Хто винен у тому, що сміття скоро поглине нас?

Публікації

Сніжної зими все це «добро» надійно ховається під білою ковдрою, але цьогорічна зима виявилася скупою на сніг, тож гори непотребу повсюди нагадують нам, які ми господарі будинку, вулиці, села, міста…
Тема засмічення довкілля не нова. Варто лише зупинитися на будь-якій дорозі та зробити крок узбіччям (тим більше придорожньою лісосмугою), як з обох боків нас зустрічають купи й купки битого скла, пластику, гілляччя, бляшанок, паперу і т.д. Поблизу населених пунктів, кладовищ, гаражних масивів око «радують» величезні, інколи два-три квадратні кілометри, стихійні звалища, куди люди викидають усе, що їм уже не потрібне. Причому роблять це серед білого дня, нікого не соромлячись. І нікому немає до цього діла. А що робиться біля сміттєвих баків у наших містах? І скільки б разів про це не писали, скільки б не говорили, на жаль, нічого не змінюється. Сусід киває на сусіда, хтось звинувачує комунальні служби, мовляв, не прибирають, а про те, що почати треба з себе, ми чомусь забуваємо. Правда, останніми роками дорожні служби почали один-два рази на рік прибирати узбіччя. Та очистити лісосмуги їм не під силу. І, як насмішка над реаліями життя, по всій країні з’явилися придорожні щити «Спасибі за чисті узбіччя». А водії та пасажири як смітили, так і продовжують смітити. Тож кому спасибі, і за що?..
Мимоволі складається враження, ніби громадяни України діють умисно і їхня мета саме в тому й полягає, щоб перетворити всю територію своєї держави на суцільний смітник. Принести чи привезти на природу об’ємні упаковки з продуктами – це ми запросто, а от забрати з собою відходи, щоб викинути потім у сміттєвий контейнер, нам чомусь не до снаги. Не відстають від городян і селяни: в кожному селі по кілька несанкціонованих сміттєзвалищ, не кажучи вже про узбіччя і пустирі. То це так хлібороби люблять землю, так вони її, годувальницю, «плекають»?
А, може, я помиляюся, й усі ті купи зі сміттям – це місця для модної нині люстрації поки що не люстрованих посадовців різних рангів, які майже нічого не роблять, щоб захистити природу на своїх територіях?
Про одне з таких звалищ, яке на два-три гектари розкинулося на місці колишнього тваринного комплексу на дігтівській горі, розповіла наша читачка Галина Вікторівна, яка зателефонувала в редакцію.
-Я мешкаю у Нововолинську. В четвер, 26 березня, їхала у справах до Володимира-Волинського. А оскільки на зупинці в районі с.Дігтів шахтарі перекрили дорогу, то утворився великий затор. Щоб не гаяти часу, водій нашого буса звернув на ґрунтову дорогу і поїхав в об’їзд. Коли піднялися на гору, я була просто шокована – з обох боків дороги накидані купи всякого непотребу, у той час як всередині цього звалища зяє пустотою величезна глибока яма. Стало якось не по собі й дуже соромно за своїх співвітчизників, які так нехтують тим, що їм дав Господь, - розповіла жінка. – Не розумію, куди дивиться місцева влада? Якщо ми вже так прагнемо у Європу, то чому б нам не запровадити в себе і європейський порядок? Наприклад, як у тій же Німеччині, де кинутий на землю папірець чи недопалок обходиться німцеві у 20 євро.
-Якщо будете писати, то напишіть, що сміття сюди викидають не лише жителі нашого села, а також привозять із міста, - опустивши очі, зніяковіло зауважила дігтівчанка, яку я зустріла на стежці поблизу звалища.
-Ми вже уклали угоду з підприємцем із села Суходоли, в якого є трактор, тож до великодніх свят це звалище буде ліквідовано, - запевнив сільський голова Зарічанської сільської ради, до якої належить село Дігтів, Ігор Пальонка. – Накладати штрафи за забруднення навколишнього середовища, звичайно, можна, але ж біля кожного села міліціонера не поставиш…
Зрозуміло, що будь-якій владі не під силу побороти це ганебне явище, адже грошей на прибирання довкілля з місцевих бюджетів виділяється зовсім мало, але хоч якісь зусилля в цьому напрямку посадовці природоохоронних органів мали б зробити. Тим більше, що відповідні законодавчі норми у нас є. Так, згідно зі статтею 52 Кодексу України про адмінправопорушення, за забруднення будь-якого виду земель, у тому числі побутовими відходами, на громадян може бути накладено штраф від 340 до 1360грн., на посадових осіб – від 850 до 1700грн., за скидання сміття на узбіччях і у придорожніх лісосмугах - від 17 до 51грн. (ст. 141 КпАП).
Але чи багато ми знаємо випадків застосування цих санкцій? Перераховані вище статті Кодексу – «мертві» й існують лише на папері, про що свідчить вкрита шаром сміття територія всієї України. З огляду на ситуацію, яка склалася на сьогодні у вищих ешелонах української влади, у наших чиновників зараз зовсім інші турботи – утриматися якнайдовше у своїх тепленьких кріслах. Їм тепер зовсім не до норм природоохоронного законодавства, яке давно потребує удосконалення і запровадження жорсткіших санкцій. Хоча на перших порах, аби навести елементарний порядок і захистити природу від подальшого знищення, досить і діючих норм закону. Чому б, наприклад, не позбавляти водійських посвідчень або навіть не забирати автотранспорт у водіїв, які звалюють сміття в недозволених місцях? Хороший виховний ефект мали б і громадські роботи (ст. 30-1 КпАП) – кілька вихідних днів на примусовому прибиранні сміття. Можливо, тоді українці зрозуміли б, що природа у нас одна. І якщо ми про неї не подбаємо, сміття скоро поглине не лише дороги, поля, водойми та ліси, а й нас самих.
Ксеня Лучко, м.Нововолинськ – Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі