренер баскетбольної команди «Старий Луцьк» Дмитро Чайковський показав йому майстер-клас й хлопець самостійно відпрацьовував програму), згодом удосконалював свою майстерність й здобував нових навичок уже з тренерами. Брав участь з командою у різноманітних змаганнях, в тому числі й на обласному рівні. Зараз юнак навчається у Волинському обласному ліцеї з посиленої військово-фізичної підготовки ім. героїв Небесної сотні й тренується уже разом із обласною ДЮСШ. Та не лише спортом обмежуються захоплення хлопця. Він ще дуже любить музику. Самуїл грає в оркестрі військового ліцею. Спочатку грав на кларнеті (саме цей музичний інструмент він опанував, відвідуючи Володимир-Волинську музичну школу), а зараз - на барабанах. Також хлопець самостійно навчився грати на гітарі. Зізнається, що мріє зібрати у Володимирі-Волинському молодіжний музичний гурт. Крім цього, серед захоплень юнака – акваріумістика.
На два роки молодша від Самуїла Олександра – має лідерські якості. Вона завжди та в усьому прагне бути кращою. Дівчина дуже старанна й творча. З другого класу відвідувала музичну школу, де грала на скрипці. Неодноразово брала участь у різноманітних конкурсах по грі на скрипці, а також з сольфеджіо й теорії музики. Здобувала призові місця. Брала участь у Володимир-Волинському районному конкурсі «Битва талантів». Зараз Олександра навчається у Волинському коледжі культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського. Вона пише вірші, гарно співає, сама навчилася грати на гітарі. Дівчина теж дуже любить спорт, вона відвідувала спортивні секції й допомагала батькам вести аеробіку у таборах.
Третьокласник Мирослав навчається у ЗОШ №5 ім. А. Кореневського. Серед його захоплень – малювання. Також він залюбки займається у спортивному гуртку, який ведуть батьки, любить грати у баскетбол.
Найменшим дітям Костюків Філіпу та Ніні подобається відвідувати гуртки, де заняття проводять їх батьки. Вони залюбки там стрибають, бігають, виконують різноманітні вправи. Філіп наслідує старших братів й хоче бути на них схожими, тому теж не проти позакидати м’яча у баскетбольне кільце. А Ніна - радість та потіха для усієї сім’ї. Вона маленька щебетушка, хоча часто її слів не вдається розібрати. Батьки жартують, що дівчинка спілкується корейською мовою. Ну дуже вже схоже звучання.
У цій сім’ї талановиті всі, саме тому Костюки досягають успіхів не лише у спорті, а й у творчих конкурсах. У них – свій сімейний оркестр. Вони пишуть та виконують авторські пісні. Їх творчість оцінили. Минулого року у Володимир-Волинському районному конкурсі «Битва талантів» сім’я Костюків зайняла третє місце.
Вони планують свій день, щоб усе встигнути
У Костюків день розписаний мало не похвилинно. Вони живуть активно, намагаються все встигнути, а для цього часто доводиться наперед прораховувати певні кроки, все планувати.
-Роблячи плани на день, ми ще з вечора стараємося все передбачити, - розповідає Юрій Володимирович. - Для цього, обговорюємо плани на день разом із дітьми. Таким чином, ми знаємо у кого які справи, хто і де знаходиться, де потрібна наша присутність чи допомога. Субота – це наш сімейний день, в неділю ми допомагаємо в середовищі християн, здійснюємо місіонерські поїздки.
- Взагалі, ми особлива сім’я, - доповнює думку чоловіка Тамара Анатоліївна. - Ми приділяємо час не тільки спорту, ми любимо співати, у піснях Бога прославляти. Нас це надихає, дає радість. У нас немає в сім’ї сварок, стараємося бути в мирі.
Костюки кажуть, що навчають своїх дітей жити за Божими заповідями, бути вдячними Господу за все, вміти прощати, бути працьовитими.
Старші діти допомагають батькам, завжди готові приглянути за молодшими. Кожен має певні обов’язки, які сумлінно виконує. Таким чином, гуртом вдається зробити багато й усе заплановане втілити в реальність.
Валентина Тиненська, м.Володимир-Волинський
Конкурс журналістських матеріалів "Дій активно, живи позитивно!" ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.

Розділ новин: 

Коментарі