Їжа і її приготування з давніх часів було важливою справою у житті людини. Ще в первісні часи люди добували їжу, полюючи на диких тварин, згодом готували її на вогні, доказом цьому є стоянки первісної людини, на них знаходять рештки обпаленого дерева. А ще раніше людина вживала в їжу їстівні корінці, гриби і ягоди.
Місто Володимир було столицею Волинсько-Галицького князівства. Про його історію написано багато. А що ж вживали у їжу жителі князівства?
Галицько-Волинське князівство – могутня середньовічна держава, яка виникла у 1199 році у результаті того, що князь Роман Мстиславич об'єднав землі Волині та Галичини у єдину державу. Територія держави охоплювала землі Волині та Галичини, частково Білорусії та Польщі.
В XI–XIV століттях з вдосконаленням лицарського спорядження і введенням кількарядного захисту, вага обладунку постійно зростала від 15–16 кг до 32. Носіння такого спорядження вимагало постійних тренувань і великих енергетичних трат, що своєю чергою потребувало доброго харчування, в першу чергу білкового. Тому основою харчування військової еліти було м’ясо. Археологічні дослідження дозволяють стверджувати, що годівля тварин для забою на м’ясо не була поширеною. Коней, биків, волів, корів та кіз розводили для інших потреб, свиней тримали в селянських господарствах в незначній кількості для власних потреб, в боярських дворах їх сліди також дуже незначні.
Очевидно, що тодішні ліси та степи, наповнені звіриною, якій не загрожували екологічні катаклізми, задовольняли потреби у м’ясі, які природно відновлювалися. При цьому участь у полюванні була для лицарства прекрасним тренуванням, яким займалися всі: від рядового дружинника до самих князів. Серед княжих дворян були спеціальні служебники, які обслуговували княжі полювання: псарі, сокольники, кречетники й т. д.; стрільці ж, видається, займалися промисловим полюванням на хутрового звіра, добуваючи один з основних експортних матеріалів, монополію на торгівлю яким тримала князівська скарбниця.
У літописах згадуються сильні обіди, під час них вживали не тільки м’ясні страви, але й пили медовуху, вино, різні настоянки. Центрами виготовлення таких напоїв були монастирі.
У Галицько-Волинському князівстві їли хліб, м’ясо, рибу, овочі та фрукти, а також молочні продукти, каші, мед і напої, наявні для княжої знаті та міщан. Основу раціону становили зернові культури (пшениця, жито, просо), різноманітне м'ясо (свинина, яловичина, дичина), риба (особливо з Дністра та інших річок), овочі (капуста, цибуля, часник, морква), а також фрукти та ягоди. Додатково вживали мед, молоко, сир, яйця, а також каші та страви з борошна.
Очевидно, що при дворах князів були спеціально підготовлені люди, які займалися виготовленням їжі для знаті, а прості люди їли каші, хліб, овочі.
Богдан Янович, науковий співробітник Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького.
Коментарі