І я сама, і всі мої ровесниці задумуємося про майбутню професію, про те, як складеться наше життя, що потрібно для того, аби бути щасливими. Звісно, про такі речі найкраще поговорити з близькою людиною, яку добре знаєш, якій віриш, радієш її успіхам і хочеш бути у всьому на неї схожою. Такою людиною є моя мама Надія Миколаївна, вчитель іноземних мов гімназії ім. Цинкаловського. Саме її я вирішила запросити до розмови.
-Мамо, про яку професію ти мріяла у дитинстві?
-Хотіла стати бухгалтером. А в одинадцятому класі змінила свою думку і вирішила стати вчителем.
-Чому обрала саме цю професію?
-Бо люблю дітей, тому й вирішила навчати їх, давати знання. Хіба це не чудово?!
-Чи маєш ти життєве кредо, улюблений вислів?
-«Не завжди так буде, як хочеться».
-Поділися, будь ласка, найприємнішими для тебе спогадами про дитинство і юність.
-У школі навчалася на відмінно, писала вірші. Мала улюблену іграшку – плюшевого ведмедика. Твердо вирішила стати педагогом, тому і вступила до університету в Луцьку, який закінчила з червоним дипломом.
-Чи віриш ти у кохання з першого погляду?
-Ні.
-Назви найкращі риси свого характеру.
-Мабуть, це доброта, чесність, пунктуальність.
-Чи хотіла б ти потрапити у майбутнє?
-Не хотіла б, бо усьому свій час.
-Чи здійснилися твої дитячі мрії?
-Ще не всі.
-Чи вважаєш себе щасливою людиною? Якщо так, то чому?
-Я щаслива, бо маю все необхідне для щастя: чоловіка, дітей, живих батьків.
-Що б ти побажала читачам газети?
-Мрійте – і мрії здійсняться!
Мар’яна Губаль
Коментарі