Коли нарешті наведуть порядок з перевезенням пасажирів за маршрутом «Володимир-Волинський – Нехвороща»?

Публікації

Про пасажирські перевезення у районі багато пишуть, ще більше говорять, тільки, на жаль, ситуація на краще не міняється. Так на початку квітня у райдержадміністрації проходила велика нарада щодо оптимізації (приведення до норми) маршрутної мережі за участі всіх перевізників. І що? Зібралися, назвали цілу низку негараздів, зійшлися на думці, що треба щось із цим робити – словом, захід провели і забули. А тим часом мешканці району і далі мучаться, щодня переживаючи стреси і купу незручностей.
На підтвердження цих слів 6 травня до редакції нашої газети звернулася мешканка с.Нехвороща Олена Литвинчук і розповіла, як вона та її односельці їздять у місто та повертаються назад у село. Все це інакше як знущанням не назвеш.
-Минулого року стан пасажирських перевезень за маршрутом «Володимир-Волинський – Нехвороща» був більш-менш нормальним. Принаймні було 4 рейси на день і збої траплялися рідко. А взимку почалися проблеми. Наш перевізник АТП-10707 з невідомих причин зняв два рейси, а ті, що залишилися, обслуговуються далеко не щодня, - скаржиться наша гостя. – Пояснюють це тим, що маршрутка часто ламається. Якщо так, то невже у перевізника немає запасного автобуса? Крім того, є багато інших неприємних нюансів.
Зі слів жінки, рейс на 6.45, що здійснювався із села в місто, скоротили. У результаті тих жителів Нехворощі, які працюють чи навчаються у Володимирі, позбавили можливості вранці добиратися у місто. А ті маршрутки, що мають відправлятися з села о 8.45 і 14.30, взагалі не заїжджають у Нехворощу, а роблять кінцеву зупинку за три кілометри від населеного пункту, в чистому полі, на перехресті, від якого іде дорога на Микуличі. Отже, для селян, яким вкрай потрібно їхати у місто, кожен день розпочинається з ранкового марафону. Люди за будь-якої погоди на велосипедах крутять педалі аж до луцької траси у с.Микуличі, там свої транспортні засоби залишають у місцевих жителів і далі транзитними автобусами доїжджають до Володимира. Таким же чином повертаються додому. Але подібний «спорт» не до снаги старшим людям, отже, вони не мають можливості поїхати до міста.
Аналогічні проблеми виникають і в людей, зареєстрованих у центрі зайнятості, де потрібно вчасно відмічатися. З незручностями стикаються також містяни, які мають у селі земельні ділянки, але через відсутність нормального транспортного сполучення вони стають недосяжними.
На думку жителів Нехворощі, пов’язані ці негаразди деякою мірою з тим, що тоді ж взимку на маршруті змінився водій. Він просто не хоче заїжджати у село, а пасажирам пояснює, що це йому невигідно, мовляв, і без того маршрут до Нехворощі нерентабельний. З цієї ж причини водій відмовився працювати у вихідні.
Чому нерентабельний – пасажирам зрозуміти важко, адже маршрутки їдуть переповнені, людей завжди набито, як оселедців у банці – ні стати нормально, ні продихнути. До речі, ціна на квиток у кінцевий пункт становить 10грн., а згідно із законом «Про захист прав споживачів», людина має право вимагати за свої гроші надання лише якісних послуг. Але в даному випадку про це, на жаль, не йдеться.
-Є ще один цікавий момент, - продовжує розповідь Олена Вікторівна. – Водій гроші бере, а квитків пасажирам не видає. За таких умов хіба можна говорити про нерентабельність, коли немає достовірної звітності. Також хотілося б знати, чому маршрутка, що відправляється з Володимира о 13.30, не здійснює посадку пасажирів на території автостанції (зупиняється поряд з нею), а в касі квитків на цей рейс не продають. Люди подейкують, що даний рейс офіційно не зареєстрований.
Отже, різних «чому» набралося достатньо. Аби прояснити ситуацію, спочатку йду на автостанцію, зустрічаю маршрутку з Нехворощі. Ззовні видно, що автобус старий, іржавий. Пасажирів багато. Люди, побачивши фотокамеру, виходити не поспішають. Однією з пасажирок була жінка з Хмелівки Любов Онищук. Зрозумівши, що я кореспондент, повідомила наступне: незважаючи на те, що вона - інвалід ІІ групи по зору і відноситься до категорії пільговиків, водій взяв з неї гроші за проїзд – 5грн., хоча відповідне посвідчення старенька показала.
Попутно запитую у диспетчера автостанції Майї Юхимюк, скільки рейсів на день за маршрутом до Нехворощі. Виявляється, їх 4: на 5.50 (крім суботи і неділі) та щоденно на 7.35, 13.30 та 18.05. Але диспетчер зауважила, що надійний із них лише один – на 7.35. Також Майя Йосипівна попередила, що маршрутка на 13.30 відправляється не з автостанції, а із зупинки біля неї. Касир Таїсія Масюта підтвердила, що квитки на цей рейс у касі дійсно не продаються, а на решту рейсів автобуси подаються не завжди.
Чи буде
оптимізація?
Щоб отримати відповіді на всі поставлені вище запитання, спілкуюся з директором Володимир-Волинського ПрАТ АТП-10707 Володимиром Дячуком.
Володимир Петрович не був голослівним. Представивши відповідні документи, він зазначив, що кількість рейсів на Нехворощу не скорочували, їх було і залишається чотири. Іноді трапляється, що маршрутки не виходять в рейс. Пов’язано це з тим, що через поганий стан доріг транспорт часто виходить з ладу. Резервні автобуси в АТП є, але буває, що одночасно і вони знаходяться на ремонті.
Розвіяв Володимир Дячук і припущення, що рейс на 13.30 офіційно не зареєстрований: «Ми його змістили за погодженням з відділом освіти РДА, оскільки основне завдання другого і третього рейсів (7.35 і 13.30) – доставляти сільських дітей у школи сіл Хмелев і Хмелівка та забирати назад додому. Можна сказати, що дані рейси – це благодійність з нашого боку, адже вони, як і весь цей маршрут, – збиткові. Нам повертається лише 23% від усіх затрат на його обслуговування. Причина – ріст цін на пальне та запчастини і водночас занижені тарифи на проїзд пасажирів. Підвищувати ціни на квитки самостійно, без відповідної ухвали облдержадміністрації, наразі ми не маємо права, хоча зміни у законодавстві уже відбулися. Так постановою №240 від 25.03.2015р. Кабмін скасував державне регулювання тарифів на міжміські пасажирські перевезення, передавши такі повноваження органам місцевого самоврядування. Отже, якщо найближчим часом тарифи не будуть переглянуті, з початком літніх канікул ми будемо змушені відмовитися від обслуговування маршруту «Володимир-Волинський – Нехвороща» взагалі або зменшити кількість рейсів до трьох. Відсутність школярів нам дасть змогу це зробити. Разом з тим ми самі розуміємо, що багатьом людям немає на кого надіятись, крім нас».
Саме через збитковість Володимир Дячук дав розпорядження водію не заїжджати у с.Нехворощу та навів наступні дані. На один рейс потрібно витратити 14 кубів газу. Взимку це коштувало 218,4грн., зараз ціна трошки знизилася і становить 193,2грн. Проте тариф залишається однаковим – таким, у якому закладена вартість палива взагалі 151,2грн. Таким чином левова частка коштів залишається на АЗС.
«Ви кажете, що маршрутки переповнені, люди платять за проїзд, тож витрати повинні компенсуватися і має бути прибуток. Але наповнені автобуси тільки на ділянках маршруту в напрямку ближче до міста. Між селами ситуація зовсім інша. На кінцевому відрізку шляху в маршрутці залишається по 3 чи 4 пасажири. А перша маршрутка з міста взагалі йде порожньою: хто о 6-й ранку поїде у Нехворощу? Ось і виходить, що ми виживаємо за рахунок інших, прибуткових маршрутів». А якби добре заробляли, то й мали б змогу оновити парк, а не їздили б на старих автобусах».
Щодо квитків. Водій зобов’язаний їх видавати пасажирам. Володимир Дячук погодився, що порушення є, але якщо він не видає квитків, то це не означає, що гроші кладе собі у кишеню. За кожен рейс водій звітує по книзі обліку розрахункових операцій, куди вносяться всі дані про пасажиропотік. До того ж він має виконати план. Зі свого боку працівники АТП час від часу здійснюють інспекції, знають ситуацію і тримають її під контролем.
Стосовно пільговиків. Бабуся-інвалід не повинна була платити за проїзд, але і тут є проблема. «Якщо в автобусі буде їхати 20 людей безкоштовно, то хто за це буде платити? За день за даним маршрутом держава нам компенсує лише 75грн. Загалом по приміських маршрутах компенсують приблизно лише 24% від того, що ми витрачаємо. А на міжміських та міжобласних маршрутах взагалі немає жодних компенсацій», – констатує директор АТП.
На завершення нашої розмови Володимир Петрович зазначає, що негаразди з перевезеннями – це проблема не перевізника, не замовника, не пасажира. Це проблема недосконалої організації всього процесу в комплексі, який потребує серйозного реформування.
Міла Сергєєва, м.Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі