«Мені дуже подобається життя серед книг, але хотілося б, аби їх у нас було значно більше»

Каже бібліотекар Суходільської загальноосвітньої школи Лариса Рибка, яка віддала цій професії 23 роки і вже не уявляє себе поза шкільною бібліотекою.
Лариса Петрівна народилася в Суходолах у працьовитій селянський сім’ї. Тут вона закінчила дев’ять класів сільської школи і вступила до Володимир-Волинського педучилища, де отримала спеціальність вчителя молодших класів. Навчаючись в училищі на останньому курсі, дівчина закохалася в хлопця на ім’я Володимир із сусіднього села Дігтів. Знала його з дитинства, оскільки навчалися в одній школі. Молоді люди стали зустрічатися і після того, як у 1993-му році дівчина отримала диплом училища і їй запропонували посаду бібліотекаря у рідній школі, вирішили одружитися. Після весілля молода дружина стала студенткою-заочницею педфаку Волинського держуніверситету ім. Лесі Українки за своєю спеціальністю. А у 1997-му році Лариса Петрівна стала мамою, подарувавши коханому чоловікові гарненьку донечку, яку назвали Іванкою. Та молода жінка вирішила не зупинятися на досягнутому і вступила до Рівненського гуманітарного університету, де здобула ще й спеціальність практичного психолога. Отримавши другий диплом, вона знову повернулася до своєї роботи в бібліотеці, яку тепер суміщає із посадою педагога-організатора та своєю другою спеціальністю.
-Мені подобається працювати тут, вдихати запах книг, шукати щось потрібне дітям чи вчителям. Жаль лише, що бібліотечний фонд поповнюється не так часто, як би цього хотілося. З підручниками, якими нас забезпечує районний відділ освіти, проблем немає, їх вистачає для всіх, хоча деякі з них уже треба було б замінити. А от нової сучасної літератури у нас малувато. Грошей, аби придбати нові книги, школі не вистачає. Небагато й зарубіжної літератури, якою найбільше цікавляться школярі. Дехто з дітей хоче знати більше, ніж заплановано шкільною програмою, але не завжди є можливість забезпечити їхні запити. Нещодавно до Дня захисника Вітчизни та 75-річчя Української повстанської армії ми організували виставку сучасних авторів, які яскраво відображають як події минулого, так і нашу дійсність: Майдан, подвиг Небесної сотні та героїчні будні наших воїнів у війні на сході. Більшість книг для виставки принесені вчителями з дому. Цього тижня планували провести серед школярів благодійну акцію «Подаруй книгу бібліотеці», але діти пішли на канікули, тому захід довелося відкласти. Райвідділ освіти допоміг нам зробити тут ремонт і розширити приміщення бібліотеки, тож тепер маємо для зберігання книжок дві кімнати. Бібліотека комп’ютеризована, підключено Інтернет, а деякі знайомі працівники з райвідділу освіти пропонують нам класиків із домашніх бібліотек. Звичайно, ми цьому раді, але все ж хотілося б поповнити бібліотечний фонд новою сучасною літературою, - посміхається Лариса Петрівна. – Чи є в мене якесь захоплення, крім роботи? Так, коли випадає вільна хвилина, люблю вишивати і в’язати. Вишиваю здебільшого хрестиком, звичайними нитками і на домотканому полотні. Узори підбираю в журналах, потім сама переношу на полотно. На День Незалежності вишила таким чином сукні собі та Іванці, яка стала вже зовсім дорослою і, вивчившись на фармацевта, працює в аптеці, а також сорочку чоловікові, який тепер працює на м’ясокомбінаті. Люблю пекти смачні оригінальні торти. І коли в нашій родині відзначається якесь свято – день народження, ювілей, 8 Березня і т. д. – завжди стараюся порадувати рідних смачним делікатесом. Грошей для його виготовлення ніколи не шкодую. Є в нашій сім’ї своя фірмова страва. Це лазанья. Хоч вона й не українська, але ми всі її дуже любимо і обов’язково готуємо у святкові або вихідні дні. Ще одне моє хобі – домашні улюбленці шотландська висловуха кішка Ніка і пекінес Шнапс, які давно стали для нас членами сім’ї. Так приємно, присівши ввечері відпочити після денних турбот, відчути дотик пухнастого клубочка біля своїх ніг. І коли вони іноді починають хворіти, для мене це справжня трагедія. Щоб їх вилікувати, не шкодую ні часу, ні сил, ні грошей. А щодо мрії, то, як кожна мама, дуже хочу, щоб моя дитина була щасливою, щоб знайшла собі хорощого й надійного хлопця, щоб усі мої рідні були живі й здорові, а в Україні нарешті настав мир, щоб не гинули наші діти. Хотілося б також поїхати всією сім’єю у подорож.
Валентина Савчук, с. Суходоли, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі