У кожного своя історія кохання. Роман з Анастасією познайомились ще задовго до того, як почали зустрічатися. Дівчині було 14, йому – 16. Вони ходили на одну секцію з вільної боротьби. Дівчат не було, тому Насті доводилося завжди боротися з хлопцями, у тому числі і з Ромчиком. «У парі завжди одне одного клали на лопатки, частіше він мене, звичайно, - сміється дівчина. - Так ми й познайомилися. Протягом 6 років разом займалися вільною боротьбою (між іншим, я - КМС з боротьби), але нічого між нами не було, окрім підліткових залицянь. Тим більше, що я хотіла звести його зі своєю найкращою подругою. Потім я поїхала в Київ навчатися. Ми не бачились і не підтримували ніяких зв’язків. Напередодні Нового 2014 року я написала у соціальній мережі Роману. Він запросив мене у кіно. Згодом ми пішли на фільм «Кохання у великому місті». З нами був друг Роми, тобто це не було побаченням. Через два тижні мені захотілося на дискотеку, але подруги не підтримали мене. Тоді ж я напросилася в компанію Роми в ТКЦ «Княгині Ольги». Вони в той вечір святкували день народження друзів. Хлопець привітно мене зустрів і подав руку. Була «Вечірка поцілунків». Як тільки ми мали сідати за столик, оголосили конкурс, і ми вдвох одразу пішли взяти участь у ньому. Окрім поцілунків, учасники для своїх партнерш ще й стриптиз танцювали. Ми отримали перемогу у конкурсі, призом була пляшка шампанського. Емоцій та сміху було вдосталь. Через деякий час ми вийшли в парк на прогулянку, так усе й закрутилося. Мої зимові канікули підійшли до кінця, я поїхала на навчання. Ми з Романом годинами говорили по телефону, дізнавались одне про одного більше, обмінювалися фотографіями. Я навіть одного разу відеопривітання на його день народження надіслала. Хоч і на відстані, але це було цікаво… Ромчик підтримував мене, коли я захищала диплом, а вчитися залишалося трохи більше року. Я була поруч у воєнні будні. Коли були разом, то любили влаштовувати романтичні вечори на даху багатоповерхівки, дивитися фільми на усіх лавочках міста. А ще у нас є спільне захоплення – риболовля. Я закінчила навчання, влаштувалася на роботу. Минуло майже два роки від початку наших зустрічей, як Ромчик у романтичній обстановці, стоячи на коліні, зробив мені пропозицію стати його дружиною. Я кілька днів подумала, бо трішки це все мене шокувало, тоді погодилася. Дуже хотілось підготуватися до весілля креативно і оригінально, але робота забирала весь вільний час. Ми самостійно підготували танець, презентацію з фотографіями нашого життя. Я власноруч зробила декор у кольорі.
І ось настав цей день! Усе відбувалося за українськими традиціями, весело, святково. Погода була ідеальна. Викуп, ЗАГС, а далі вінчання. Останнє було найемоційнішим та найбільше запам’яталося. Багато приємних слів, усміхнених облич близьких та відчуття любові і піднесення! Танець у пелюстках квітів усім сподобався, а нам приніс вибух почуттів. Для нареченого дуже веселою була фотосесія із продуманим сценарієм. Чоловік подруги заспівав для нас дві пісні. Під кінець весілля була молодіжна вечірка. Усі танцювали і веселились!»- розповідає Анастасія Рябчук.
Юлія Оберук, м.Володимир-Волинський
Коментарі