Маленька Ангеліна просила Бога, щоб татко швидше повернувся додому…

Міла Сергєєва, с.Горичів, Володимир-Волинський район
Руслан Голяновський, житель с.Горичів Володимир-Волинського району, 24 серпня відзначав подвійне свято – День Незалежності України і власний день народження. Хіба міг уявити молодий чоловік, що його 32-а річниця стане останньою, що він більше ніколи не побачить мирного неба над Батьківщиною, за яку боровся у зоні антитерористичної операції. Трагедія сталася у пекельному котлі під Іловайськом Донецької області.
На захист Вітчизни Руслан був мобілізований 8 квітня у 51-у ОМБр. Він вірив у швидку перемогу і мріяв скоріше обійняти рідних, за якими дуже скучав на сході. Про це він завжди казав у телефонних розмовах.
Усі, хто знав Руслана, пам’ятають його як щиру, добру, розумну, спокійну людину.
-Він був трудягою, хорошим господарем. Удома тримав велике господарство, обробляв чималий город, завжди був готовий прийти на допомогу іншим. Усе встигав, хоча ще мав постійну роботу – працював на ПП «Венгер», - розповідає про героя родичка Людмила Голяновська.
П’ять років тому Руслан привів у батьківську хату молоду дружину Олену з Бубнова. Жили у любові та злагоді, з оптимізмом дивилися у майбутнє. Подружжю Голяновських лелека приніс двох чудових діточок: спочатку донечку Ангеліну, якій скоро буде 4 роки, та синочка Дмитрика – йому 26 серпня виповнився рік. Маленька дівчинка просила Бога, щоб їхній татко швидше повернувся додому, живим і здоровим…
Руслана поховали у велике свято Успіння Пресвятої Богородиці у рідному селі. Провести в останню путь бійця прийшли односельчани, небайдужі волиняни, а також побратими з військової частини. Спочатку церемонію відспівування провели біля будинку, де мешкав Руслан. Потім жалобна процесія у супроводі оркестру вирушила на кладовище.
Вічна пам’ять герою!
Принагідно родина Голяновських висловлює щиру вдячність усім небайдужим людям – знайомим і незнайомим, близьким, родичам та односельчанам за підтримку і допомогу у проведенні Руслана в останню путь.
* **
Офіційної інформації про загибель Руслана Голяновського не було до останньої миті, аж поки тіло бійця не привезли додому. Люди у Горичеві нам розповіли про приголомшливий факт. Коли сталася трагедія, рідним про це повідомили телефоном. Сказали, що тіло бійця знаходиться у морзі у Волновасі, мовляв, можете приїхати і забрати. Виконати цю місію зголосився сусід. Рідні купили труну, підготували одяг для поховання, все це завантажили в машину, яка вирушила в далекий путь – в один бік це понад тисяча двісті кілометрів.
Ризикуючи життям та спостерігаючи жахливі краєвиди у зоні АТО, наші земляки на автомобілі з волинськими номерами все ж дісталися до місця. Приміщення моргу було переповнене тілами загиблих. Більшість із них нагадували криваве місиво. Руслана впізнали завдяки тому, що вціліло його обличчя. Смертельних поранень він зазнав від численних осколків ворожої зброї, що пронизали його тіло.
Приголомшені односельці казали й таке: «Якби не було можливості самотужки організувати доставку тіла, ще невідомо, скільки часу воно б знаходилося на чужині та коли б спромоглися його привезти за державні кошти. Це на війну їх швидко забирають, живих і здорових, кращих наших синів. А назад – не поспішають». Ось такі гіркі реалії нашого сьогодення.
Мешканці сіл Зимне і Горичів також розповіли, що всі, хто зараз перебуває у зоні АТО із цих населених пунктів, ішли до війська за повістками з військкомату, однак оформлені вони як добровольці, а в документах зазначено, що знаходяться бійці не на території військових дій на сході, а на рівненському полігоні.
І ще довелося почути критику однієї із публікацій на першій сторінці нашої газети №21 від 22 травня під назвою «Чому матері та дружини мобілізованих вояків з міста і району не хочуть бачити своїх синів і чоловіків героями?». У ній ішлося про володимирську акцію протесту рідних захисників Вітчизни після трагедії під Волновахою, які вимагали негайно повернути наших хлопців додому. Завершується вона наступними словами: «Відкритим залишається питання: хто ініціював захід і зібрав жінок? Невже самі організувалися, чи, може, комусь це було вигідно?» Автор мав на увазі, що вигідно це Росії, яка мусує подібні сюжети на своєму брехливому телебаченні та використовує їх для брудної політичної пропаганди. А щодо протесту, то жінки мають рацію, адже що може бути страшніше для батьків, ніж хоронити своїх синів, для молодих жінок – втрачати коханих, а для малолітніх діток – ставати напівсиротами.
Редакція просить вибачення за неточність висловлювання у зазначеному матеріалі.

Розділ новин: 

Коментарі