Конкурсант №11. Наталія Олександрівна Лісничок,  лікар загальної практики – сімейний лікар КП «Володимир-Волинський центр первинної медичної допомоги».

«Медицина – це суть і стиль мого життя»

Уродженка Буковини, спадкоємиця династії медиків, Наталія Лісничок поєднує професійні знання із глибоким розумінням життя.

Знайомство з Наталією Олександрівною Лісничок стало справжнім відкриттям, бо побачила перед собою особистість з багатим внутрішнім світом і глибоким світосприйняттям. Отож уже не дивувалася, чому наші читачі, які є пацієнтами лікарки, так наполегливо просили написати про Наталію Олександрівну. 
На мальовничій буковинській землі в місті Чернівці в 1976 році прийшла у світ Наталія Лісничок. Усі в її сім’ї – батьки і дідусь з бабусею – були лікарями. Тож Наталії не довелося довго роздумувати над вибором професії. У 1999 році закінчила Буковинську державну медичну академію і за направленням приїхала працювати у Володимир-Волинський. Хоч старовинне волинське місто вразило красою, історичними пам’ятками, затишком, та все ж довго серце кликало на рідну Буковину, згадувала вулиці Чернівців, як на посвяті у студенти слухала концерт Назарія Яремчука та Павла Дворського, відвідувала вистави прославленого Чернівецького драмтеатру. Але професійний обов’язок був на першому місці, поступово звикала до Володимира, до його людей, усіма силами боролася за їхнє здоров’я та життя. Молоду лікарку підтримували досвідчені колеги. З особливою вдячністю Наталія Олександрівна говорить про Євгенію Григорівну Федорчук та Ірину Володимирівну Білецьку, які стали для неї прикладом високих професійних та моральних якостей. 
- Будь-яка діяльність, у тому числі й лікарська, – це спосіб і стиль життя, - ділиться Наталія Олександрівна. – Люди по-різному ставляться до професійних обов’язків. Одні віддають роботі всю душу, прагнуть постійного вдосконалення, успішних результатів. Інші ставляться до обов’язків формально, для них робота – це засіб для існування, і не більше. Тому в будь-якій професії, в різних видах  діяльності є свої герої, а є сірі посередності. Невдачі підстерігають кожного, навіть того, хто досягнув високого рівня професіоналізму. Лікарі особливо це відчувають. Далеко не завжди вдається повернути людині цілковите здоров’я, а найстрашніше – втрата людини. Ви не уявляєте, як це важко, і не тільки тому, що відхід людини сприймаєш як особисту втрату. Не менш болючі й роздуми над тим, що не встиг зробити, чи все зробив, що міг, де допустив помилку, адже проблеми для того і даються, щоб робити висновки, роздумувати, аби в подальшому уникнути нещастя.
Проте професія лікаря – це передусім робота з людьми, а значить, зустріч з різними характерами, психікою. Нерідко доводиться проявляти велику витримку, закликати на допомогу всю душевну стійкість, щоб не зреагувати на примху хворого, на незаслужені претензії, на прискіпливість і навіть відверту образу. 
- Знаєте, моя бабуся, яка все життя працювала фельдшеркою, була дуже мудрою жінкою і в скрутних випадках цитувала  Пушкіна: «Хвалу и клевету приемли равнодушно». Я вважаю, що за все слід дякувати Богу, бо спілкування з людиною – це урок для нас. Прийняти докір і образу спокійно зовсім не означає виявити байдужість. Хворі люди вразливі, а тому спокій лікаря, його душевна рівновага досить часто мають не менш цілющу силу, ніж медпрепарати. 
Неповторна буковинська земля, напевно, поділилася красою і з Наталією Лісничок, бо найперше, що кинулося у вічі при зустрічі з лікаркою, це її врода. І просто інтуїтивно відчувалося, що за живим проникливим поглядом криється багатий духовний світ. Спілкування з пані Наталією стало справжнім задоволенням. Виявляється, у неї є ідеал лікаря, про якого мало хто знає. Його ім’я – Лука Кримський (Войно-Ясенецький). Цей чоловік народився в Криму, рано втратив дружину, сам виховував 4-х діток. Згодом прийняв священницький чин, став єпископом. Одночасно виявляв глибокі знання з медицини, робив такі операції, які нині не під силу знаменитим хірургам, написав власну книгу з хірургії. Але радянська влада не тільки не цінувала таких людей, а й намагалася знищити. Луку двічі висилали в концтабори, але саме завдяки його унікальним здібностям випускали. Православна церква приєднала Луку Кримського до лику святих. Ось таку історію розповіла пані Наталія. Виявляється, вона дуже любить читати, має багату власну бібліотеку. Улюблені письменники – Олесь Гончар та поляк Януш Вишневський, який переклав свій роман «Зміщення спектра» українською мовою. Ця книга видана в Україні. 
Ще на дозвіллі пані Наталія обожнює спорт, систематично відвідує  басейн.
- Дивуюся, що у Володимирі є такий чудовий спорткомплекс, а люди мало його відвідують, мало займаються на стадіоні, мало плавають в басейні. А це ж наше здоров’я. Прогулянки в лісі, в парку, заняття спортом набагато корисніші, ніж спожита філіжанка кави в барі.
Любить Наталія Олександрівна й подорожувати, відвідала Грузію, Вірменію, Білорусь, Польщу, Єгипет. Талановита лікарка і всесторонньо обдарована особистість – це і є Наталія Олександрівна Кісничок.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський