Художник Іван Кечма – справжній козак і у творчості, і в житті

Іван Михайлович Кечма – самобутній художник, який відноситься до когорти тих володимирських митців, чия творчість уже не один рік захоплює мешканців нашого міста, але, на жаль, мало відома в Україні. Я вперше побачила цього чоловіка на початку 2000-х років, коли він виставляв частину своїх робіт на міській площі. Перехожі зупинялися, дивилися, милувалися його картинами, прицінювалися і купували. А познайомилися ми ближче, коли я стала постійною відвідувачкою не лише різноманітних мистецьких заходів, а й територіального центру, що об’єднує людей старшого віку і організовує творчі виставки та зустрічі з цікавими особистостями.
Ось і нещодавно художник завітав до терцентру, зустрівся із слухачами Університету ІІІ віку, показав свої роботи та розповів про творчість.
Іван Кечма народився 1949 року в селі Красностав. Батьки його родом з Львівщини, але ще за Польщі, до 1939 року, родина по матері переїхала на Волинь, придбавши тут землю. Згодом сім’я переїхала до Володимира. Іван навчався у Льотничівській школі, а батьки працювали на цегельному заводі. Змалку під час канікул Іванкові доводилося підробляти на цегельні, бо хотілося, як і всім дітям, гарно вдягнутися та вдосталь поїсти.
Доля кидала юного волинянина по далеких куточках Радянського Союзу. Освоював цілину, працював на Кубані та в Грузії, на Миколаївщині та Дніпропетровщині. Закидало життя і в Комі. Працював у пожежній охороні, у лісгоспі та сільгосптехніці. Закінчивши школу прапорщиків, 10 років віддав військовій службі. Через хворобу, що дала ускладнення на ноги, отримав інвалідність, але не занепав духом і продовжує творити.
Іван Михайлович одружений, має 4-х дітей, 10 онуків і правнука. Є заради кого трудитися та не втрачати віри в себе. Все творче життя його підтримують рідні. І сам не знає, в кого вдався. У п’ять років взяв у руки олівець і став малювати. У школі випускав стінгазети, створював портрети однокласників та друзів, а згодом зацікавився різьбленням. Серед його доробок багато шкатулок, оправ для годинників, предметів домашнього вжитку, різьблених меблів. У 90-ті, коли було важко виживати, змушений був продавати свої вироби. Але минув час, він усе закинув та переключився на живопис.
У його доробку переважають пейзажі, мисливська та рибальська тематика. Коли служив на Уралі, замальовував гарні волзькі краєвиди, дуже схожі на волинські. Серед багатьох картин є такі, що особливо дорогі серцю. На одній із них зображені лосі, що відбиваються від зграї мисливських собак. Каже, що бачив таке на полюванні. А ось на полотні «Мисливці на привалі» зобразив себе та художників Юрія Донських і нині покійного Леонтія Татарчука. Тільки замість рушниць у них в руках приладдя для малювання.
Іван Кечма, автор майже 20-ти картин про мисливство, десять років тому за порадою Леонтія Татарчука захопився козацькою тематикою і з 2007 року вдихає козацький дух у свої образи. Каже, що ця тема сьогодні актуальна і надихає на подвижництво. Сюжети для картин бере з української літератури, читаючи твори класиків та уявляючи події. Також постійним джерелом натхнення є народні пісні. У наших предків є чого повчитися: патріотизму, боротьби за рідну землю, мову, свободу, незалежність. Козацьких картин має двадцять дві і дві продав. До кожної підбирає назву і пише вірш. Серед них дорогі його серцю «Біля шинку», де козаки розважаються, смакуючи медовухою; «Вірний джура», тобто ординарець, охоронець; «Біля водопою» – козак з дівчиною напоюють коня; «Біля тину» – дівчина виряджає коханого до козацького війська. Картини «Підглядає», «Бандурист», «Козаки гуляють», «Бій з татарами», «На Січ», «Гінець», «Благословення матері», «На відпочинку», «Запорожці пишуть лист турецькому султану» та інші – емоційні, змістовні, насичені барвами. На одну роботу Іван Кечма може витратити місяць, три, а то й більше – все залежить від натхнення, задуму. Над кожною ніби стоїть ангел-охоронець і не дає художнику схибити. Він чаклує, підправляє і жодного разу не допустив, щоб картина залишилась незавершеною. Зараз художник працює над картиною «Смерть Ізмаїла-паші».
Пензлю майстра-самородка належить майже сотня картин. Частина з них у приватних колекціях Польщі, Чехії, Німеччини, Канади. Іван Кечма свої роботи зберігає вдома, бо немає у нашому місті великих залів, де б могли проходити постійні виставки. Разом з тим він неодноразово виставляв картини у терцентрі, у мистецькій галереї КМЦ та в історичному музеї. У Луцьку роботи художника можна побачити у Палаці культури та в бібліотеці №10. Також його роботами милуються у Ковелі, Любомлі, Києві.
Івана Михайловича можна бачити на «Володимирському узвозі» у День міста та на пленерах художників.
Декілька років тому, готуючись до чергової виставки, художник навіть змінив власний імідж. Із довгим чубом, що називають оселедцем, та у вишиванці він виглядає справжнім козаком. І з плином часу цей образ майже не змінився.
Ми пишаємося тим, що в нашому місті є люди, які вміють творити не тільки для себе, а й для численних поціновувачів мистецтва.
Антоніна Солодуха, слухач Університету ІІІ віку, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі