Згідно з моральними нормами, на анонімні листи прийнято не відповідати. Чесні люди навіть у вирішенні конфліктів обирають відкритий шлях. Але у журналістів своя специфіка роботи, тому кожне звернення до редакції, навіть анонімне, є сигналом, на який потрібно відповісти. Редакція нашого видання отримала листа, підписаного батьками і деякими вчителями Селецької ЗОШ (без прізвищ, звичайно), в якому вони звинувачують директора навчального закладу Віру Мазур у грубому перевищенні службового становища. Перш за все хочеться сказати, що автор, який виступає від імені селецьких батьків, явно не з цього населеного пункту. Інакше б він взяв до уваги той факт, що в редакції «Міста вечірнього» працює людина, яка не тільки є жителькою Сельця, а понад 20 років працювала вчителем і заступником директора місцевої школи. Проте закрадається й інша думка. Можливо, анонім і робить ставку на те, що згаданий кореспондент скористається нагодою і, зважаючи на певні причини, розгромить на сторінках видання і директора, і весь колектив. У такому разі автор листа прорахувався. Об’єктивно і справедливо висвітлити те, що мені самій відомо і що вдалося дізнатися, – питання честі.
Передусім хто ж така Віра Миколаївна Мазур? Народилася вона у 1975 році в селі Стенжаричі у простій селянській родині. Із самого дитинства мріяла стати вчителем. Але, отримавши атестат, почала працювати педагогом-організатором у Зорянській школі, а згодом вчителем математики. Вищу освіту здобувала самотужки і заочно на математичному факультеті Волинського університету. Так склалося, що у 1996 році Віра Дубина стала вчителем математики в Селецькій школі. Діти відразу потягнулися до неї, загорілися її ентузіазмом і творчим запалом, який сколихнув дещо рутинну буденщину школи. Тут, у Сельці, Віра познайомилась з Юрієм Мазуром. Вони створили дуже хорошу сім’ю, дали життя двом синам. А ще мали постійну моральну підтримку мудрих свекрів – Надії Милентіївни та Євгена Федоровича. Родина Мазурів надзвичайно трудолюбива. В цій сім’ї жодна хвилина не витрачається марно. Та Віра на все знаходила час: і на роботу, і на сімейні справи, і на подружню та материнську любов. Талановитий творчий вчитель нагороджена численними грамотами районного та обласного відділів освіти, Почесною грамотою обласної держадміністрації, керівник школи розвитку професійної майстерності вчителів математики і фізики Володимир-Волинського районного відділу освіти.
Працюючи поряд з Вірою Миколаївною не один рік, я швидко збагнула, що саме вона в перспективі обійме посаду директора школи. Кращої кандидатури я не бачила. Енергійна, відповідальна, зважена, а головне – принципова, Віра Мазур уособлювала в собі кращі риси сучасного керівника навчального закладу. При всій моїй повазі до попереднього директора школи Миколи Бігуна, зазначу, що він був безпринципною людиною. Його легко було переконати, і він надто швидко змінював свою думку. Отож, автор анонімного листа помиляється, стверджуючи, що в особі Віри Мазур школа отримала гіршого керівника. Педагогу властивий вражаючий контакт з дітьми. Вона залюбки працює разом з вихованцями на суботниках із благоустрою шкільної території, танцює і співає на шкільних святах, ініціює і проводить екскурсії, разом з учнями відвідала всі історичні куточки Волині, побували у Львові, Колодяжному. Минулого року Віра Миколаївна особисто супроводжувала на відпочинок доньку воїна АТО Анастасію Грубесюк. Отож, за директором школи – весь педагогічний колектив.
-Після того, як я закінчила школу, все тут дуже змінилося у кращий бік. І це, на мою думку, заслуга директора школи Віри Мазур, - каже випускниця школи, а нині вчитель Лілія Дмитрук.
Вчитель географії Дмитро Гукало висловився лаконічно: «Працюю у школі достатню кількість років. Анонім із хворою уявою».
-Людина заздрить теперішньому директору і колективу школи, що робота в цілому нічим не гірша, як була при Миколі Бігуну, а швидше навпаки. Некоректні свідчення про життя у школі говорять про те, що людина ніколи не буває в цьому закладі і не знає, чим живе школа, – переконана Віталія Литвинчук.
Анонімні батьки звинувачують Віру Миколаївну в тому, що вона отримала посаду завдяки впливовій родичці. Що ж, Надія Милентіївна Мазур дійсно доводиться рідною сестрою Тамарі Милентіївні Поліщук, але ж родичів не вибирають. Нехай кине у мене каменем той, хто хоч раз у житті не скористався допомогою родичів, друзів, знайомих. Але у даному випадку освітянське керівництво, призначаючи Віру Мазур на посаду директора, керувалося її здібностями і авторитетом в колективі, а не родинними зв’язками.
Та найбільшим звинуваченням на адресу директора є те, що у школі навчальний процес майже підмінений постійними пиятиками. «На Новий рік так гуляли, що аж все село гуло!» - обурюється автор. О, якщо село гуде, чути дуже далеко, але я чомусь про таку гулянку дізналася лише з листа. І сусіди, як ближні, так і дальні, нічого не чули. Зрештою, вчителі теж люди. І ніхто не в праві заборонити їм відпочити, відзначити свято чи привітати колегу в позаурочний час. До того ж із перевірених джерел мені стало відомо, що з початку воєнних дій в Україні Віра Мазур звела до мінімуму всі розважальні заходи у школі. Отож, обвинувачення автора листа обурили колектив.
-У нас ніколи не було розмежування між учителями й іншими працівниками школи, тому й у дні народження, весілля вітали своїх колег, як усі нормальні люди, а ті, у свою чергу, могли пригостити келихом шампанського, тортом. Чому ж тепер це стало криміналом? Про які постійні пиятики та ще й під час уроків може йти мова? Жоден вчитель, який себе поважає, цього не допустить! – каже педагог із 37-річним стажем Раїса Матвіюк.
Не мовчать батьки, бо ж анонім підло використав і їх.
Тетяна Кіквідзе (голова батьківського комітету):
-Я шокована. Як можна все перекрутити і водночас писати таку брехню? Чому не згадати, що за час керування Віри Мазур відкрито внутрішній туалет, замінено всі вікна у школі та половина у їдальні, викладено плиткою вестибюль школи, зроблено євроремонт у семи кабінетах, викладено бруківкою центральну обмостку школи, придбано ноутбук, облаштовано світлицю і багато іншого. Власну антипатію до людини треба висловлювати поза межами школи.
-На День вчителя і на 8 Березня школа закрилася відразу після урочистої частини. А новорічне свято тривало до 19 години, де педагоги, працівники культури для учнів проводили інтелектуальні конкурси, водили хороводи. Інформація у листі – повний абсурд і неправда, - стверджує Олена Кашубська.
Неправдою виявилося і те, що Віра Мазур «вигнала» зі школи вчителів-пенсіонерів. Євгенія Литвинчук, Зінаїда Милисюк, Галина Фейдак, Галина Кондратюк, Галина Комаровських одноголосно підтверджують, що до вчителів пенсійного віку Віра Миколаївна завжди виявляла повагу і турботу, давала їм навантаження в міру наявності годин. Правда, пенсіонери зауважують, що при попередньому керівництві мав місце факт, коли під тиском дирекції і колективу без юридичних підстав зі школи передчасно пішов учитель, а тому хочеться вірити, що Віра Миколаївна подібних помилок не допустить.
То хто ж і за що обливає брудом директора школи? Святе письмо попереджає нас, що прийде час, коли все таємне стане явним. Отож у свій час ми дізнаємося ім’я людини, яка підставила батьків і вчителів перед усім селом. Без сумніву, це людина, яка зводить особисті рахунки з Вірою Мазур. Ми всі не без недоліків, усі допускаємо помилки, і саме цим користуються наші недоброзичливці. Когось, напевно, «душить жаба», що молода жінка добилася посади директора і успішно справляється зі своїми обов’язками. Можливо, комусь пече, що у Віри Миколаївни хороша сім’я, а її врода притягує захоплені погляди чоловіків. А ось сама Віра Мазур вважає так:
-Перш за все хочу подякувати аноніму за те, що перевірив на міцність мою сім’ю, колектив, батьків. Я прокоментую лист словами Ліни Костенко: «Все на світі треба пережити…». А тій людині я прощаю, люблю і дуже співчуваю. Якщо вона хоче зробити боляче мені, значить, їй дуже важко. І прошу її надалі уважніше читати видання, куди надсилає неправдиві дані, бо лише про патріотичне виховання у Селецькій ЗОШ на шпальтах «Міста вечірнього» було написано у двох статтях.
Безперечно одне: автор анонімного пасквілю – педагог за освітою. Використання у листі специфічної лексики він не зумів сховати навіть за умисно зробленими помилками: нехай, мовляв, думають, що це писали прості люди. Та дуже хочеться нагадати слова мудреця: «Скільки разів ти зробиш добро, стільки разів воно до тебе повернеться, а ось заподіяне зло помножиться».
Антоніна Булавіна, с. Селець, Володимир-Волинський район
Коментарі