Під звуки сирени, що сповістила про чергову повітряну тривогу, у Володимирі провели в останню путь полеглого 49-річного бійця Володимира Пукалюка. Вшанувати пам’ять захисника, який добровольцем пішов на фронт, аби обороняти рідну землю від рашистської навали, прийшли його рідні, колеги, побратими, місцеві керманичі та жителі громади. Про це повідомили на сторінці Володимирської міськради у фейсбуці.
Володимир Пукалюк за фахом електрик, свого часу працював на меблевій фабриці «Гербор», а після повномасштабного вторгнення росії на територію України одразу пішов до військкомату, адже не міг лишатись осторонь, коли під загрозою опинилась незалежність та територіальна цілісність держави.
У своєму підрозділі солдат обіймав посаду стрільця-санітара. Перші місяці минули на навчальних базах та полігонах, де з успіхом опановував бойові уміння, які уже невдовзі застосовував на практиці.
20 червня, виконуючи бойове завдання на Луганщині, загинув від отриманого поранення, що було не сумісне із життям. У люблячого чоловіка та турботливого батька залишились дружина та дві донечки, одна з яких неповнолітня.
“Боротьба України за свою землю та свободу, на жаль, дається дуже великою ціною, адже ми щодня втрачаємо найкращих земляків. Полеглий герой Володимир став на захист України за покликом серця і віддав за це найцінніше – своє життя. Наш святий обов’язок пам’ятати його подвиг, як і решти захисників, шанувати цінності за які вони загинули й ніколи їм не зраджувати, як це робили наші герої”, – зазначив міський голова Ігор Пальонка у прощальному слові.
Поховали Володимира Пукалюка з усіма військовими почестями на Федорівському кладовищі під синьо-жовтим стягом.
22 червня після кількамісячної ДНК-експертизи назавжди повернувся додому на свою малу Батьківщину Сергій Засадко. Мешканці громади зустріли труну з тілом полеглого Героя навколішки, сформувавши «живий» ланцюг, який пролягав вулицями Луцькою та Зимнівською.
Останнім гучним гудком залізничного транспорту попрощались з колишнім колегою і працівники Рівненської філії «Львівської залізниці», коли кортеж з вантажем «200» перетинав залізничний переїзд на вулиці Луцькій.
Прощались із загиблим захисником, якому тепер назавжди 37, у селі Зимне, де мешкають його батьки. Підтримати згорьовану дружину та рідню прийшли сотні односельчан, а також друзі та побратими Сергія. Труну з тілом Героя пронесли на руках через усе село до Зимненського монастиря, у храмі якого відбувся чин похорону.
Водій артилерійської батареї був мобілізований до війська у лютому цього року після повномасштабного вторгнення росії на територію України. Не чекаючи повістки, сам вирушив до територіального центру комплектування, адже не міг лишатись осторонь, коли на рідну землю прийшла біда.
Зі зброєю у руках він мужньо обороняв Україну від ворога. Загинув Сергій Засадко 28 квітня в результаті артилерійського обстрілу на Донеччині. У бійця залишилась дружина та 8-річна донька.
28 червня в Устилузькій громаді - було оголошено Днем жалоби. У запеклому бою з російським агресором загинув уродженець с. Хотячів Валентин Грона. Про це повідомили на фейбук-сторінці Устилузької ОТГ.
Усі небайдужі жителі громади вийшли віддати шану загиблому Герою, утворивши живий коридор по вулицях Володимирській, Івана Франка та Пархоменка.
У селі Радовичі Павлівської громади 24-го червня провели в останню путь старшого солдата Володимира Коляно.
Військовий, який був командиром радіовідділення взводу зв’язку другого механізованого батальйону, загинув 19-го червня в місті Лисичанськ Луганської області. 26-річний Герой навчався в ЗОШ І-ІІ ступеня с. Радовичі. Потім проживав в селі Станькова Калуського району Івано-Франківської області. В Героя залишилася дружина та діти.
Попрощатись із Героєм прийшли рідні, близькі, знайомі, військовослужбовці, односельчани загиблого.
Усі вони запам’ятають загиблого бійця, як доброго, щирого й веселого хлопця, вірного друга, відданого патріота, сміливого й відважного військовослужбовця.
Олексій Біянов
Коментарі