«Коли вирішується доля України, церква не може стояти осторонь, а своїми молитвами має зміцнювати дух воїнів безпосередньо в окопах»

Каже благочинний кафедрального собору Різдва Христового, помічник секретаря єпархіального управління, капелан Володимир-Волинської єпархії УПЦ КП о. Ігор Бігун, нагороджений за мужність і самовідданість Почесною грамотою обласної ради, яку йому в свято Преображення Господнього вручив владика Матфей.
Із вересня 2015 року отець Ігор в якості капелана 14-ї бригади здійснив сім ротацій (найбільше на Волині) в зону бойових дій і з наступного понеділка вирушає на передову увосьме. Нинішня Почесна грамота – не єдина відзнака благородної місії капелана. Минулого року він був нагороджений Президентом України медаллю «За гуманітарну участь в АТО».
-Коли мені задають запитання, чому я так часто їжджу на схід, я відповідаю, що дуже люблю Україну і бачу, що невіруючих в окопах немає, - зазначає отець Ігор. – До мене взиває кров моїх загиблих друзів, і я вважаю, що це аж ніяк не братовбивча війна, а напад Росії на Україну, військова агресія загарбників, які хочуть поневолити наш волелюбний народ. Я це бачив, знаю і стверджуватиму до кінця своїх днів. З благословення Святійшого ми молимося, ми єдині в своїх переконаннях, мотивуючи солдатів в окопах вистояти у цій важкій боротьбі за цілісність нашої держави. І ми бачимо, що молитви наших дідів та прадідів про незалежність досягають своєї цілі і знаходять відгук в серцях воїнів і в наші дні. Я вважаю, що коли на сході вирішується доля України, церква не може стояти осторонь цієї боротьби, а разом із солдатами має переносити всі тяготи війни. І на сьогоднішній день у нас є дуже багато позитивних зрушень як у напрямку капеланства, так і в напрямку зміцнення бойового духу наших хлопців на передовій. Бійці тепер більше усвідомлюють, чому і заради чого вони змушені нести на собі ті випробування і страждання, які випали на їхню долю. Два роки тому ми об’єдналися і заснували громадську організацію «Військові капелани Волині», головою якої обраний Михайло Бучик із Луцька, і стараємося опікуватися всіма військовими підрозділами з Волині. Тому наступного понеділка я знову відправляюся на схід, аби замінити свого колегу з Каменя-Каширського. Таким чином ми намагаємося не залишати військових без духовної підтримки, адже, коли люди постійно ходять під кулями і не знають, чи побачать знову схід сонця, така підтримка надзвичайно важлива. При цьому важливість молитви зростає в рази. І мені дуже приємно, що я завжди бажаний гість на передовій. В мене з’явилося дуже багато друзів і серед пасторів церковних громад в Авдіївці, Мар’їнці, я неодноразово бував на їхніх зібраннях, проповідував, ми дискутували. І я переконався, що там теж є дуже хороші люди, які намагаються внести свій вклад у цю святу справу.
Валентина Савчук, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі