». Їхні розумові здібності випереджають біологічний вік. Вони завжди ідуть на декілька кроків попереду своїх ровесників, чим привертають увагу оточуючих, викликають захоплення. Часом їх не розуміють, а часто – просто заздрять, бо не кожному у житті дано отримати величезний обсяг знань та результативно застосувати його на практиці. Саме з цієї причини обдарованим особистостям буває складно адаптуватися серед оточення, але вони не звертають уваги на труднощі та впевнено рухаються тільки вперед. Людство завдячує їм за неоціненні внески у розвиток цивілізації і технічний прогрес, що полегшує життя і робить його значно цікавішим.
Обдарованість зазвичай проявляється дуже рано. Сашкові не було і трьох років, як він навчився швидко читати. Рушійною силою до пізнання нового була природна допитливість, а не настанови дорослих.
– Батьки не застосовували по відношенню до мене якихось особливих методів виховання, ніколи ні до чого не примушували, хоча приділяли мені стільки часу, скільки було потрібно, – розповідає Олександр. – А незвичайним, мабуть, було те, що від народження спілкувалися зі мною одразу трьома мовами – українською, російською та англійською. Мій батько, будучи військовим пенсіонером, ночами вивчав іноземну мову, щоб потім своїми знаннями ділитися зі мною.
Юнак каже, що в дитинстві він менше часу перебував у товаристві однолітків, ніж інші діти. Натомість багато часу приділяв тим заняттям, які найбільше цікавили, не зосереджуючись тривалий час на чомусь одному. Наприклад, уже в дошкільному віці захоплювався науково-пізнавальною літературою, із неменшим інтересом читав художні твори на найрізноманітнішу тематику, любив бувати у нових місцях, дивився фільми, телепередачі, пробував щось робити своїми руками.
Перший раз у перший клас хлопчина пішов у ЗОШ №2, де викладала образотворче мистецтво його мама. Те, що розповідала вчителька на уроках, Сашко давно знав, тому, не втрачаючи час даремно, самостійно засвоював програму наступних класів. Уже до кінця першої чверті здав екстерном програму початкової школи і був переведений одразу у п’ятий клас. Але семирічний хлопчик не дуже затишно почувався серед значно старших однокласників. Вони постійно глузували з нього, адже бачили, що він їх упевнено випереджає.
Через два роки навчання обдарованому учню стало тісно у рамках програми звичайної школи. Підтвердивши високий рівень своєї підготовки на вступних іспитах у Володимир-Волинську гімназію, Сашко був зарахований у гуманітарний клас навчального закладу з поглибленим вивченням англійської мови. Але це не заважало йому проявити себе у технічних дисциплінах і навіть займатися науковою роботою у цьому напрямку. В одинадцятому класі хлопець розробив алгоритм шифрування інформації та успішно захистив свій винахід у Києві. Це не залишилося непоміченим у наукових колах, і Олександру запропонували продовжити навчання у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», де даною тематикою займається кафедра математичних методів захисту інформації. Юнаку було лише 14 , коли він закінчив гімназію і став студентом факультету «Фізико–технічний інститут» цього престижного вишу. А цьогоріч, після шести років навчання, юнак захистив ступінь магістра і був запрошений в аспірантуру КПІ, де продовжуватиме навчання з листопада.
«Я не довіряю тому,
чого не розумію»
З Олександром цікаво спілкуватися, адже він має власний чіткий погляд на всі аспекти життя. Отже, ділюся нашим діалогом:
– Які твої подальші плани: викладацька діяльність чи наукова робота?
– Остаточно визначуся після навчання в аспірантурі, де в будь-якому разі спробую себе у ролі викладача, також хочу працювати в області прикладної математики. Я ніколи не будую далекоглядних планів, адже нічого неможливо передбачити на далеку перспективу, особливо зараз.
– А як же мета всього життя, що для багатьох людей є стимулом і рушійною силою для досягнень?
– Ставити перед собою якусь глобальну ціль не поспішаю, бо її досягнення може перетворитися на тортури. Водночас нічого не роблю спонтанно, обдумую кожен крок, прораховую наслідки. Тому ніколи не чинив такого, про що б доводилося шкодувати. Спочатку мріяв отримати ступінь магістра, наступний крок – закінчити аспірантуру. Найраціональнішим вважаю визначати наступну мету наприкінці досягнення попередньої, тобто будувати своє майбутнє поетапно. На мою думку, це найкращий варіант.
– Як ти оцінюєш рівень власної інтуїції та чи керуєшся нею у житті?
– Навряд чи можливо оцінювати рівень інтуїції – вона або є у людини, або взагалі немає. Я ніколи не керуюсь підсвідомим чуттям, але в якійсь мірі враховую його при прийнятті рішень. Хоча інтуїція – річ корисна, на мою думку, передусім треба брати до уваги причинно-наслідкові зв’язки. Тобто добре усвідомлювати, навіщо це потрібно і якою буде практична користь.
– Твоя перша наукова робота пов’язана з інформаційними технологіями. Чому обрав саме цю тематику?
– Інформація багато чого варта у житті. Просто треба вміти її отримати, обробити і зрозуміти. Це і зброя, якою можна захистити країну, і потужний засіб зробити її сильною та успішною.
– У тебе багато друзів?
– Важко відповісти на це запитання, бо я не зовсім добре уявляю, що вкладати у поняття «друг». А чого я до кінця не розумію, тому не довіряю. Тож завжди хочу пізнати якомога більше.
– Наскільки добре ти розбираєшся в людях?
– Все залежить від конкретної людини. Когось можна розкусити за декілька хвилин, а для когось може знадобитися й декілька років. В кожному випадку потрібно зв’язати наслідки дій людини з причинами, але іноді ці зв’язки бувають непередбачуваними або дуже заплутаними.
– Якою має бути ідеальна дівчина, котра зможе претендувати на роль твоєї другої половинки?
–Портрет ідеальної дівчини я не малював, бо ще не зустрів своє кохання. А забивати голову романтичними фантазіями якось не хочеться. Вважаю, що все приходить у свій час, коли розумієш: це – твоє. Отже, не варто випереджати події.
– Якому відпочинку надаєш перевагу? Чи маєш захоплення, як то музика, танці, кулінарія або щось інше? Чи вважаєш себе самостійним у побуті?
– Характер відпочинку залежить від настрою та можливостей. Я не ходжу на дискотеки, бо не люблю великих гучних компаній і штовханини. Надаю перевагу дозвіллю у спокійній і культурній обстановці. Цікавлюся всім, але конкретних захоплень не маю, тому не можу виділити щось окремо. На музичних інструментах не граю, але музику люблю. Маю деякі танцювальні навички, бо в дитинстві відвідував гурток спортивного танцю. Під час навчання в університеті жив у гуртожитку, тож навчився куховарити. Для мене не проблема зварити суп чи борщ. Другі страви готувати цікавіше: беру в Інтернеті список інгредієнтів і починаю «креативнічати», бо все робити по інструкції – нудно й нецікаво. Якось вдома двічі випікав тортики, виходили вони смачними і навіть гарними. Одного разу під настрій зробив невеличкий сувенір з ниток. А якщо буде треба, то зумію і цвях забити, і цеглу покласти, і виконати будь-яку хатню роботу.
– І на завершення, що б ти хотів побажати своїм одноліткам, адже в молоді роки люди роблять найбільше помилок?
– Раджу не здаватися у важких обставинах, а старатися проходити їх з мінімальними втратами, завжди продумувати кожний свій вчинок і пробувати себе у різних сферах діяльності, не зациклюючись на чомусь одному.
Міла Сергєєва, м. Володимир-Волинський
Коментарі