У п’ятницю 10 лютого на волинських сайтах з’явилася інформація про вирок Луцького міжрайонного суду стосовно мешканки обласного центру, яку обвинувачували в торгівлі людьми у складі злочинного угрупування. Четверо волинян вербували людей, яких упродовж двох років змушували працювати на полігоні твердих відходів у Нововолинську. Завербовані сортували сміття: скло, папір, метал, одяг. Їм не дозволяли спілкуватися навіть один з одним, не те що звертатися до правоохоронців. Коли ж комусь із цих рабів вдавалося втекти, його затримували і доставляли назад. Усі відсортовані речі зловмисники реалізовували, а кошти розподіляли між собою. Зрештою банду викрили й відкрили кримінальне провадження за статтею «Торгівля людьми чи інша незаконна угода щодо людини».
Однією із затриманих була лучанка, яка повинна була слідкувати за тим, аби завербовані ні з ким не спілкувалися і не втікали з полігону. Вона й постала перед судом. Під час слідства жінка визнала свою провину, що й підтвердила в суді. Тож її засуджено до 5-ти років в’язниці, але звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку у зв‘язку з вагітністю і пологами до досягнення дитиною 7-річного віку.
Після кількох дзвінків у міські та обласні правоохоронні структури вдалося з’ясувати: ймовірно, ідеться про події п’ятирічної давності, які відбувалися у Нововолинську в лютому 2012 року. Принаймні, ніхто з опитаних представників закону, міської влади та керівництва ВУКГ про нових рабів нічого не знає.
Нагадаємо, як це відбувалося. Пообіцявши уродженцям Закарпаття і вихідцеві з Луганщини роботу на цегельні, циганське подружжя та їхній 25-річний син привезли їх на сміттєзвалище, відібравши документи і цінні речі, змушували за 100 грамів горілки, миску юшки та цигарки від світанку до ночі тяжко працювати на полігоні твердих побутових відходів. Рабів (шістьох чоловіків та двох жінок) вони два роки утримували в нелюдських умовах на околиці Нововолинська у старій, обшарпаній і напіврозваленій хаті без вікон і підлоги, що мало чим відрізнялася від невільницького бараку, який доводилося бачити в одній із бразильських «мильних опер». І ніхто з тодішнього керівництва ВУКГ, ні представники влади й правоохоронних структур про це, як з’ясувалося, «ні сном, ні духом». Невідомо, скільки б ще тривала ця рабовласницька одіссея ХХІ-го століття, якби не випадковість: у хижі, де мешкали найманці, сталася пожежа. У ній сильно постраждав 20-річний хлопець, тож довелося викликати вогнеборців, «швидку» та міліцію. Після того, як вогонь загасили, а юнакові та його друзям по нещастю надали необхідну першу медичну допомогу місцеві лікарі, потерпілого з опіками відправили до Луцька. От тоді працівники відділу боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми обласного УМВС почали розплутувати цю приголомшливу і дику історію, відголос про яку докотився аж до столиці. І тепер от фінал: жінку, яка наглядала за рабами, засудили умовно, а про організаторів злочинного угрупування взагалі нічого не відомо.
Ксеня Лучко, м. Нововолинськ
Коментарі