Лучанка Жанна Миляшкевич представила в історичному музеї свої керамічні вироби

Публікації

У володимир-волинському музеї ім. О.Дверницького 9 липня відбулася виставка робіт із глини лучанки Жанни Миляшкевич. Ведучі заходу Богдан Янович та Ганна Доскоч підготували для гості низку запитань, а сама майстриня розповідала про справу життя із захопленням та фотографувалася з фанатами.
Її любов до ручної праці родом із дитинства. Змалечку Жанна тягла додому камінчики, щоб укладати з них цікаві композиції, потім своєї черги в руках умілиці дочекалася і глина. Жінка розповіла, що першим її виробом стала скульптурка україночки. Навчалася вона в Миргороді, можливо, звідти забрала собі той дотепний щирий настрій, у якому часто перебуває.
«Колеги кажуть: ти фарфорова душа. І я погоджуюсь», – каже Жанна, розповідаючи про свою дипломну роботу. Вона виготовила її у 1992-му році на Сумському порцеляновому заводі. «Порцеляна капризна, температура її випалу – 1200 градусів», – розповідає майстриня.
Оглядаю залу: зібралися виняткові цінителі мистецтва, вітрини заповнені мальовничими вазами, статуетками, оберегами. У центрі дійства – інтелігентна жінка Жанна: пряма постава надихає енергетикою дії. До речі, вона дуже багато говорить саме про енергетику. За її словами, люди легко відчувають вплив цього природного матеріалу, а він своєю чергою відчуває токи людської душі. Хорошу енергетику майстриня відчула і від володимирчан, і від самого музею. Жінка впевнена, що коли глина потрапляє в руки духовно сильної людини, то реагує по-особливому і швидко сохне.
Любов до роботи змушує жінку не сидіти склавши руки. У Луцьку в неї є власна майстерня, де релаксувати із глиною можуть всі охочі, правда, за попереднім записом. А починалося все з того, що Жанна Миляшкевич на фестивалі брала з собою шматочки глини, щоб проводити майстер-класи. Традиція закріпилася і до сьогодні.
Від ведучих естафету прийняв директор дитячої художньої школи Адам Михалик, який не тільки відмітив творчі ініціативи лучанки, але й розповів певні моменти з історії українського гончарства. «Це різноманіття фантазії, якого не так багато в інших видах декоративного мистецтва», – сказав він про можливості роботи із глиною. Адам Михалик відзначив, що майстриня ставиться до кераміки як до сакральної речі. «Коріння треба пам’ятати», – відповідає Жанна, маючи на увазі, що ліпкою із глини займалися ще наші предки.
У майстерні Жанни Миляшкевич творчий безлад, але жінка знає, що де лежить, а це головне. Крім того, її дочка каже, що в кабінеті мами затишніше, ніж вдома. Гончарниця розповіла, що разом з дітьми у майстерні виготовляє фігурки янголяток як обереги для воїнів АТО. Мороз йде по шкірі, коли військові зізнаються, що повісили талісман у танку. На роботах умілиці наявні символи Луцька. На черзі – Володимир-Волинський. Щоправда, для цього жінка спочатку досконало вивчить історію нашого міста.
Зустріч із Жанною не могла закінчитися без згадки про її гордість – розкішне волосся. Коса-рекордсменка тягнеться на 166 см, а жінка додає, що в розплетеному вигляді пасма ледь не торкаються п’ят. Найважче – розчісувати їх, це займає багато часу. Вона часто робить маски, бо волосся цього заслуговує. Є така прикмета: якщо коси дівчині підстриже найвищий чоловік у селі, то її коса буде найдовшою. Жанна сміється, що в дитинстві її підстриг найвищий сусід. Жінка плекає свою окрасу ось вже 28 років. Сміється, що люди надто не мудрують, запам’ятовуючи її: називають Жанна Коса чи Жанна Кераміка. Жінку це не ображає, а навіть веселить.
Науковий співробітник історичного музею Богдан Янович представив загалу вірш, присвячений Жанні Миляшкевич. Майстриня була надзвичайно розчулена. Вона зазначила, що організація виставки минула на високому рівні. «Така організація, що я приїхала, як королева. Ну де ще таке може бути? У Володимирі».
Наприкінці заходу умілиця влаштувала майстер-клас, виліпивши із глини ружу і кулон. Жанна розповідає, що під час роботи завжди читає «Отче наш», тому в її вироби мають надзвичайно позитивну енергетику.
Аліна Зай, м.Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі