Кров людська - не водиця

Публікації

Це відоме прислів’я влучно передає ставлення нашого народу до крові як символу життя. Ще в давні билинні часи народилася мудрість про те, що кровопролиття є тяжким гріхом, який людство спокутуватиме стільки, скільки існуватиме. Древні індійські лікарі, яким вже у ту далеку епоху були відомі таємниці сучасної медицини, закликали: «Життя не доведеться рятувати, якщо його мудро оберігати».
Народна мудрість створила своєрідний образ крові, який передає сутність людини. Кому не відомі вирази «людина шляхетної крові», « гарна, як кров з молоком», « в тілі кров грає»? Ці висловлювання підкреслювали як фізичні якості людини, так і її моральні сторони.
Кровні, тобто генетичні зв’язки, відіграють велику роль у родоводах українців. Але історія подарувала нам у духовний спадок кровне братання, яке особливо було властиве козацтву. В ті часи про переливання крові ніхто не знав, але варто було воїнам врятувати один одному життя, перев’язати рану, допомогти звільнитися з полону - і вони ставали «кровними» братами, добровільно заручившись певними зобов’язаннями.
Образ крові присутній у фольклорі. Існує багато легенд і переказів, пов’язаних з кров’ю. Так, за народними повір’ями, польові маки розквітають там, де пролилося багато крові.
Існують і певні прикмети:
якщо дуже сильно злитися, може закипіти кров;
якщо на одежі засохнуть плями крові, людину переслідуватимуть нещастя;
не можна ставати ногою на пролиту кров, бо страждатимеш від хвороб.
Народна мораль засуджувала «кровні» шлюби, тобто шлюби серед близьких родичів. Особливо небажаними вважалися шлюби між 3-м, 5-м та 9 –м поколіннями. До речі, шлюби між двоюрідними та троюрідними родичами не схвалює і сучасна медицина.

Розділ новин: 

Коментарі