- Ти, діду, поступай в артисти, - … пошепки порадив Антип.
Щукарь недовірливо покосився на сусіда, але, не помітивши захованої в його смоляній бороді посмішки, запитав:
- Це з якої ж ласки я туди полізу?
- Гроші будеш гребти лопатою - та не простою лопатою, а грабаркою! Справ-то там - на батіг та махнути! Забавляй людей веселими розповідями, бреши побільше, чуди подюже, ось вона і вся твоя работа, вона і не пильна, а грошова.
…Старий задумливо пожував беззубим ротом, помовчав, щось роздумуючи, потім запитав:
- А не чув ти випадком, скільки там все-таки платять, в артистів? Відрядно або як? Словом, яка там платня йде на особистість? Лопатою і копійки гребти можна, але мені вони зовсім ні до чого, хоча і копійка грошима вважається у скупої людини.
- Від витівки і від розв'язки платять: як будеш себе на народі тримати, - змовницьки прошепотів Антип.
- Чим ти розв'язанішим і жвавішим будеш, тим більше тобі платні припадає. Вони, брат, тільки й знають, що жеруть та п'ють, та по різних містах роз'їжджають. Легка у них жизня, пташина, можна сказати...
- А що, Антіпушка, доводилося тобі коли-небудь бачити цих самих артистів?
- Скільки хочеш. Коли на дійсній служив в місті Гродно, надивився на них вдосталь.
- Ну, і як вони?
- Звичайно.
- Ситі з себе?
- Як годовані борови!
Щукарь зітхнув:
- Значить, харч у них зиму і літо не переводиться?
- По зав'язку!
- А куди ж треба їхати, щоб до них прибитися?
- Не інакше в Ростов, ближче їх не водиться»
М.Шолохов. «Піднята цілина»
От хіба це життя, сидіти цілими днями в бусі, знищувати нервові клітини, які, як відомо, не відновлюються, а потім терпіти наругу на польській митниці. Про якусь же повагу і мови не може бути. А якщо раптом у вас є талант, то ви легко можете стати шанованою людиною. Квіти, оплески і повага прихильників. А сидячи в бусі, з повними трусами цигарок, ви можете розраховувати лише на увагу відповідних органів до своєї особи і ця увага нічого приємного вам не принесе.
Для того, аби стати артистом, особливих зусиль докладати не треба. По перше, треба вміти не показувати себе на сцені, а показувати свій талант. Глядачі і так вас побачать, але оцінювати будуть саме по таланту. І ще треба вміти не звертати увагу на зал. Для артиста, коли він виступає на сцені, залу не існує. Для нього існує лише сцена, він сам і його колеги.
А у вас талант є. Нацепити на себе зо п’ять блоків цигарок і розповідати польським митникам, що ви везете лише норму – це ж якраз талант артиста, бо артист також якби бреше на сцені, але робить це так, майстерно, що зриває овації залу.
Правда є одна проблема – публіка. Публіка тепер пішла не та. Тепер в залі публіка лузає насіння, хрустить чіпсами, вовтузиться всю виставу і ще й розмовляє по телефону. Але, так, як місто маленьке, всі один другого знають, то ця проблема легко вирішується. От граєте ви роль юродивого в опері «Борис Годунов»:
- Аааааа, аааааа, аааааа, обідили юродивого, відняли копієчку.
І тут раптом в залі роздається дзвінок мобільного і голос:
- Я в театрі, говорити не можу, борщ в холодильнику, нагрій собі. І каструлю не забудь поставити назад.
В цьому випадку ви собі спокійним голосом говорите в зал:
- Свєтка, закрий морду і не зривай виставу.
А потім продовжуєте грати і вже говорите до свого колеги в ролі царя:
- Накажи їх зарізати, як зарізав ти маленького царевича.
Ваш колега грозить ножем в зал «Ух я вас всіх, дивіться мені, негодяйки». Після цього публіка сидить в залі, як шовкова, а ви собі спокійно граєте далі.
Крім того, дуже актуально постає питання - а що ви зробили благого для міста? Як відомо, для міста щось роблять лише чиновники і артисти. Всі інші, якщо щось і роблять, то лише шкоду. При чому чиновники роблять для міста з 8.00 до 17.00 кожен робочий день, крім обіду і вихідних. Якщо чиновником стати вам доля не дозволила, то йдіть в артисти, для міста ж мусово щось робити. Раніше ви могли не звертати на таке питання увагу, а тепер ці часи закінчуються. Розробляється Статут міста, в якому буде вказано в т.ч. наступне:
- всі діти в школі, починаючи з першого класу, будуть зобов’язані писати твір на тему «Що я зробив за літо для міста»
- всі, хто досяг 18-ти років, будуть зобов’язані подавати в міську раду «Декларацію про виконані роботи на благо міста» за кожен рік.
Якщо ж ви не подасте цю декларацію, або подасте з прочерками, то ваше фото буде розміщене на стенді «Ганьба нашого міста», який буде встановлено в скверику, біля міської ради. Воно вам треба?
А якщо ви стали артистом, то до вас ніяких питань не буде. К приміру, понесеться на вас з відкритим забралом якась тупа фейсбучна пі..а з чорним піднебінням «А що ти зробив для міста?» А ви їй у відповідь так гордо дістаєте з широких штанин свій серпастий, або молоткастий:
- На получи по мордасам. Я артист, я і так роблю все лише для міста.
Так що не гайте часу, артистом в наш час бути дуже вигідно. І почесно.
І саме головне, в Ростов не треба їхати, театр є у Володимирі.
Коментарі