Що робити батькам, чиї діти навчаються у Ласківській школі, якщо директор ставить на перше місце не професіоналізм вчителя, а особисті інтереси?
Ласківська школа. У ній пройшли мої найкращі дитячі роки. Я завжди з теплом і вдячністю згадую своїх вчителів, особливо Володько Галину Євгенівну й Орган Марію Олександрівну, які в нас вкладали душу і серце, хоча і було з нами нелегко. І здавалось, що коли підуть до школи мої діти, то ніщо не зіпсує їм радості шкільного життя.
Та не так сталось, як гадалось. У 2010 році директор школи Наталія Яковинець бере на посаду вчителя математики свою племінницю, яка переводиться з економічного університету у педагогічний, і на момент прийому на роботу ще не має відповідного диплома. Але, як то кажуть, не святі горшки ліплять, думали – навчиться. Та дуже скоро у моєї доньки-старшокласниці почалися проблеми з виконанням домашніх завдань. Вона неодноразово зверталась за допомогою до Яни Панасюк, але вчитель не завжди хотіла приділити увагу дитині і відправляла просто читати підручник. Так йшли тижні, місяці, а дитина все частіше висловлювала своє негативне ставлення до предмета, якого не розуміла.
Мої звернення до директора щодо поведінки племінниці не були взяті до уваги. Ніби так має бути, не розуміють – значить, самі винні. Та я не могла залишити свою дитину наодинці з цією проблемою. Мені довелося взяти до рук підручник і відновлювати в памяті свої знання. Фактично, я почала виконувати роботу Яни Олександрівни. А між тим і всі батьки класу позаочі почали нарікати на повну некомпетентність вчителя математики і постійні відмови у повторенні пояснення навчального матеріалу на уроці. Та так було не завжди. Під час декретної відпустки Яну Олександрівну заміняла також молодий спеціаліст, яка відразу показала своє вміння навчити дітей. Знання дітей були за чотири місяці кращі, ніж в Яни Олександрівни за два роки. Про це батьки наголосили класному керівнику на батьківських зборах.
Пройшовши цей шлях зі старшою дочкою, ми з чоловіком вирішили просити директора про заміну вчителя у 5-му класі, де навчатиметься менша донька. Тітонька-директор категорично відмовилася це зробити. Але чому? А відповідь дуже проста. Адже при заміні її племінниці на іншого вчителя, могла статися ланцюгова реакція, і тоді батьки, залякані злопам’ятним характером директора, наберуться сміливості і будуть також вимагати заміни некомпетентного вчтеля на кваліфікованого викладача. Цього тітка не могла допустити. І почалося наше ходіння по муках.
Ми зверталися в райвно, в облдержадміністрацію, але всі матеріали відправлялися назад, і це було замкнене коло. А між тим, директор почала наводити на нас наклепи в тім, що начебто ми хочемо вигнати з роботи не тільки Яну Олександрівну, але і її, директора, та ще інших учителів. Нібито ми називали вчителів непристойними словами в кабінеті начальника Володимир-Волинського районного управління освіти Алли Мельник. Але чому директор вдалася до такої брехні? Адже її заперечила і сама керівник відділу освіти Алла Романівна у кабінеті вже директора Ласківської школи. Насправді наше прохання дуже просте. І в будь-якій іншій школі воно ніколи не стало би проблемою. Директор це розуміє, і для того, щоб налаштувати вчительський колектив проти нас, батьків, вдається до таких ганебних дій. За все своє життя я ніколи не мала претензій до вчителів, і навіть Яні Олександрівні я бажаю працювати в школі до пенсії. Але досить вчитися на моїх дітях. Адже ось уже буде шостий рік, як вона є молодим вчителем. А за законом «молодим» вчитель рахується лише три роки.
У самій школі склалася дуже цікава ситуація. На захист директора і її племінниці виступають тільки ті батьки-підлабузники, у дітей яких Яна Олександрівна не викладає математику. Та і навряд чи директор школи коли-небудь зробить таку прикрість своїм «вірним», як поставить молодого математика їхнім дітям. А хотілося б, щоб побули в моїй, як кажуть, шкурі і провели зимові вечори не перед телевізорами, а за шкільними підручниками з алгебри і геометрії.
Наталія Степанівна зібрала батьківські збори 5 класу, але у день, коли нас не було у селі. Коли чоловік зателефонував до директора і попросив про перенесення зборів, то директор відмовилася, як завжди знайшовши відмовку – брехню. Збори почалися з обливання брудом нашої сім’ї. А потім було заявлено, що старший вчитель Галина Дмитрієва працює у школі лише до 1 вересня. І на дві робочі години математики ніякий вчитель не буде їздити з міста в село. Тому у батьків немає іншого виходу, як погодитися на викладання математики в 5 класі Яною Олександрівною. Насправді директор просто знову сказала неправду, у чому і сама потім зізналася. Та це неважливо, головне, що підписи батьків про згоду вже були.
У цій газеті за 9 липня вийшла стаття про ситуацію в нашій школі, де дали інтерв’ю деякі батьки. Буквально на другий день після виходу номера газети Наталія Степанівна в пориві гніву погрожувала розправою людям, які наважились виступити проти неї. Так і хочеться спитати нашу опальну директорку про критичне мислення, якому вона вчить на уроках світової літератури. Які часи історії нагадує вам поведінки Наталії Степанівни? Мені – сталінські.
Не побачивши схвальної відповіді на наше прохання від директора школи, ми почали оббивати пороги райвно. Та позиція Алли Романівни була незрозумілою. З одного боку, вона ніби і розуміла нас, а з іншого – вела себе так, ніби підлегла Наталії Степанівни. Адже жодного разу з її уст не пролунало наказу замінити вчителя і закрити цю тему. Кожного разу вона приймала нейтральну позицію. Можливо, у неї немає професійного стержня відповідати своїй посаді.
Не отримавши підтримки від начальника всіх директорів району, ми звернулися за допомогою до голови райдержадміністрації Наталії Василець. Вислухавши нас, вона сказала, що є недавно призначеною на посаду і ще не знає ні директорів, ні обстановки довкола. Але пообіцяла розібратись у нашій проблемі. Нас з чоловіком дуже порадувало те, що Наталія Володимирівна не є заангажованою людиною, і ми надіємося врешті-решт побачити світло в кінці тунелю. Та коли мій чоловік одного разу прийшов на прийом до очільниці району, то вона здивувалася його появі, адже була поінформована Аллою Романівною про виїзд нашої сім’ї з села. Звідки така інформація у начальника відділу освіти, неважко дізнатися, це, напевно, мрія Наталії Степанівни. А Алла Романівна не зрозуміла і поспішила повідомити Наталію Василець, що проблема вже вичерпана.
Директор школи Наталія Степанівна неодноразово наголошувала на тому, що ніхто і ніщо не змусить її змінити свою думку, бо у неї є повне покровительство в області і навіть вище. Отже, з круговою порукою ми стикалися постійно.
Добиваючись з чоловіком правди, у мене не раз крутилися в голові слова сказані однією з телеведучих: «Зек утік, клоуни залишились, «Шапіто» продовжується». Адже наша директор – регіонал, на всіх шкільних святах возвеличувала стару злочинну владу. І здається, що старі методи роботи у неї у крові. Та все одно через 5, 10 років ви, шановна директорко, підете на пенсію, а на ваше місце стане інша людина. І чи спадало вам коли-небудь на думку, Наталіє Степанівно, якими словами будуть згадувати вас діти і батьки.
А висновок у цій пережитій мною історії напрошується тільки один: правда, на жаль, за тим, хто говорить неправду. Та маю надію що «Шапіто» більше тривати не буде.
Світлана Рабчевська, с.Ласків, Володимир-Волинський район
Коментарі