Лариса Половньова – українка не у вишиванці, а в душі

“У всякого своя доля. І свій шлях широкий…” (Т.Г. Шевченко)
Кажуть, що доля людини – це щось незмінне, дане їй при народженні. Дозвольте з цим не погодитись. На мою думку, долю людини визначають обставини її життя, життєва позиція.
Моя співрозмовниця – керівник аматорського театру, мистецтвознавець Лариса Половньова. Бачу перед собою тендітну жінку. Глибокий погляд очей, приємний, ніби оксамитовий, голос заворожують, змушують бути надзвичайно уважним до її розповіді.
А це розповідь людини, якій волею обставин прийшлося відмовитися від усього, що наповнювало її життя.
Народилася Лариса Леонідівна на Донбасі, отримала дві вищі освіти. Викладала в училищі культури і мистецтв, потім – у національному університеті ім.В. Стуса, була літературним редактором  англо-українського журналу «Річ клаб». До речі, це журнал не про багатіїв, а про людей, багатих на друзів, на духовні скарби.
Протягом 34-х років вона жила у Донецьку. Сім’я, друзі, улюблена робота – все здавалося таким незмінним, таким чудовим. Удома всі розмовляли українською мовою, і це не було чимось незвичайним, адже моя співрозмовниця – «українка в душі, а не у вишиванці». І раптом все змінилося.
Трагічні події на сході України змусили її з сім’єю виїхати з рідної домівки.
-Це був квиток в один кінець, - каже Лариса Леонідівна.
Так у жовтні 2014 року на запрошення давньої знайомої Лілії Завгородньої вся сім’я опинилася у Володимирі-Волинському.
-Є такий термін «тимчасово переміщені особи». Тепер це я і моя сім’я, - констатує моя співрозмовниця. – Спочатку винаймали квартиру. Сусіди допомагали чим могли – від продуктів харчування до речей домашнього вжитку. Місцева влада теж надавала допомогу. З часом змогли викупити квартиру, в якій жили. І тепер ми повноправні жителі цього чудового древнього міста, яке прийняло нас, як рідних.
Лариса Леонідівна тут познайомилася з цікавими талановитими людьми, і у неї виникло бажання відродити театральне мистецтво у Володимирі, який став їй другою домівкою. Так з’явився аматорський театр, який починався з шести осіб, а тепер у ньому вже 32 артисти. Першою виставою був «Шкандаль у благороднім сімействі». У даний час трупа складається з чотирьох вікових груп. Готується чотири вистави. До Нового року планують показати казку для дітей «Кришталевий черевичок».
-Наші вистави безкоштовні, - продовжує розповідь пані Лариса, – адже хочеться долучити до театрального мистецтва якомога більше містян. А ще мені дуже пощастило у житті – я займалася улюбленою справою, бачила плоди своєї праці.
Мене надзвичайно вразила ця енергійна вольова жінка, яка у такій складній політичній ситуації зуміла відстояти свою життєву позицію і стати корисною людям.
Отож «у всякого своя доля. І свій шлях широкий». І обираємо цей шлях ми самі, що б там не казали.
Людмила Гарбуз, слухачка Університету ІІІ віку, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі