Дівчина просить поради у читачів, як їй краще вчинити у ситуації, що склалася.
У редакцію надійшов лист від жительки Володимира Олени, у якому вона піднімає проблему стосунків з хлопцем.
«Привіт усім! Ця історія почалася з того, що у нас в будинку почав винаймати квартиру один симпатичний хлопець зі своїм братом. Одного разу я йшла додому з важкими пакетами, а він – назустріч. Побачивши мене, відразу запропонував свою допомогу, так ми і познайомилися. Діма взяв номер мого телефону, а ввечері зателефонував і запросив на побачення. Я погодилася, бо хлопець мені сподобався.
Увечері зустрілися, і тут перший дзвіночок: він був без квітів. Ну нічого, не всі ж хлопці мені на першому побаченні квіти дарували, так що особливої уваги на це я не звернула. Діма запросив мене у парк, де ми провели цілий вечір. Все було чудово – він веселий, розумний, галантний. Так ми почали зустрічатися. Влітку під час побачень ми то по місту гуляли, то у тому ж парку. Минуло два місяці, а квітів так і не було. Мені вже перед подругами соромно стало. Вони запитують, де ми були, що він подарував. А що я можу сказати? Натомість одна розповідає, що хлопець їй каблучку золоту презентував, а інша, що коханий оплатив три місяці у крутому фітнес-клубі. Але я не переймалася, думала, все попереду. Головне, що ми разом, мені з ним дуже добре, я встигла у нього закохатися. Мені дуже подобалася його поведінка: щоранку він замість будильника дзвонив мені і казав: «Ластівко, доброго ранку, прокидайся, цілую!» А ввечері так само бажав доброї ночі. І так щодня, ніколи не забував про ці свої ритуали. Було багато інших приємних дрібниць, які б сподобалися будь-якій дівчині. Разом з тим він так і жодного разу нічого мені не купив.
А ось кілька днів тому була похмура погода, вітер, холодно, дощик починав накрапати – по парку не погуляєш і вдома не посидиш: я живу з батьками, а у нього – брат. Я йому натякнула, мовляв, треба в якусь кафешку зайти погрітися, і запропонувала один варіант, але він його не прийняв і повів мене у зовсім інше місце. Через годинку підійшли до бару, сіли. Нам дали меню. Він зробив собі замовлення, передав мені, я замовила собі. Посиділи, класно відпочили, все було супер до того моменту, поки ми не попросили рахунок. Він взяв, порахував своє замовлення, дістав гроші, заплатив і передав мені. Я ледь не провалилася від сорому, але мовчки розрахувалася, і ми вийшли. Настрою – ніякого, я була зла і ображена. Це ж треба, уперше з хлопцем у кафешці побувала і сама оплачувала рахунок! Це нормально? Жах. На виході Діма хотів мене обійняти, але я сказала, що викличу таксі і поїду додому. Він запитав, чому. А я зіслалася на головний біль. Він пожалкував, бо мав намір ще прогулятися. Я б теж була не проти, але після такого шоку з ним нікуди йти не хотілося. Викликала таксі, сіли, доїхали до будинку. Ну, думаю, хоч таксі оплатить, але де там! Він вийшов, а розплачувалася я. Немає слів! Такого я не чекала. Він мене провів до квартири, хотів обійняти, поцілувати, я його відштовхнула. Він запитав, що сталося, чому така зла? І тут мене прорвало, все йому згадала: і квіточки, які він жодного разу не подарував, і кафешку, і таксі. Він виправдовувався, казав, що в барі за себе заплатив, а мого замовлення не їв. І таксі я ж викликала, він прогулятися хотів…
Після цього я зірвалася, дуже накричала на нього, висловила все, що накипіло. Зранку прокидаюся і відчуваю, щось не так – він не подзвонив. Ну, думаю, ще зателефонує, вибачиться або з букетом прийде. Не подзвонив і не прийшов, а ввечері не побажав доброї ночі. Уже четвертий день не дзвонить, напевно, дуже образився на мене. А я так скучила за його ранковим «ластівко», мені його дуже не вистачає. Пишу зі сльозами на очах. Може, даремно накричала на нього? Він нічого поганого мені не зробив, нічим не образив. Ну, крім історії з кафешкою.
Що мені робити? Чи були у вас схожі випадки, і як чинили ви? Мені погано, допоможіть порадою».
Ось такий лист. Якщо ви маєте що сказати Олені, пишіть, телефонуйте, надсилайте листи електронною поштою. Кращі поради опублікуємо.
Анна Коваль, м. Володимир-Волинський
Коментарі